7.1. Сутність транспортно-експедиційних операцій підприємства оптової торгівлі

Транспортно-експедиційнг операції — - це весь ком­плекс робіт, пов'язаних з доставкою товарів від пункта відправ­лення (постачальника) до момента здачі в пункті призначення (одержувача). Розгорнутий перелік цих операцій містить такі групи робіт:

• підготовка товарів до перевезення (пакування, маркування, пакетування);

• організація та оформлення перевезення (укладення догово­ ру, виписка накладних та інших документів);

• вантаження на транспортний засіб у пункті відправлення;

• перевізний процес (саме перевезення вантажу у необхідному режимі, його супроводження та охорона);

• розвантаження в пункті призначення;

• оформлення здачі-приймання товарів;

• заповнення документів, видача довідок, пов'язаних з переве­ зеннями, та ін.

Зазначений перелік транспортно-експедиційних операцій мо­же бути складений в іншому порядку. Все залежить від того, за­куповує товари оптовик чи, навпаки, продає їх. Важливе значен­ня також мають умови поставки, кількість видів транспорту, які

беруть участь у перевізному процесі. Цей перелік може бути зо­всім малим, якщо підприємство оптової торгівлі не має власного транспорту, а користується послугами транспортних організацій або підприємств-експедиторів на підставі укладених з ними до­говорів. Втім, жодне підприємство оптової торгівлі не може уни­кнути транспортно-експедиційних операцій, пов'язаних з підго­товкою товарів до перевезення, організації та оформлення перевезення, оформлення здачі-приймання товарів.

7.2. Порівняльна характеристика різних видів транспорту

Україна має всі види транспорту—- залізничний, авто­мобільний, авіаційний, морський, річковий і трубопровідний. Транспорт тісно взаємодіє з усіма галузями народного господарс­тва і соціальною сферою суспільства. Надійне транспортне об­слуговування є одним з обов'язкових умов успішного функціо­нування економіки.

Продукція і товари, що виробляються в країні, повинні бути перевезені до місць їх споживання. При цьому великого економі­чного значення набувають своєчасність їх вивозу і доставки до споживачів, що впливає на оборотність вкладених капіталів. А висока вартість перевезень обмежує зони збуту продукції і това­рів, їх конкурентоспроможність у ринковій економіці, впливає на ділову активність посередників на регіональних товарних ринках.

Динаміка вантажообороту за видами транспорту представлена в табл. 7.1.

Таблиця 7.1

ДИНАМІКА ВАНТАЖООБОРОТУ УКРАЇНИ ЗА 1990 — 2002 _РР.

млрд. ткм

Види транспорту	1990	1995	2000	2002
Усі види транспорту	1039,3	544,0	394,1	411,3
у тому числі: залізничний	474,0	195,8	172,8	193,1
автомобільний	79,7	34,5	19,3	20,6
морський	265,6	123,1	8,6	8,8
річковий	11,9	5,7	5,9	4,2
авіаційний	0,1	0,0	0,0	0,4
трубопровідний	208,0	184,9	187,5	184,2

Різкий спад вантажообороту майже всіх видів транспорту припинився у 2001 р., а останніми роками намітилася тенденція до зростання вантажообороту, особливо на залізничному транс­порті. Зараз на залізничний і трубопровідний види транспорту припадає понад 90 % вантажообороту України.

Усі види транспорту в ринкових умовах взаємодіють і доповню­ють один одного на основі конкуренції з метою найбільш повного, безперебійного та якісного задоволення потреб суспільного виробни­цтва у вантажних перевезеннях. Транспортна система в умовах кон­куренції створює об'єктивні передумови для раціонального розподілу перевезень між різними видами транспорту, що призводить до скоро­чення транспортних витрат у народному господарстві в цілому,

Вибір ефективного виду транспорту для перевезення вантажів має здійснюватися на основі техніко-економічних розрахунків. При визначенні сфери використання видів транспорту необхідно враховувати такі їх особливості і переваги. Залізничний транспорт:

• регулярність перевезень незалежно від кліматичних умов, пори року і годин доби;

• висока пропускна і провізна спроможність у будь-якому на­ прямку;

• як правило, більш короткий шлях руху вантажів порівняно з річковим і морським транспортом, відносно невисока собівар­ тість перевезень;

• більш висока швидкість доставки вантажів порівняно з річ­ ковим транспортом і висока маневреність у використанні рухо­ мого складу (можливість регулювання вагонного парку, зміни напрямку вантажопотоків тощо);

• висока ефективність при перевезеннях масових вантажів на великі і середні відстані, особливо маршрутами (поїздами).

