Тема 17. Правомірна поведінка. Правопорушення та юридична відповідальність. Лекція 17. Правомірна поведінка. Правопорушення: поняття, склад, види та юридична відповідальність – 2 год.

1. Поняття правової поведінки і її соціальної природи.

2. Поняття та ознаки правомірної поведінки, її типологія.

3. Поняття правопорушення і його ознаки.

4. Склад правопорушення, характеристика його елементів та види.

5. Юридична відповідальність: поняття, ознаки, принципи та види.

 Мета лекції: формування знань про природу правомірної поведінки, співвідношення правомірності, легальності і легітимності; з'ясування вагомості правової поведінки в діяльності юриста, у вирішенні актуальних проблем становлення правової держави в Україні.

Міжпредметні зв’язки: філософія, історія політико-правових вчень, галузеві юридичні науки.

Актуалізація опорних знань: відповісти на питання: „В чому різниця між правовою поведінкою та правомірною”? Дайте визначення терміну „правопорушення”. Чим правопорушення відрізняється від злочину? Що таке юридична відповідальність?

Головні поняття по темі: правова поведінка, правомірна поведінка, правовий вчинок, суб'єкт правового вчинку, об'єкт правового вчинку, суб'єктивна й об'єктивна сторони правового вчинку, правова активність, конформістська поведінка, маргінальна поведінка, правопорушення, склад правопорушення, суб'єкт правопорушення, об'єкт правопорушення, суб'єктивна сторона правопорушення, об'єктивна сторона правопорушення, намір, вина, злочин, юридична відповідальність; державний примус; кримінальна, адміністративна, цивільно-правова і дисциплінарна відповідальність.

 

Тези лекції:

1. Головними ознаками правової поведінки є:

1) соціальна значимість;

2) вираження у формі діяння (дії або бездіяльності);

3) свідомо-вольовий характер;

4) регламентованість правовими нормами;

5) здатність викликати юридичні наслідки.

Слід зазначити, що в нормах права, як правило, моделюється не правова поведінка в цілому, а її елементи - правові вчинки.

Правовий вчинок - це діяння, що складається з певних елементів, сукупність яких утворить його склад. До елементів правового вчинку відносяться: суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єкт, об'єктивна сторона.

Суб'єктом правового вчинку може бути фізична, посадова, юридична особа, орган держави, громадське об'єднання та інші., що визнані правоздатними, дієздатними та деліктоздатними.

Суб'єктивна сторона правового вчинку відображає внутрішнє ставлення суб'єкта до свого діяння та його наслідків.

Об'єкт правового вчинку - це явища навколишнього середовища, на які спрямовані діяння /суспільні відносини, соціальні цінності/.

Об'єктивну сторону правової дії утворюють ті складові частини, що характеризують форму його зовнішнього вираження: дія /бездіяльність/, суспільно значимі наслідки і причинний зв'язок між діями і наслідками. Також необхідно враховувати, що правова поведінка складається з двох протилежних за своєю спрямованістю видів: поведінки правомірної та протиправної, кожна з який характеризується крім загальних, своїми власними ознаками. (Фронтальне опитування)

 

2. Основною юридичною ознакою правомірної поведінки з формальної сторони є її адекватність правовим нормам, а з погляду правової природи її "правомірність". Під нею розуміється:

1) відповідність поведінки нормам права, праву в цілому;

2) одиниця виміру, за допомогою якої, з точки зору права, дається оцінка поведінці, як поведінці, яка має правову природу;

3) здатність права регулювати с певну поведінку суб'єктів.

Важливо знати, що правомірна поведінка в механізмі правового регулювання відбивається в нормах права як модель; у юридичних фактах - як конкретні життєві обставини; у правовідносинах - як суб'єктивні права й обов'язки; в їх реалізації - як загальна форма і спосіб, а у правопорядку - як його зміст. Це характеризує правомірну поведінку як явище, яке поєднує елементи механізму правового регулювання в єдине ціле.

 

Однієї з найбільш відомих класифікацій правової поведінки є підрозділ її відповідно до особливостей суб'єктивної сторони на активно-правову, звичайну, конформістську і маргінальну.

Правова активність полягає в добровільному дотриманні правових норм, переконаності в їх необхідності та справедливості, у гарному знанні права, всебічній участі в правовій діяльності.

Звичайна правомірна поведінка характеризується тим, що необхідність здійснення поведінки тільки правомірним чином стало притаманною суб'єкту якістю, звичкою і навіть може їм не усвідомлюватися у всіх її аспектах.

В основі конформістської поведінки лежить пасивно-пристосовче ставлення до правового середовища.

Маргінальна поведінка базується та здійснюється на основі страху перед юридичною відповідальністю.

