Україна у роки Другої світової війни

Перед початком війни Німеччина та СРСР 23 серпня 1939 р. уклали пакт Молотова-Ріббентропа про ненапад, до якого додавався секретний протокол. Зміст протоколу: поділ сфер впливу у Східній Європі (у сферу впливу СРСР – Естонія, Латвія, Фінляндія, Бесарабія), Польщі ділилася по лінії Нарев-Вісла-Сан, тобто західноукраїнські землі також були у сфері СРСР.

1 вересня 1939 р. – напад Німеччини на Польщу, початок Другої світової війни. 17 вересня Червона армія (ЧА) перейшла кордон з Польщею, 22 жовтня – вступ до Львова. Це подавалося як братня допомога і визволення західноукраїнського населення від польського гніту. 27 жовтня – ухвала Народними Зборами Західної України Декларації про входження краю до складу УРСР та СРСР.

Червень 1940 р. – ультиматум СРСР Румунії, остання втрачала Бесарабію і Північну Буковину.

Радянізація західних областей: відрядження із східних регіонів партійно-державних працівників; українізація освіти (Львівський університет став імені Франка), преси; введення безкоштовного медичного обслуговування; націоналізація промисловості, конфіскація земельної власності поляків, примусова колективізація, політичний терор (зокрема розгромлені “Просвіти”, депортації неугодних до східних регіонів СРСР, січень 1941 р. – процес у Львові над 59 членами ОУН).

22 червня 1941 р. – напад Німеччини на СРСР. Поразки ЧА у боях, масова здача у полон червоноармійців. 23-29 червня 1941 р. – масштабна танкова битва у районі Луцьк-Броди-Рівне-Дубно. Причини поразки: репресії військових кадрів, прорахунки у стратегії та тактиці, невдале втручання Сталіна у оперативне керівництво військами.

В УРСР введено режим воєнного стану, масова мобілізація населення, створення Державного комітету оборони, евакуація (евакуацією керувала комісія на чолі з головою РНК УРСР Д. Жилою).

Оборонні бої в Україні: з 7 липня 1941 р. 72 дні тривала оборона Києва, з 16 липня 73 дні – оборона Одеси, оточення німецькими військами 6-ої та 12-ої армій південного фронту у районі Умані (урочище Зелена Брама). Перша половина вересня – оточення Південно-Західного фронту в районі Києва (до полону потрапило понад 660 тис. радянських солдат, загинуло керівництво фронту на чолі з Кирпоносом). 250 днів (до липня 1942 р) тривала оборона Севастополя.

25 грудня 1941 – 1 січня 1942 р. Керченсько-Феодосійська десантна операція ЧА, успішна, визволено Керченський півострів, але у травні 1942 р. – невдалий наступ ЧА, нова втрата даної території. 12-29 травня 1942 р. – Харківська наступальна операція ЧА (Барвінківський виступ), невдала, у полон потрапило 240 тис. бійців.

У серпні 1942 р. з окупацією Ворошиловградської області німці зайняли всю Україну (на це пішло 13 місяців замість планованих кількох тижнів). Окупаційний режим: розчленування України. Сх. Галичина включена до складу генерал-губернаторства з центром у Кракові; землі між Дністром і Південним Бугом віддали Румунії під назвою область “Трансністрія”; з центром у Рівному створений райхскомісаріат “Україна”, східні території входили у прифронтову зону.

Окупанти спиралися на співробітництво деяких представників місцевого населення (це явище - колабораціонізм). Обіцянки аграрної реформи, вільного розвитку української культури, але на практиці – збереження системи колективного с/г, відмова від розподілу землі між селянами, дискримінація “унтерменшів”, до яких зарахували всіх слов’ян. Нацистський план “Ост”, розроблений А. Розенбергом, передбачав перетворення території України на колоніальний придаток Німеччини, “життєвий простір” для німців. Розстріли, Голокост (винищення євреїв) – наприклад, у жахливому Бабиному Яру у Києві. Вивезення людей на роботу до Німеччини.

