9.6. Оптові продовольчі ринки

Наприкінці 90-х років стан ринку сільськогосподарсь­кої продукції та продовольства характеризувався досить повіль­ним просуванням продукції до споживача. Потрібно було сфор­мувати нову ринкову схему товароруху, яка була б здатна забезпечити скорочення втрат сільськогосподарської продукції, підвищити її якість, сприяти формуванню ринкових цін.

Споживчий ринок України залишався ринком деформованої структури попиту внаслідок низької платоспроможності більшо­сті населення, ринком товарів низької якості. На внутрішньому ринку відбувався процес витіснення вітчизняної продукції імпор­тними товарами. Цей процес часто призводив до монополізації окремих сегментів внутрішнього споживчого ринку іноземними виробниками. У той же час імпортна продукція в переважній бі­льшості була недоброякісною. Процес реформування торговель­ної діяльності набував нецивілізованих форм.

У ланцюгу «виробник - оптовик - роздрібний прода­вець-- споживач» були відсутні тривалі, стабільні зв'язки. Поява на ринку сільськогосподарської продукції неорганізова­них посередницьких структур, багаторазовий перепродаж то­варів цими структурами призводили до завищення цін. Торгів­ля сільськогосподарською продукцією в основному грунтува­лася на особистих контактах учасників ринку, переважали бар­терні форми розрахунку, У більшості товаровиробників були відсутні навички та уміння знаходити вигідні умови для реалі­зації своєї продукції.

У цих умовах у 1999 р. Кабінет Міністрів України прийняв рішення про формування в областях Україні мережі оптових продовольчих ринків.

Оптовий продовольчий ринок— це підприємство, метою ді­яльності якого є створення необхідних умов для здійснення опе­рацій з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції та про­дуктів її переробки, укладення торговельних угод.

На території оптового продовольчого ринку розміщуються:

1. торговий центр з торговельним залом;

2. мережа приміщень і споруджень для доробки і забезпечен­ ня режимного зберігання продукції, зокрема: сховища, склади, сортувально-пакувальні лінії, обладнання для охолодження про­ дукції, спеціальний транспорт.

Формування мережі оптових продовольчих ринків створює такі вигоди:

1. для споживачів— своєчасне забезпечення дешевшими та якісними продуктами харчування, ринковою інформацією;

2. для товаровиробників:

• створення рівних умов для виходу на конкурентний ринок;

• прискорення чи спрощення порядку просування продукції до споживача;

• забезпечення попиту на продукцію;

• збереження робочих місць;

• концентрація підприємницької діяльності в одному місці;

3. для фермерів і особистих підсобних господарств— мож­ ливість продавати дрібні партії через оптового покупця;

4. для оптовиків, які реалізують продукцію на ринку:

• збільшення числа оптових покупців;

• користування послугами ринку без додаткових капітальних витрат на створення своїх складів;

• зниження ризику;

4 можливість порівняння цін і якості товарів, що пропону­ються конкурентами, і встановлення реальних ринкових цін на свою продукцію;

• можливість вибору своєї спеціалізації;

• налагодження комерційних зв'язків з крупними покуп­ цями;

5) для оптовиків, які закуповують продукцію на ринку:

• можливість порівняння цін та якості товарів, що пропо­ нуються різними продавцями (товаровиробниками та оптови­ ками);

• можливість вибору за принципом «ціна/ якість/ обсяг заку­ півлі».

• зниження ризику бути обманутим чи закупити неякісну про­ дукцію;

• налагодження комерційних зв'язків з великими торговель­ ними компаніями і виробниками;

6) для інвесторів — можливість вкладення інвестицій під га­ рантії місцевих органів влади.

Оптові продовольчі ринки класифікуються за такими ознаками:

1. за формою власності: державні, комунальні, колективні, приватні та ін.;

2. за територіальною ознакою: місцеві, регіональні, міжрегі­ ональні;

3. за товарною спеціалізацією: універсальні та спеціалізовані (плодоовочевої продукції, картоплі, м'ясної продукції, морепро­ дуктів та ін.). Оптові продовольчі ринки в основному створюють­ ся на основі існуючих підприємств оптової торгівлі — власників колишніх оптових баз— за згодою їх колективів. Добір претен­ дентів здійснюють місцеві органи влади на конкурсних засадах.

