Тези лекції:

1. Суть демократії полягає в тому, що народ є носієм державної влади. Зокрема, у ст. 5 Конституції України сказано: «Україна є республікою, а єдиним джерелом влади в Україні є народ». Отже, демократія – це народовладдя, влада більшості населення країни, що здійснюється через політичну систему суспільства з дотриманням основних прав всіх його членів. В свою чергу демократія поділяється на дві форми: пряма (безпосередня) та непряма (представницька). Демократія можлива за певних принципів у суспільстві, зокрема: принцип більшості, право меншості на опозицію, принцип компромісу та консенсусу, принцип активної участі громадян у політичному житті суспільства.

У реальному суспільному житті основними ознаками наявності демократії виступають: свобода слова, друку, зборів; свобода засобів масової інформації; рівність усіх громадян перед законом; розподіл влад, система стримувань і противаг; плюралізм (політичний та ідеологічний); можливість громадян відкрито висловлювати та випажати свій протест проти політики уряду, дій інших структур (політичних і суспільних).

Основними інститутами демократії являються: сесії парламентів; депутатські комітети, комісії; депутатські запити; громадська думка; референдуми; вибори; звернення громадян; мітинги; страйки; анкетування.

2. Основними засадами демократії являються: національний суверенітет; уряд, заснований на злагоді тих, ким він управляє та сформований на засадах взаємовідповідальності політичних партій й погодженості спільних дій та кінцевих цілей; гарантія основних прав і свобод людини; вільні та справедливі вибори; рівність усіх перед законом; справедливе правосуддя; конституційне урівноваження влади уряду та президента та парламенту; політичний, економічний, ідеологічний плюралізм; принцип толерантності, співпраці і компромісу. Втілення у повсякденне життя вказаних засад підносить демократію до вищої суспільної категорії – як загальну цінність для суспільства, що формується як правове, соціальне та громадянське.

3. Насамперед необхідно зясувати, що рівність прав полягає не в тому, що всі ними користуються, а в тому, що вони всім надані.

Права і свободи людини і громадянина – це правові можливості (надбання), необхідні для існування і розвитку особи, які визнаються невідємними, мають бути загальними і рівними для кожного, забезпечуватись і захищатись державою в обсязі міжнародних стандартів.

Для цього в теорії держави і права функціонує інститут правового статусу особистості, що означає – юридично закріплену систему прав, свобод, обов’язків і законних інтересів особистості, реалізацію і захист яких бере на себе держава. Він формується на основі визначальних принципів.

Природні права і свободи людини є невідємними і становлять основу будь-яких інших прав і свобод людини.

Усі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності і правах.

Права і свободи людини і громадянина є невідчужуваними та непорушними.

Права і свободи людини і громадянина є невичерпними

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Здійснення людиною своїх прав і свобод не повинно порушувати права і свободи інших людей.

4. Конституцією України визначені основні права і свободи людини і громадянина, які поділяються на політичні, соціально-економічні, екологічні, культурні та особисті.

Водночас невідємними від прав є конституційні обов’язки: неухильно дотримуватися Конституції України та законів України; не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки; захист Вітчизни, незалежності і територіальної цілісності України; шанування державних символів України; сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.