Рух Опору: саботаж на підприємствах, підпілля, партизанський рух. Формування двох течій руху Опору: радянська, самостійницька (тобто орієнтація на створення незалежної держави). Ці течії не змогли домовитися щодо спільної боротьби і ворогували між собою, доносили одна на одну окупантам. На початку окупації – слабкість радянської течії, адже населення зайняло вичікувальну позицію щодо німців. З часом, коли нацистський “новий порядок” показав свої жахіття, радянський рух опору став організованішим та активнішим. 30 червня 1942 р. – створено Український штаб партизанського руху (УШПР) на чолі з Строкачем. Відома підпільна молодіжна організація “Партизанська іскра” – у с. Кримки на Миколаївщині на чолі з вчителем Моргуненком. (проіснувала до лютого 1943 р.).

Самостійницька течія. Напередодні війни ОУН розкололася на фракції: ОУН (Б) – Бандери та ОУН (М) – Мельника, між якими були напружені, часто ворожі стосунки. Нацисти погодилися на створення з українців батальйонів “Нахтігаль” та “Роланд”, з яких потім сформовано Легіон українських націоналістів.

З початком вторгнення німців оунівці формували “похідні групи”, які одразу ж за німецькими військами, а подекуди випереджуючи їх, брали цивільну владу у населених пунктах. Це демонстувало активність і високу організованість ОУН. Самостійницькі групи діяли навіть у східних регіонах України, Криму.

30 червня 1941 р. – у Львові ОУБ (Б) проголосило відновлення Української держави. На чолі уряду став Я. Стецько, благословив цю справу митрополит Шептицький. Але німецькі окупанти поставилися до цього негативно, у вересні 1941 р. – хвиля арештів оунівців (ув’язнено Бандеру та Стецька), батальйони розформовані, ОУН перейщла до боротьби з німцями. 14 жовтня 1942 р. – створена Українська повстанська армія (УПА). Самостійницький рух опору становив на той час набагато більшу небезпеку для окупантів, ніж радянська течія.

Початок визволення України. В результаті Сталінградської битви – визволений перший населений пункт 18 грудня 1942 р. – с. Півнівка Ворошиловградської області. Лютий-березень 1943 р. – Харків спочатку визволила ЧА, але потім знову зайняли німці. У ході Курської битви (липень 1943 р.) – остаточний перелом на користь ЧА. Німці почали споруджувати оборонний “Східний вал” по рікам Дніпро-Молочна. При відступі за розпорядженням райхскомісара Коха німці застосували тактику “випалної землі”.

Вересень-жовтень 1943 р. – “битва за Дніпро”, 6 листопада 1943 р. – звільнення Києва.

Рух Опору у 1943 р. Рейди на Правобережжя радянських партизанських з’єднань (червень-жовтень 1943 р. – відомий “Карпатський рейд” з’єднання Ковпака, мета якого – знищення нафтових промислів та боротьба з УПА у цьому регіоні. Ще рейди з’єднань Наумова, Сабурова). Під час Курської битви – “рейкова війна” радянських партизан.

З середин 1943 р. бандерівські сили взяли під контроль мельниківські групи та загони Т. Бульби (Боровця), які діяли на Волині та Поліссі. Ці території стали центром дій УПА. Червень 1943 р. – Третій Надзвичайний збір ОУН (Б). національна програма незалежної соборної України доповнювалася соціально-економічними пунктами (безкоштовна передача землі селянам, свобода форм вибору господарювання, рівність прав усіх національностей, демократичні права і свободи). Це створило масову соціальну базу руху ОУН-УПА. Цілі райони західноукраїнських земель опинилися під фактичним контролем УПА, влада окупантів стала номінальною, це при тому – що УПА не мала зовнішньої підтримки і розраховувала лише на місцеве населення. Але – протистояння з польськими загонами, взаємний терор проти польського та українського населення (“Волинська трагедія”).

Січень 1944 р. – Корсунь-Шевченківська наступальна операція ЧА. Оточення та знищення 10 німецьких дивізій (“український Сталінград”). 27 березня 1944 р. – ЧА вийшла на радянсько-румунський кордон.

