Задача 2

Бар-ресторан «Амфора» реалізує продукцію власного вироб­ництва та покупні товари через зал ресторану, кафетерій, три кіо­ски і лоток. Директор підприємства на звітний рік затвердив план роздрібного товарообороту для кожного підрозділу. Проте протя­гом року план виконувався підрозділами нестабільно.

З метою виявлення причин невиконання плану та розробки за­ходів для активізації господарської діяльності підприємства ди­ректор доручив маркетологу проаналізувати виконання плану структурними підрозділами за звітний період (табл. 10.3).

Завдання

1. Розрахуйте частку кожного структурного підрозділу у роздрібному товарообороті за попередній та звітний роки (гр. З, 6).

2. Визначте ступінь виконання плану кожним підрозділом і підприємством у цілому (гр. 7).

3. Розрахуйте абсолютне відхилення фактичного товарообо­ роту від плану та попереднього року (гр. 8, 9) у грошових одини­ цях, а також темп зростання (або зменшення) товарообороту по­ рівняно з попереднім роком.

4. Напишіть доповідну записку директору підприємства про результати виконаного аналізу.

ТОВАРНІ БІРЖІ

Ключові слова і поняття: товарна біржа, засновники бі­ржі, члени біржі, «біржове місце», біржовий комітет (ра­да біржі), біржовий арбітраж,

11.1. Історія створення

і відродження бірж в Україні

. Першу біржу на території Російської імперії, до складу

якої входила територія України, було створено Петром І у 1703 р. Майже протягом століття Петербурзька біржа була єдиною в Ро­сії. Спочатку вона була товарною, але згодом на ній почали обер­татися також векселі в іноземній валюті, інші цінні папери.

Другу біржу створено в Одесі у 1796 р. і вона спеціалізувалася на угодах із зерном. І тільки через 60 років, у другій половині 19 ст., почали створюватися інші біржі, серед них і Київська біржа.

Київська біржа виникла з ініціативи голови київської контори Державного комерційного банку Росії пана Бунге Н.Х. — освід­ченого й енергійного діяча того часу, який згодом став міністром фінансів. Протягом багатьох років він обґрунтовував необхід­ність створення біржі в м. Києві. І ось у 1862 р. Київське губерн­ське правління направило в Київську міську Думу офіційну запи­ску зі списком пропозицій пана Бунге Н.Х. і міського голови. Цей список містив:

• короткі зауваження про торгове значення Києва;

• причини, що сповільнюють розвиток промисловості в Україні;

• обгрунтування необхідності створення біржі в Києві;

• проект статуту біржі;

• пропозиції щодо вибору місця і залучення коштів для ство­ рення біржі.

У цій записці було сказано, що Київ легко став би торговим центром не тільки України, а й Мінської, Могилевської, Чернігів-

ської, Полтавської і навіть Катеринославської губерній, оскільки розташований на Дніпрі, по якому відправлялися на північ зерно, сіль, хлібне вино й олія, а на південь — смола, ліс, каміння, вап­но. Через Київ провозилася значна кількість товарів як для внут­рішнього споживання, так і за кордон. Крім того, Київ був голо­вним центром торгівлі цукром не тільки для постачання місцевих рафінадних заводів, а й для відправлення в Москву і Петербург. Будівництво залізниць теж сприятиме залученню в Київ іногоро­дніх купців або їх агентів, які здійснюють великі операції із заку­півлі цукру, зерна та іншої продукції, встановленню більш стабі­льних і об'єктивних цін на основні товари місцевого виробництва в інтересах виробників і купців.

Через два місяці записка обговорювалася на зборах київських купців. Київська міська Дума призначила на 19 жовтня 1863 р. збори, на яких було вирішено заснувати в Києві купецьку біржу, утворити спеціальний комітет під головуванням міського голови для вишукування коштів на придбання будинку для біржі та її утримання. Оскільки будинок для біржі будувався кілька років, лише в 1873 р. відбулося освячення біржового будинку і відкрит­тя біржі на вул. Інститутській.

У 1882 р. було поставлене питання про перенесення біржі в центральну частину міста, ближче до торгових і промислових установ. Вирішили побудувати новий будинок біржі на розі ву­лиць Інститутська і Хрещатик. Його будівництво тривало три роки.

Перед початком першої світової війни в Росії функціонувало вже 115 бірж, у тому числі 11 в Україні: Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Кременчугу, Запоріжжі, Миколаєві, Херсоні тощо. Українські біржі, як і більшість російських бірж, були то­варними, але спеціалізованими. Так, у Києві основна маса біржо­вих операцій проводилася з цукром і акціями цукрових заводів, в Одесі — із зерном та іноземною валютою.

У 1912—1913 рр. частка України у виробництві цукру Росій­ської імперії складала 56 %. В Україні була зосереджена полови­на цукрових заводів. За кордон вивозився тільки український цу­кор. Основними споживачами були Персія, на яку припадало 60 % цукру, що вивозився, і Фінляндія (ЗО %). Інші країни в екс­порті цукру відігравали значно меншу роль, хоча обсяги поста­чань обчислювалися десятками і тисячами пудів за рік. Це Китай, Туреччина, Афганістан, Німеччина, Австро-Угорщина та Англія. За кордон вивозилася І/5 частина виробленого в Україні цукру. Інша частина йшла на внутрішній ринок Російської імперії.

