1798 Р. – вихід друком перших частин “Енеїди” і. Котляревського, започаткування нової української літератури (написання художніх творів народною розмовною мовою).

Історичні твори та наукові дослідження: У кінці XVIII ст. з’явився у рукописних збірках твір “Історія Русів” невідомого автора. Основна ідея твору – Україна є спадкоємицею Київської Русі, прославляння козацьких часів, обґрунтування права на власну державність. Дуже популярна у освічених колах (вийшла друком у 1846 р.). 1822 р. – Д. Бантиш-Каменський видав “Историю Малой России”, 1842-43 рр. – М. Маркевич “Історія Малоросії”. М. Костомаров підготував наукові дослідження “Богдан Хмельницький”, “Руїна”, “Мазепа і мазепинці”.

1843 р. – створення у Києві Тимчасової комісії для розгляду давніх актів. Мета – збирання старих документів (в ній деякий час працював Т. Шевченко).

1806-1812 рр. – російсько-турецька війна, за Бухарестським договором до Росії відійшла Бесарабія. Під час французько-російської війни 1812 р. українська шляхта та інтелігенція поділилася на два табори: одні за французів (прогресивне законодавство, сподівання автономії або й незалежності України); інші, їх була більшість, за росіян (негативне ставлення до французьких завойовників, до їх протекції полякам). Наполеон планував використати українські території як розмінну монету зі своїми союзниками (Австрія та Туреччина), а решта земель поділити на три військово-адміністративні одиниці – “наполеоніди”. Українці активно вступали до ополчення проти французів (у Полтаві два полки було сформовано коштом Котляревського). Тим паче, що ополченці сподівалися на відновлення для них козацького устрою. З осені 1812 р. українські полки брали участь у бойових діях, “битві народів” під Лейпцігом, вступили до Парижу. Але з 1816 р. всі привілеї для них були скасовані. Тому, у 1817 р. – повстання у Бузькому козацькому війську.

Під впливом закордонного походу російської армії 1813-1814 рр. в Україну стають проникати революційні ідеї. Розвиток масонства (суспільно-політичний рух за свободу, рівність, братерство, в Україні ще й ідеї слов’янської федерації з участю України). У Полтаві діяла масонська ложа “Любов до істини” (1818-1819 рр.) – у її складі був І. Котляревський, у Києві – ложа “З’єднаних слов’ян”, у Одесі – ложі “Трьох царств природи” та “Понт Евксинський”.

1821 р. – створене Малоросійське товариство на чолі з В. Лукашевичем. Мета – національна державність України, вільний розвиток культури, скасування кріпацтва, запровадження європейської форми державного устрою.

Діяльність декабристських (виступили проти самодержавства у грудні – декабре) організацій. 1816 р. – Союз порятунку у Москві, 1818 р. – перетворений у Союз Благоденства. На його основі у 1821 р. виникло Південне товариство з центром в українському Тульчині (на чолі з П. Пестелем). Він розробив програму “Руську Правду”. Мета – скасування кріпацтва, перетворення Росії на республіку, але не передбачала права українців на національне державотворення. Північне товариство у Петербурзі на чолі з М. Муравйовим розробило свою програму “Конституцію”. Передбачалося перетворення Російської імперії на федеративну державу, форма правління – конституційна монархія. На українських територія - створення автономних областей-держав: Української (Харків), Чорноморської (Одеса), Бузької (Київ).

1823 р. – утворення у Новограді-Волинському Товариства об’єднаних слов’ян (Ю. Люблінський, брати Борисови). У програмі “Правила” передбачалося – слов’янська федерація з Україною як частиною Росії. У 1825 р. увійшло до складу Південного товариства.

29 грудня 1825 – 3 січня 1826 рр. – виступ декабристів в Україні (у Петербурзі – 14 грудня 1825 р. на Сенатській площі) – повстання Чернігівського полку, придушене. Причини поразки декабристського руху – таємність від більшості населення, не проводили масову агітацію (особливо серед селян), планували здійснити зміни шляхом змови та збройного перевороту.

Крім цього опозиційні гуртки у Харкові (1826 р.), Ніжині (осередок – місцева гімназія на чолі із директором І. Орлаєм). Розгромлені поліцією.