Квітень-травень 1944 р. – Кримська наступальна операція ЧА. Примусові депортації з Криму татар у Середню Азію. Липень 1944 р. – Львівсько-Сандомирська операція ЧА, серпень 1944 р. – Яссько-Кишинівська операція ЧА. 8 жовтня 1944 р. – визволено останнє село Лавочне у довоєнних кордонах УРСР, офіційний день завершення вигнання окупантів – 14 жовтня 1944 р. Жовтень 1944 р. – Карпатсько-Ужгородська операція ЧА, 28 жовтня 1944 р. – завершилося визволення Закарпаття.

Січень-квітень 1944 р. – Львівсько-Варшавський рейд радянського партизанського з’єднання Вершигори.

Липень 1944 р. – з ініціативи ОУН (Б) створена Українська Головна Визвольна Рада (УГВР) з функціями цивільного і військового управління, це була позапартійна структура. Декларувала ворожість і до німців, і до більшовиків. Лютий 1944 р. – заарештований А. Мельник, травень – поет, член ОУН Олег Кандиба (Ольжич), якого стратили у концтаборі Заксенхаузен. Вересень 1944 р. – із Заксенхаузену звільнили Бандеру та інших керівників ОУН. Навесні 1944 р. – зусиллями мельниківців на чолі з Кубійовичем почалося формування дивізії СС “Галичина”. Це здійснювала єдина легальна українська організація на окупованих землях – Український центральний комітет. Червень 1944 р. – розгром дивізії у боях під Бродами.

Визволенння не принесло спокою в Україную Із ЧА повертався сталінський тоталітарний режим, на чолі КП(б)У став Хрущов. У колабораціонізмі звинувачувалися всі, хто у 1941 р. залишився на окупованій території (чисельні переслідування, суди). Мобілізації ненавчених погано озброєних чоловіків із ново визволених територій, яких у складі “проривних груп” кидали в атаку під вогонь противника. Насильницьке вилучення у населення продуктів для потреб наступаючої ЧА.

Поступки українським національним прагненням – перейменування у жовтні 19444 р. чотирьох фронтів в Українські, надання права дипломатичних відносин з іноземними країнами, УРСР отримала статус окремого члена ООН (організація створена у квітні 1945 р. на конференції у Сан-Франциско), створений республіканський наркомат оборони, але все це були лише формальні поступки.

9 травня 1945 р. – закінчення Великої вітчизняної війни, 2 вересня із розгромом Японії – завершення Другої світової війни.

Величезня людські і матеріальні втрати України (43% від загально радянських), проблеми з робочою силою, труднощі відбудови.

Під час війни – праця у тилу під гаслом “Все для фронту – все для перемоги”. Евакуйовані з України Харківський та Київський університети з лютого 1942 р. у Кзил-Орді (Казахстан) розпочали роботу як об’єднаний Український університет. У жовтні 1944 р. – в УРСР відновили роботу 114 вузів. АН УРСР евакуювалася до Уфи. Інститут електрозварювання на чолі з Патоном застосував автоматичне дугове зварювання корпусів танків під флюсом. Група вчених на чолі з Доброхотовим винайшла нові методи виплави броньованих сталей. Фізико-технічний інститут розробив висококалорійний терміт для мін і снарядів. Лікарі – Стражеско, Філатов, Кавецький, Богомолець.

Література. Поетеса О. Теліга у окупованому Києві готувала альманах української поезії “Литаври”, зорганізувала групу письменників-оунівців у Спілку українських письменників. Але німці стратили Телігу Бабиному Яру.

У радянському тилу продовжували творити Бажан, Тичина, Рильський, Довженко, Сосюра (створив вірш “Любіть Україну”), у 1943 р. – з таборів був звільнений О. Вишня.

Театри відряджали на фронт концертні бригади. Стврені кінофільми: “Олександр Пархоменко”, “Як гартувалася сталь”, “Партизани у степах України”. Влітку 1943 р. Довженко завершив кіноповість “Україна в огні”, але її розкритикував сам Сталін.

Під час окупації в Україні відновлено церковне життя, відкрито рами, відновлена УАПЦ на чолі з Полікарпом (Сікорським). Радянська влада силоміць навертала автокефалістів та греко-католиків у лоно Російської православної церкви Московського патріархату.