Ринки призначені для. оптової торгівлі вітчизняною продукцією. Для торгівлі кожному суб'єкту-продавцю виділяється місце (бокс), за яке він вносить плату. Учасникам торгів надаються послуги, зокрема:

1. транспортування продукції на ринок, якщо продавець не має свого транспорту;

1. надання місць для стоянки автотранспорту;

2. надання послуг з навантаження-розвантаження транспорт­ них засобів;

3. створення умов для здійснення державного і санітарно- епідеміологічного контролю;

4. надання вагово-вимірювального обладнання, спецодягу, ін­ вентарю;

5. забезпечення учасників торгів засобами зв'язку і протипо­ жежної безпеки;

2. зберігання продукції в заданих режимах;

6. створення умов для укладення угод купівлі-продажу сіль­ ськогосподарської продукції та продукції її переробки;

7. самостійна закупівля, зберігання і відвантаження сільсько­ господарської продукції;

10. організація реклами послуг ринку і продукції продавців;

10. надання достовірної інформації про кон'юнктуру ринку та якість товарів;

11. зберігання товарно-матеріальних цінностей і документів торгуючих;

10. організація охорони об'єктів ринку;

11. утилізація нереалізованої продукції.

Для надання послуг оптовий продовольчий ринок створює сервісні підрозділи: розрахунково-фінансовий, інформаційний, юридичний, консультаційний, готельного господарства, транспо­ртний, контролю за якістю продукції. Більшість послуг є платни­ми і формують доходи оптового продовольчого ринку.

Питання для самоперевірки

1. Дайте визначення поняття «експонент» виставки.

2. Як класифікуються виставки (ярмарки) залежно від складу учасників і місця проведення?

3. За якою ознакою виставки поділяють на універсальні, спеціалізовані і тематичні? Наведіть приклади спеціалізо­ ваних виставок.

4. Дайте порівняльну характеристику виставки та опто­ вого ярмарку.

5. Які особи можуть бути організаторами виставок (яр­ марок) в Україні?

6. Назвіть етапи організації виставки (ярмарку).

7. Які органи створюються на попередньому етапі органі­ зації виставки?

8. Які органи створюються на попередньому етапі органі­ зації оптового ярмарку?

9. Яке призначення має робоча група виставки?

10. Перелічіть основні джерела доходів організатора ви­ ставки від її проведення,

11. Перелічіть основні функції директора виставки.

12. Перелічіть функції арбітражу на оптовому ярмарку.

13. Які функціональні підрозділи (служби) створюють на період проведення виставки?

14. Перелічіть основні функції Експоцентру України.

15. Яку форму власності має Експоцентр України?

16. Порівняйте функції Експоцентру України і Торгово- промислової палати України щодо виставкової діяльності.

17. Що таке аукціон ?

18. Наведіть класифікацію аукціонів за різними ознаками.

19. Назвіть види цін, які застосовують в аукціонній торгівлі.

20. Що може бути лотом?

21. Яку назву має ціна, що формується з урахуванням ви­ трат на підготовку і проведення аукціону?

22. Яким чином розраховують шаг аукціону у разі прове­ дення аукціону за методом зниження ціни лоту?

23. Опишіть технологію проведення аукціону за методом підвищення ціни лоту.

24. Дайте визначення поняття «оптовий продовольчий ринок».

25. З якою метою створюються оптові продовольчі ринки в Україні?

26. Які вигоди мають виробники, що користуються послу­ гами оптового продовольчого ринку?

27. Наведіть класифікацію оптових продовольчих ринків за різними ознаками.

РОЗДРІБНА ТОРГІВЛЯ

Ключові слова і поняття: магазини (універсальні, комбі­новані, спеціалізовані, вузькоспеціалізовані, змішані); технологічне планування, торговельний зал, установча площа, вузол розрахунків і контролю, збірні каси, типи закладів (підприємств) громадського харчування, класи ресторанів і барів, вагон-ресторан, вагон-кафе, атес­тат на вагон-ресторан (вагон-кафе), дрібнороздрібна торговельна мережа, стаціонарні пункти, засоби пере­сувної мережі, ринок, спеціалізовані зони, торговельне місце, ринковий збір.