Українські землі під владою Литви

Боротьба Литви, Польщі й Угорщини за українські землі. 1352 р. польсько-угорські війська взяли в облогу м. Белз, якому допомагали литовці (волинський князь Любарт-Дмитро). Результат війни: за Польщею – Галичина, за Литвою – Волинь. 1370 – 1387 рр. – угорське володарювання у Галичині (правління намісника Володислава Опольського).

1387 р. – остаточне приєднання Галичини до Польщі. Політика польської влади на цих землях – полонізація (пільги переселенцям-полякам та німцям, окатоличення галицького боярства й заможних міщан, введення польських законів та мови у діловодство, поширення кріпосницьких порядків).

1362 (3) р. – битва на Синіх Водах. Перемога литовського князя Ольгерда над монголо-татарами (перехід Київщини й Поділля під контроль Литви). На відміну від поляків литовці поширювали свою владу через шлюби з руською знаттю, прийняття православ’я, запозичення руської мови, звичаїв, адміністрації, судочинства, шанобливе ставлення до місцевих традицій (“старого не рушимо, нового не вводимо”). У складі Великого Князівства Литовського (ВКЛ) було 90% руського населення (білоруські та українські території).

На українських землях формуюються удільні князівства: Київське (Володимир Ольгердович – 1363 – 1394 рр., карбував власну монету); Подільське (князі Коріатовичі); Волинське (Любарт-Дмитро), Новгород-Сіверське (Дмитро-Корибут).

1385 р. – Кревська унія. Союз Литви й Польщі через шлюб князя Ягайла та королеви Ядвіги, похрещення в католицизм литовської знаті. Але литовський князь Вітовт не хотів коритися Ягайлові й Польщі тому – протистояння, в результаті якого Вітовт став окремим Великим князем литовським (1392-1430 рр.). Він ліквідував удільність князівств на українських землях (1393 р. – Подільске, 1394 р. - Київське).

1399 р. – поразка Вітовта від монголо-татар на р. Ворскла, ослаблення його могутності.

1410 р. – Грюнвальдська битва. Перемога польско-литовського-руського війська над хрестоносцями.

1413 Р. – Городелська унія – визнання незалежності вкл, але католикам надали переважні права над православними.

1420-і рр. – приєднання до Литви узбережжя Чорного моря, заснування Хаджибею (на місці сучасної Одеси).

1430-1434 рр. – війна Литви й Польщі за володіння Західними Поділлям. Результат – перехід цих земель до Польщі. Таким чином, в складі Польщі опинилися Східна Галичина (Руське воєводство з центром у Львові), Холмщина й Підляшшя (Белзьке воєводство з центром у м. Белз), Західне Поділля (Подільське воєводство з центром у Кам’янці).

Князь Свидригайло планував відділити від Литви українські і білоруські землі та утворити Велике Князівство Руське, його підтримало багато знатних князівських родів, але у 1435 р. – битва під Вількомиром (на р. Швянті) – поразка українсько-білоруських загонів на чолі із Свидригайлом від литовсько-польского війська Ягайла (крах планів про Велике Князівство Руське).

Після цього, тимчасове відновлення удільного устрою у Волинському князівстві (князював помилуваний Свидригайло до смерті у 1452 р., після чого удільний устрій Волині було остаточно скасовано); у Київському князівстві (1440-1455 рр. – князь Олелько – син Володимира Ольгердовича та 1455-1470 рр. – Семен Олелькович. Після його смерті у 1471 р. – удільність Київського князівства остаточно скасовано, намісником у Києві став Мартин Гаштовт).

1480 р. – змова руських князів – братів Семена Олельковича. Мета – відновлення удільності, але змова була викрита, князі покарані.

1508 р. – повстання на чолі із князем М. Глинським – остання спроба українських князів відстояти автономію.

Литва, виснажена у Лівонській війні з Московським князівством, погодилася на укладення чергової унії з Польщею.

1569 р. – Люблінська унія. Утворення спільної литовсько-польскої держави – Річ Посполита. Умови: спільний король, сейм (вищий законодавчий орган), казна, грошова одиниця, зовнішня політика; окреме – місцеве управління, військо, судочинство. Великим негативом унії для українських земель було перехід Волині, Східного Поділля і Київщини під контроль Польщі (створення на цих територіях Волинського, Брацлавського та Київського воєводств). Посилення національного, релігійного, соціального гніту українського народу.

Закарпаття. З кінця ХІІІ ст. – у складі Угорщини, з 1526 р. – розділене між Трансільванією (східна частина) та австрійською габсбурзькою монархією (західна частина). У Хусті й Мукачевому князь Федір Коріатович збудував замки.

Буковина (Шипинська земля). Входила до Галицько-Волинської Русі, Угорщини, з ІІ половини ХІV ст. – у складі Молдавського князівства. Війни Польщі і Молдавії за ці землі, але зрештою – остання стала васалом Османської (турецької) імперії.

Чернігівщина та Новгород-Сіверщина. Після війн Литви та Московського князівства з 1503 р. – у складі Московської держави. 1514 р. – перемога литовського війська на чолі з К. Острозьким над московським під Оршею, але повернути втрачені землі не вдалося.

Крим. 30 рр. ХІV ст. – створення окремої татарської держави на чолі із династією Гіреїв. 1449 р. – проголошення незалежності від Золотої Орди. 1478 р. – визнання Кримським ханством свого васалітету від Османської імперії. 1482 р. – перший великий похід хана Менглі-Гірея на українські землі. Мета – захоплення ясиру (живого товару) для продажу на невільничих ринках (найбільший - Кафа).