Проте, враховуючи великі капітальні вкладення на будівницт­во і відтворення інфраструктури залізниць, найбільш ефективно використовувати залізничний транспорт в місцях значної конце­нтрації вантажних потоків.

Автомобільний транспорт:

• більш висока, ніж на залізничному, річковому і морському транспорті, швидкість доставки вантажів і висока маневреність;

• можливість доставки вантажів від складу відправника до складу одержувача без перевантаження;

• регулярність і маневреність перевезень, у деяких випадках більш короткий шлях прямування, ніж залізничним і річковим транспортом;

• спроможність доставляти вантаж невеликими партіями від дрібних вантажовідправників або до дрібних вантажоодержувачів;

• менші порівняно з залізничним транспортом капітальні вкла­ дення в разі освоєння малих вантажопотоків на невеликих від­ станях.

Автомобільний транспорт найвигідніше використовувати для перевезення вантажів на короткі відстані (до 300 км), а також те­рмінових І вантажів, що швидко псуються, на великі відстані (понад 300 км).

Частка автомобільного транспорту у вантажообороті України невелика (5 %). Проте ним щорічно відправляється приблизно в 2,5 рази більше вантажів (у тоннах), ніж залізничним, і в 4,5 рази більше, ніж іншими видами транспорту. В Україні вантажообо-рот автомобільного транспорту і надалі зростатиме за рахунок передачі короткопробіжних перевезень з залізниць, реконструкції та розвитку мережі автомобільних доріг, оновлення парку і збі­льшення кількості вантажних автомобілів, зростання їх вантажо­підйомності.

Розвиток автомобільного транспорту дає змогу забезпечити йо­го широку кооперацію з іншими видами транспорту (залізничним, морським, річковим). Можливість централізованого завозу і виво­зу вантажів зі станцій, морських і річкових портів, концентрації вантажних операцій на меншій кількості добре оснащених станцій і портів сприяє кращому використанню техніки і робочої сили.

Морський транспорт:

4 можливість здійснення масових міжконтинентальних пере­везень зовнішньоторговельних вантажів, міжбасейнових і внут-рішньобасейнових перевезень вантажів між портами інших країн;

4 нижча порівняно з іншими видами транспорту собівартість перевезень на далекі відстані;

4 менші порівняно з річковим і залізничним транспортом ка­пітальні вкладення (в разі перевезень масових вантажів на далекі відстані).

Річковий транспорт:

• висока провізна спроможність на глибоководних ріках і по­ рівняно невисока собівартість перевезень, особливо масових ван­ тажів (піску, брухту чорних металів, будівельних матеріалів, зер­ на тощо);

• невисокі питомі капітальні витрати, витрати металу і палива. Але річковий транспорт має істотні недоліки: напрями течії рік

не завжди співпадають з основними вантажопотоками; нерегуляр­ність перевезень протягом року; менша порівняно з залізничним

транспортом швидкість доставки вантажів; більший, ніж в інших видах транспорту, шлях руху. Тому річковий транспорт викорис­товується в Україні переважно для доставки масових вантажів. Авіаційний транспорт:

• велика швидкість;

• малі терміни доставки вантажів.

Цей вид транспорту вважається найбільш ефективним для пе­ревезення цінних і таких, що швидко псуються, вантажів невели­кими партіями на далекі відстані, а також інших вантажів у райо­ни, де немає інших видів транспорту.

Трубопровідний транспорт:

• найнижча собівартість транспортування нафти і нафтопро­ дуктів;

• найменші капітальні вкладення у розрахунку на одну тонну вантажу порівняно з іншими видами транспорту.

Конкурентоспроможність різних видів транспорту, в першу чергу, залежить від вартості перевезень. В умовах непомірного оподаткування, необхідності сплачувати безліч додаткових збо­рів і платежів український морський і річковий види транспорту фактично працюють на виживання. Так, вантажовласникам стало набагато вигідніше везти свою продукцію автомобільними шля­хами і залізницею, ніж користуватися послугами річкового транспорту в тому самому напрямку. Недосконала система опо­даткування звела нанівець очевидну перевагу України — єдиної країни в Європі, де глибоководна транспортна магістраль р. Дніпро так зручно перетинає територію всієї країни.

Протягом 1996—2002 рр. вантажооборот річкового транспор­ту скоротився на 30%, морського— аж у 14 разів. За останні 6 років (1997-—2002 рр.) кількість річкових наливних і сухован­тажних суден зменшилася з 1257 до 870 одиниць, морських— з 265 до 219. Переключення вантажних перевезень на інші види транспорту ставить під сумнів фізичне відтворення та існування українського торгового флоту за рахунок власних прибутків транспортних підприємств.