19 Жовтня 1848 р. – Собор руських учених у Львові (організація української освіти і науки).

Червень 1848 р. – Слов’янський з’їзд у Празі, у якому взяли участь представники ГРР. Ухвала про рівноправність української мови у школах і державних установах.

Липень 1848 р. – початок роботи австрійського парламенту, у ньому 39 депутатів – українці, з них 27 – селяни. Відстоювання вимоги виділення усіх територій імперії, заселених українцями, в окрему адміністративну одиницю.

На Закарпатті О. Духнович та А. Добрянський висунули ідею автономії Закарпаття та Пряшівщини та об’єднання їх зі Східною Галичиною в Руське воєводство. Домоглися об’єднання заселених українцями районів Угорщини в окремий Ужгородський округ.

Початок листопада 1848 р. – повстання у Львові як протест проти реакційної політики уряду, поразка революційних сил.

Листопад 1848 – 1850 рр. – повстанських рух на Буковині під проводом Л. Кобилиці.

1851 Р. – заборона діяльності грр.

Загальні риси економічного розвитку: криза аграрно-ремісничої цивілізації, зменшення економічної ролі мануфактур (підприємства, засновані на ручній праці), початки формування індустріального суспільства.

30 – 60 (70)-і рр. ХІХ ст. – промисловий переворот на українських землях (перехід від ручної до машинної праці, від мануфактур до фабрик і заводів). Модернізація та трансформація всіх сфер соціального життя. Розвиток капіталізму (суспільно-економічний лад, заснований на приватній власності на засоби виробництва та вільнонайманій робочій силі).

На початку ХІХ ст. Україна переважно аграрна країною (більше 80% населення – селяни), криза поміщицького господарювання, малопродуктивна праця кріпаків, переважно натуральне господарство (скільки виробляється, стільки й споживається), екстенсивний характер економіки ( зростання за рахунок розширення площ орної землі а не вдосконалення ведення господарства) Найбільш поширене кріпацтво – на Правобережжі, тут також збереглося польське поміщицьке землеволодіння. Із кріпосних селян на військову службу набирали рекрутів (рекрутчина тривала 25 років). Збільшення панщини, чиншу (оброк), посесорська (орендна) система управління маєтками. Поширення урочної системи – форма експлуатації селян, суть якої у тому, що поміщик давав кріпаку урок (завдання на день), але фактично воно потребувало для виконання 2-3 дні. Масове обезземелення селян, тому йшли на заробітки у міста (відхожий промисел – тимчасове покидання домівки для праці), у південні території (Новоросія), тому що там було найменше кріпаків, була можливість найматися на с/г роботи. Більш підприємливі селяни займалися чумацьким промислом.

1817-1857 рр. – існування військових поселень в Україні. За ініціативи військового міністра Аракчєєва державні селяни переводилися у стан військових поселенців. Вони одночасно несли військову службу та займалися землеробством. Мета – перевести частину війська на самоокупність, зменшити витрати на армію. Жорстке регламентування повсякденного життя поселенців (за режимом), присвячення більшості часу державним інтересам. Тому – повстання військових поселенців (значні у Чугуєві – 1819 р., але придушені).

1846-47 рр. – інвентарна реформа у Правобережній Україні, де були найтяжчі кріпосницькі порядки. Мета – створення інвентарів – чітких норм і розмірів повинностей, щоб поміщики самовільно не збільшували їх. Фактично невдала.

З початком промислового виробництва – розвиток товарного (на продаж) виробництва. Бурхливий розвиток цукроваріння (єдина галузь промисловості, де домінував вітчизняний капітал – українські родини Яхненків, Симиренків, Терещенків). Соціальні наслідки промислового перевороту – формування верстви міської буржуазії (підприємці, власники заводів) та робітників (наймана робоча сила).

1823 р. – створено перший пароплав на Дніпрі “”Бджілка”, парову машину встановив коваль Вернигора. 1841 р. – український поміщик Кандиба відкрив перший машинобудівний завод.

У Східній Галичині – на першому місці ткацтво, соляна, лісова галузі промисловості. Промисловий переворот у німецьких та чеських землях негативно вплинув на економіку Західної України. Вона все більше перетворювалася у продовольчий, сировинний, а звідси, колоніальний придаток розвинутих провінцій австрійської імперії.

Бурхливий розвиток міст (найбільше в Україні – Одеса, з 1817 р. вільний порт – порто франко). Але українці були в ролі національної меншини у населенні міст (більшість – росіян, німців, євреїв, поляків). Торгівля – на ярмарках, базарах (найбільший – Контрактовий ярмарок у Києві). Основні продукти експорту із Наддніпрянської України – зерно, цукор.

Соціальні рухи. Селянські виступи мали здебільшого стихійний, локальний (місцевий) характер. Форми протесту: скарги цареві, чиновникам на свавілля поміщиків, відмова платити податки, відбувати панщину, підпали маєтків, потрави посівів, втечі, збройний опір (вбивства поміщиків, посесорів, управителів).