Київська біржа забезпечувала понад ЗО % обороту цукру імпе­рії і понад половини обороту України. Тому Київську біржу бага­то років називали «цукровою». Така вузька спеціалізація визна­чила особливі функції біржового комітету Київської біржі. Наприклад, комітет постійно аналізував відомості про посіви і збирання цукрового буряка, його переробку, врожайність як по Україні, так і в цілому по імперії. Аналіз здійснювався на підставі статистичних даних, які Всеросійське товариство цукрозаводчи-ків періодично направляло біржовому комітету.

Вивчення діяльності Київської біржі та її біржового комітету за весь дореволюційний період свідчить про те, що біржовий ко­мітет брав велику участь у вирішенні питань у сфері фінансів, торгівлі і промисловості, подавав свої висновки на вимогу уряду і розробляв пропозиції щодо різних глобальних проблем.

Протягом багатьох років на розі вулиць Інститутська і Хреща­тик стояв будинок Київської біржі, де згодом за радянських часів розміщався «Сахаротрест». Потім будинок комусь став заважати, і липневою ніччю 1953 р. він був знищений вибухом.

За радянських часів бірж не було, їх відродження почалося на початку 90-х років після розпаду Союзу і переходу на ринкові відносини з вільним ціноутворенням.

На початок 1992 р. в Україні діяло 66 товарних бірж, біль­шість з яких були універсальними. Навіть ті біржі, які визначили свою спеціалізацію, як правило, укладали угоди практично по всіх видах товарів і продукції.

Новостворені біржі не відігравали помітної ролі у забезпечен­ні українських підприємств товарами і продукцією виробничо-технічного призначення в умовах розриву господарських звязків після розпаду Союзу. В 1991 р. частка угод, укладених на біржах, становила менше 5 %. А якщо враховувати, що частина укладе­них угод не здійснювалася, то і того менше.

Основна маса угод здійснювалась по товарах народного спо­живання (32 % загальної суми укладених угод). Це було спричи­нено підвищенням попиту на товари в умовах розвитку нових комерційних структур. Метал і метал о продукція займали друге місце, а третє — сільськогосподарська продукція. На біржах того часу здійснювалась реалізація небіржових товарів — - комп'ю­терної та оргтехніки, товарів легкої промисловості тощо, оскіль­ки становлення торгових домів і розвиток виставково-ярмаркової діяльності тільки починався. Не витримавши конкуренції з боку крупних бірж, деякі біржі самі перетворювалися у виробничо-торговельні фірми, посередницькі організації. Не бажаючи відда-

вати частину своєї виручки біржовим брокерам, агропромисло­вий сектор почав створювати власні біржі, які спеціалізувалися на реалізації сільскогосподарської продукції.

У 1996 р. в Україні вже діяло 88 бірж. Понад половину їх обо­роту припадало на нерухомість, 20 % — на сільськогосподарську продукцію і 10 % — на транспортні засоби.

У 2002 р. кількість бірж досягло астрономічної цифри — 429. Біржовий оборот у цьому році порівняно з 1995 р. збільшився майже у 18 разів. Провідну роль стала відігравати сільськогоспо­дарська продукція, її частка дорівнювала близько 70 %. Друге мі­сце посідало паливо (20 %), а третє — транспортні засоби (3 %).

Таким чином, протягом останнього десятиріччя українські бі­ржі поступово втрачали свою універсальність, допомагаючи встановленню довготермінових господарських звязків між виро­бниками і покупцями товарів. Вони стали більш орієнтованими на масові, стандартні товари, які називають «біржовими».

Сучасна, ефективно функціонуюча біржа являє собою склад­ний, інформаційно насичений, технічно озброєний механізм з ви-сокопрофесійними фахівцями. У багатьох країнах функціонує тільки одна або кілька бірж. На них працюють тисячі брокерів. Для оптимального функціонування біржової торгівлі число бірж у країні має бути мінімальним. Вони створюються в крупних ді­лових центрах: у США -— в Нью-Йорку і Чикаго, у Великобрита­нії—в Лондоні і Ліверпулі, в Японії— у Токіо.

У світі на початковому етапі функціонування товарних бірж до­мінували біржі реального товару (реально існуючого), які передба­чали обов'язковий продаж товару відразу після проведення торгів. Нині товарних бірж, на яких здійснюються угоди з реальним това­ром, залишилось дуже мало. Замість них з'явилися ф'ючерсні біржі, на яких укладається більшість біржових угод. Ф'ючерсні угоди укла­даються на товар, якого ще немає. Він або не вироблений, або не ви­рощений, наприклад під врожай наступного року. Ф'ючерсна біржа (угода) припускає проведення торгів без миттєвої поставки товарів.