1830-1831 рр. – польське повстання проти російської влади. Українці масово не підтримали його, тому що воно ставило за мету – відновлення Польщі у кордонах 1772 р. (тобто з включенням українських земель), керівники повстання не пішли на оголошення скасування кріпацтва. Тому – придушене царськими військами. В ході антипольської репресивної кампанії було засновано Київський університет для зміцнення російського впливу у південно-західному регіоні імперії, але це стало в пригоді українському національному рухові. 1839 р. – заборона у Наддніпрянській Україні греко-католицької церкви. 1831-1835 рр. – скасування Магдебурзького права для міст.

Січень 1846 – березень 1847 рр. – діяльність Кирило-Мефодіївського товариства – або братства. (найвище досягнення українського національного руху у І половині ХІХ ст.). Виникло на основі гуртка “Київська Молода”. Члени – 12 осіб різночинської інтелігенції. Великий вплив на діяльність товариства мав Т. Шевченко, його ідеї соціального і національного визволення (досі серед науковців точаться дискусії чи був Шевченко офіційно членом товариства, але він точно підтримував тісні зв’язки із багатьма його учасниками). Програмні документи організації – “Книга буття українського народу”, “Статут слов’янського братства Кирила і Мефодія” М. Костомарова, та “Записка” В. Білозерського. Основні положення: простеження основних подій світової історії, процесу поділу України між Польщею та Росією, прославляння козацьких часів; головна політична мета організації – об’єднання слов’ян у федерацію з центром у Києві (Україна як рівноправна федеральна частина об’єднання). У “Правилах” товариства вказано як завдання – боротьба проти рабства, приниження бідних класів, за поширення освіти, повалення царизму, скасування кріпацтва і поділу на стани, демократичні свободи. П. Куліш підготував першу навчальну книгу з історії України для дітей “Повість про український народ”. Кирило-Мефодіївське товариство – перша спроба політичної боротьби, але за доносом студента Петрова розгромлене поліцією.

Західно-українські землі. 70 – 80-і рр. ХVIII ст. – реформи Марії-Терезії та Йосифа ІІ у Австрійській імперії: звільнення селян від особистої залежності, чітке изначення норм панщини (30 днів на рік). Релігійна реформа – урівняння у правах всіх конфесій. Наступники Марії-Терезії та Йосифа ІІ стали згортати їх економічні реформи (збільшення панщини, повернення залежності, повинностей селян), але у імперії збереглася рівноправність релігійних конфесій. Тому, провідником національного відродження на західноукраїнських землях стали греко-католицькі священики, які були тісно пов’язані з народним (селянським) оточенням.

1816 (7) р. – Й. Левицький та І. Могильницький у Перемишлі заснували перше просвітницьке товариство греко-католицьких священиків (удосконалення української мови, друк брошур, освітня робота).

На Закарпатті І. Базилович “Короткий нарис фундації Федора Коріатовича”, М. Лучкай “Історія карпатських русинів”, “Граматика слов’яно-руської мови”.

1833-1837 (8) рр. – діяльність “Руської трійці” (греко-католицькі священики М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький). Найбільший здобуток діяльності – вихід друком у 1836(7) р. у Будапешті альманаху “Русалка Дністровая” (матеріали про героїчне минуле, звичаї і побут українців). Реакція влади – конфіскація майже всього накладу, арешт і суд над трійчанами.

1848 р. – революція (“весна народів”) у низці країн Європи, охопила й Австрійську імперію та західноукраїнські землі. Травень 1848 р. скасування панщини у Східній Галичині, серпень 1848 р. – у Буковині, але на Закарпатті – аж у 1851 р. За це поміщики (дідичі) отримали грошову компенсацію від держави і звільнення від деяких податків.

2 травня 1848 р. – створення у Львові Головної Руської Ради (ГРР) на чолі з Яхимовичем. (у складі 15 греко-католицьких священиків та 15 представників інтелігенції). Головна мета діяльності – адміністративний поділ Галичини на Західну (польську) та Східну (українську). 15 травня – початок виходу української газети “Зоря Галицька”. Створення Галицько-Руської матиці – культурно-освітня організація. У Львівському університеті відкрили кафедру української мови та літератури (очолив Я. Головацький). Вперше підняття синьо-жовтого прапору у Львові. Впровадження української мови у народних школах, та її викладання як обов’язкового предмету в гімназіях.

Політичні конкуренти ГРР – поляки утворили у Львові Центральну Раду Народову (вважали Галичину польською, а галичан – гілкою польською нації); представники сполонізованої руської шляхти – створили Руський Собор, пізніше Собор увійшов до складу Центр. Ради Народової.