Українські землі у XVIII ст.

Після Полтавської битви – відкрите обмеження російською владою автономії Гетьманщини. Не було підписано традиційного договору про українсько-російські взаємини з новим гетьманом Скоропадським. Українських купців змушували везти товари у Московію, а не на захід. Мобілізовані на працю українські козаки гинули при спорудженні Ладозького та Волго-Донського каналів, розбудові м. Санкт-Петербургу. Заохочувалися доноси та скарги на українських урядовців у Москву, розпалювання ворожнечі між старшиною та рядовим козацтвом. Призначення з Москви полковників – не козаків (росіянин Толстой, серб Милорадович). 1620 р. царський указ про використання російської мови у діловодстві Гетьманщини та Запорожжя. Генеральна канцелярія втрачала судові і фінансові функції, виводилася з-під підпорядкування гетьмана. Вилучення з обігу в Україні золотих та срібних монет та нав'язування мідних грошей. До Москви з України виїхали відомі вчені та церковні ієрархи (С. Яворський, Д. Туптало), яких звабили високими посадами й багатством.

Козаки в еміграції 5 квітня 1710 р. після смерті Мазепи на раді у Бендерах обрали гетьманом П. Орлика (гетьман у вигнанні 1710-742 рр.). Він 10 травня 1710 р. підписав Конституції і Пакти Війська Запорозького (Конституція П. Орлика). Основні положення: гетьман мав вирішувати поточні справи зі старшиною; Генеральна Рада мала збиратися 3 рази в рік: (Різдво, Великдень, Покрова); виборність полковників і сотників із затвердженням їх кандидатур гетьманом. Гарантом Конституції був шведський король Карл ХІІ.

1708-1722 рр. – гетьманування І. Скоропадського, при ньому були посланці-наглядачі Петра І (Ізмайлов, а потім Протас'єв). 1715 р. – указ царя про новий порядок обрання старшин на посади. Обиралися 2-3 кандидатури, а гетьман з них призначав одного.

1722 р. – створена Малоросійська (перша) колегія на чолі з Вельяміновим для “таємних справ та верхніх апеляцій”. Вона збільшила податки, ігнорувала місцеві права і звичаї у судочинстві, функція найвищої апеляційної установи Малоросійської колегії надзвичайно розширила практику доносів.

Проти засилля колегії сформувалася політична опозиція на чолі із наказним, тобто тимчасовим (якого так і не затвердив російський уряд) гетьманом П. Полуботком. У 1723 р. група українських старшин поали царю “Коломацькі чолобитні”, в якй прохали відновити козацькі права і вольності. З такою ж метою – поїздка Полуботка до Санкт-Петербургу. Ув'язнення його у Петропавлівській фортеці, смерть там. Збереглася легенда про великі “скарби Полуботка”, які зникли.

Петро ІІ у 1727 р. дозволив відновити гетьманство та ліквідував Малоросійську колегію. 1727-1734 р. – гетьманування Д. Апостола. Цар видав “Рішительні пункти”: обрання гетьмана за згодою царя; Генеральний суд мав складатися із трьох українців і трьох росіян; призначення старшини та полковників царем. “Рішительні пункти” були не черговою українсько-російською угодою, а указом царя гетьманському уряду. Д. Апостол провів реформи: судова (звід законів “Права за якими судиться народ малоросійський”), земельна (впорядкування земельних справ, проведене “Генеральне слідство про маєтності”, яке вимагало від власників підтвердження прав про володіння земельними ділянками). В цей період з 1731 р. споруджується “українська лінія укріплень” між Дніпром і Дінцем на кордоні Гетьманщини та Запорожжя.

1734-1750 рр. – правління Гетьманського уряду (або міністерське правління), який складався з трьох українців і трьох росіян на чолі з князем Шаховським. Декларувалося сприяння шлюбам між українцями і росіянами.

1744 р. – відвідини імператрицею Єлизаветою зі своїм фаворитом – українцем О. Розумовським, України. Рішення про відновлення гетьманства і Київської митрополії (у 1745 р. митрополитом став Р. Заборовський).

1750-1764 рр. – гетьманування брата фаворита імператриці К. Розумовського. Дещо покращилося становище Гетьманщини: Україна виведена з-під підпорядкування Сенату і підпорядковувалася Колегії іноземних справ; перехід під юрисдикцію гетьмана Запорожжя. Реформи К. Розумовського: 1760 р. судова (створено шляхетські суди – земський, гродський, підкоморський), військова реформа (перетворення козацьких полків у регулярні в уніформі). Планувалося відкрити університети у Глухові і Чернігові, але ці задуми не були реалізовані.

1763 р. – старшинський з'їзд ухвалив подати новій імператриці Катерині ІІ петицію з проханням відновити автономний статус Гетьманщини. Але реакція булла прямо протилежною.

1764 р. – скасування гетьманства, створення Другої Малоросійської колегії на чолі з П. Рум'янцевим (діяла до 1782 р.). Він у 1765-69 рр. здійснив “Генеральний опис Малоросії” (тисячі томів інвентаризації землі та майна в Україні). 1765 р. – скасування полково-сотенного устрою на Слобожанщині.

1767 р. – засідання представницьких зборів – Законодавчої комісії у Санкт-Петербурзі. Депутат з України Г. Полетика виступив із закликами відновити гетьманство в Україні.

1781 р. – створення на Лівобережжі трьох намісництв: Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське. 1783 р. – скасування полкового-сотенного устрою на у бувшій Гетьманщині.