Отже, правомірна поведінка підрозділяється на види за різними критеріями. До приклада:

1) в аспекті юридичних фактів - на юридичні вчинки та індивідуальні акти, що правоутворюють, правозмінюють та правоприпиняють діяння;

2) в аспекті реалізації норм права - на дотримання, виконання, використання і правозастосування;

3) як зміст правовідносин - на здійснення суб'єктивних прав, обов'язків, законних інтересів суб'єктів;

4) за зовнішньою формою вираження - на дії і бездіяльність;

5) за способом детермінації - на активну, обумовлену внутрішніми причинами, і пасивну, обумовлену зовнішніми обставинами;

6) за способом формування в текстах правових документів - на прямо чи опосередковано передбачену правовими нормами;

7) за характеристиками суб'єктів - на індивідуальну і колективну, посадову

3. Правопорушення відрізняється від правомірної поведінки і діяльності наступними ознаками:

1) це суспільне небезпечне або шкідливе діяння;

2) це протиправне діяння (дія або бездіяльність);

3) винне протиправне діяння;

4) юридичне карне діяння;

5) наявність причинного зв'язку між протиправними діяння­ми і наслідками.

Правопорушення — це соціально небезпечне або шкідливе, про­типравне, винне діяння деліктоздатного суб'єкта (фізична чи юри­дична особа), яке передбачене діючим законодавством і за нього встановлена юридична відповідальність.

 

4. Склад правопорушення.

Особливу увага в другому питанні треба приділити розкриттю складу правопорушення При цьому варто враховувати особливості складу правопорушення:

1) суб'єктом правопорушення є деліктоздатна особа;

2) необхідною ознакою суб'єктивної сторони є вина у формі наміру або необережності, мотив та мета;

3) об'єктивна сторона правопорушення відповідає на запитання, яким чином скоєне правопорушення, якими були дії /бездіяльність/ суб'єкта правопорушення, в чому полягає суспільно-небезпечний результат правопорушення та причинний зв’язок;

4) об'єкт правопорушення той же самий, що й у складі правомірної поведінки - суспільні відносини, соціальні цінності.

 

Класифікація правопорушень передбачає, що можна виділити основні їх види:

1) за рівнем суспільної небезпеки - підрозділ правопорушень на проступки та злочини;

2) за належністю норм права, що порушуються, до визначених галузей права - на карні, цивільні, адміністративні та інші;

3) за колом осіб - на індивідуальні /фізичні і посадові особи/ та колективні;

4) за характером правових приписів - на нормативно-правові та дисциплінарні

5. Юридична (ретроспективну) відповідальність слід відрізняти від "позитивної відповідальності”, яку розуміють як почуття відповідальності за свою поведінку, діяльність, як почуття обов'язку. “Позитивна відповідальність” існує у трьох формах часу: в майбутньому, в сучасному і минулому, хоча в більшості випадків вона направлена на перспективу. Юридичну відповідальність розглядають тільки в ретроспективі, як негативну відповідальність за минулі правопорушення, тому що притягнення до відповідальності за майбутні правопорушення — абсурд і безглуздя.

Юридична відповідальність — це міра покарання правопорушника шляхом позбавлення його певних соціальних благ чи цінностей (матеріальних, духовних чи особистісних), які йому належали до факту правопорушення, від імені держави (суспільства) на підставі закону (або іншого нормативного акта), з метою попередження правопорушення і відновлення (чи відшкодування) втрачених суб'єктивних прав на матеріальні і духовні цінності.

Юридична відповідальність — це міра покарання, яка носить, як правило, публічний характер. Вона здійснюється або може здійснюватись від імені держави шляхом державного примусу. В окремих випадках відшкодування збитків може відбуватись добровільно без державного втручання. Юридична відповідальність повинна бути передбачена, як правило, в законодавстві, особливо в кримінальному і адміністративному. Всі види відповідальності служать попередженню нових правопорушень.

Юридична відповідальність здійснюється на засадах законності, обґрунтованості, невідворотності, індивідуалізації і справедли­вості.

 

Різні види відповідальності мають свою особливість або специфіку, різну мету і цілі, тому деталізація цього питання відноситься до різних галузей права.

Юридичну відповідальність поділяють на такі основні види:

1) конституційна; 2) кримінальна; 3) адміністративна; 4) дисциплінарна; 5) цивільно-правова; 6) матеріальна (в зв'язку із завданням шкоди в процесі виконання трудових обов'язків). По суті, це різно­вид цивільно-правової відповідальності, яка має свої особливості.

Дискутується питання про можливість виділення і інших видів юридичної відповідальності: екологічної, процесуальної, сімей­ної, фінансової. Справа в тому, що види правопорушень можна класифікувати по галузях права, але не можна так класифікувати юридичну відповідальність.

 

Підставами притягнення до юридичної відповідальності є факт здійснення соціально небезпечного вчинку, наявність норми права, яка забороняє цей вчинок і встановлює відповідні санкції.

Притягнення до юридичної відповідальності здійснюється на основі акту застосування норми права, в якому індивідуалізуються заходи юридичної відповідальності до конкретного правопорушника.

Підстав звільнення від юридичної відповідальності законодавство виділяє декілька. Особливу увагу слід приділити необхідній обороні та крайній необхідності.