Тема 12. Форми (джерела) права Лекція 12. Форма права як категорія юридичної науки – 2 год.

1. Форма (джерело) права: поняття і види.

2. Характеристика юридичних джерел права.

3. Нормативно-правовий акт як основна форма права в Україні.

4. Закон: поняття, ознаки та види

5. Дія нормативно-правових актів в просторі, у часі та за колом осіб.

Мета лекції: формування уявлення про сутність поняття форма (джерело) права, поглиблення і систематизація знань про різні види форм (джерел) права. Усвідомлення головної ролі закону в системі нормативно-правових актів України. Виховання у дусі поваги до законів та активної правомірної поведінки.

Міжпредметні зв’язки: філософія, політологія, соціологія, історія України, історія держави та права України, історія держави та права зарубіжних країн, історія політико-правових вчень, галузеві юридичні науки.

Актуалізація опорних знань: зі шкільного курсу основ правознавства згадайте визначення поняття „джерело права, закон”.

Головні поняття по темі: форми (джерела) права, правовий звичай, правовий прецедент, нормативний договір, доктрина як джерело права, закон, підзаконний акт, нормативно-правовий акт, система нормативно-правових актів, вища юридична сила.

 

Тези лекції:

1. Термін “джерела права” має неоднозначне значення. В одному випадку його розуміють як матеріальне джерело права — правотворча сила (державна влада, судові органи, правові концепції, референдуми народу, правозастосувальна практика, звичаї на­роду і т.п.); в іншому — як історичні пам'ятники права, які колись мали значення діючого права (Руська Правда); в третьому випадку, як формальне джерело права — і спосіб вираження змісту правил поведінки, що встановлюються державою.

Форма права — це зовнішнє оформлення змісту загальнообов'яз­кових правил поведінки, які офіційно встановлені (санкціоновані) державою або загальновизнані суспільством. Це, по суті, різні види права, зовнішня форма існування змісту норм права.

Рішення проблеми: Яке співвідношення понять „форма права” та „джерело права”.

 

2. Правовий звичай — це історично обумовлене неписане правило поведінки людей, яке ввійшло в звичку в силу багаторазового застосування протягом тривалого часу життя суспільства. Іноді правовий звичай санкціонується державою.

Правовий прецедент — це рішення суду чи адміністрації по конкретній справі, яка розглядалась вперше, і яке має загальнообов’язковий характер для вирішення аналогічних справ.

Нормативно-правовий договір — це така форма права, при якій два і більше суб'єкти суспільних відносин домовились про взаємні права і обов'язки з економічних, політичних чи інших соціаль­них проблем, уклали між собою угоду або договір в письмовій формі.

Нормативно-правовий акт — це юридичний документ, який приймається органами державної влади або уповноваженими державою іншими суб'єктами, має формально-визначений, за­гальнообов'язковий характер і охороняється державною владою від порушень. Це основна, а іноді і єдина форма права в бага­тьох державах, в т.ч. і в Україні.

В сучасній науковій літературі, крім вказаних, виділяють: правову доктрину, релігійно-правові норми, міжнародний правовий договір та правові пам’ятники.

3. Нормативно-правовий акт - це юридичний документ, який містить норму права, приймається органами державної влади або уповноваженими державою іншими суб'єктами згідно до спеціальної процедури, має формально-визначений, за­гальнообов'язковий характер і охороняється державною владою від порушень. Це основна, а іноді і єдина форма права в бага­тьох державах, в т.ч. і в Україні.

Основні структурні елементи нормативно-правового акту:

- преамбула;

- пункти, статті;

- глави;

- розділи;

- частини.

 

Нормативно-правові акти поділяються на закони та підзаконні нормативно-правові акти (постанови, укази, накази, розпорядження тощо).

 

4. Закон – нормативно-правовий акт законотворчого органу (або всього народу), який містить норму права, приймається згідно до вимог законотворчого процесу та має вищу юридичну силу.

Ознаки закону: акт законотворчого органу (або народу); має нормативний зміст; письмовий акт-документ; приймається відповідно до конституції та раніше прийнятих законів; має вищу юридичну силу; приймається з урахуванням вимог особливої законодавчої процедури.

Види законів: конституційні, звичайні та надзвичайні.

Завдання до самостійної роботи: Наведіть іншу класифікацію законів.

 

5. Дія нормативних актів.

Для практики має безпосереднє значення проблема меж дії нормативних актів. Вона містить у собі чотири питання:

1) з якого часу і по який час нормативний акт має юридичну чинність (дія в часі);

2) на яку територію він поширює свій регулюючий вплив (дія в просторі);

3) які його адресати (дія за колом осіб).

1. Дія в часі пов'язана з вступом нормативного акта в силу і моментом утрати їм юридичної чинності. Всі акти нормативного характеру набирають сили після закінчення визначеного часу після офіційного опублікування, якщо при прийнятті акта не встановлений інший термін уведення його в дію.

Існують три способи припинення дії нормативних актів у часі:

а) указати термін, протягом якого акт буде діяти, і не продовжувати його;

б) скасувати даний акт;

в) замінити даний акт іншим, регулюючим фактично ті ж питання.

2. Дія нормативних актів у просторі пов'язується з їхнім поширенням на державну територію.

3. Дія за колом осіб означає за загальним правилом поширення нормативних вимог на всіх адресатів у рамках територіальної сфери дії того чи іншого акта. Адресатами нормативних актів можуть бути всі чи громадяни визначені групи населення, усі посадові чи особи окремі їхні категорії.

 Завдання на самостійну роботу: Чому в Україні основним джерелом права є нормативно-правовий акт?