Україна у Першій світовій війні

У Європі – протистояння Троїстого Союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія), згодом Четверного Союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія) із Троїстою Антантою (Англія, Франція, Росія).

Україна у планах ворогуючих сторін: Росія хотіла приєднати західноукраїнські землі, прикриваючись ідеєю об’єднання всіх слов’янг та воз’єднанння з єдинокровними братами-русинами.; Австро-Угорщина – приєднання Поділля і Волині під маскою цивілізаційної місії об’єднання Заходу і Сходу Європи; Німеччина – приєднання українських територій для колонізації їх німцями в рамках “Міттельєвропи” – Серединної Європи; Румунія сподівалася на приєднання Бессарабії та Північної Буковини.; Австро-Угорщина та Німеччина розглядали також як варіант створення на українських територіях буферної держави як охоронний вал проти Росії.

1 серпня 1914 р. – початок Першої світової війни. Українські політичні сили розділилися:

На Наддніпрянщині ТУП закликав національні сили до нейтральної позиції щодо ворогуючих сторін; соціал-демократ С. Петлюра у своїй статті “Війна і українці” закликав виконати обов’язок громадянина Російської імперії. Емігранти з Наддніпрянщини Жук, Донцов, Назарук 4 серпня 1914 р. у Львові створили Союз визволення України (СВУ). У відозві “до українського народу в Росії”покладав відповідальність на Росію за війну. Політична програма викладена у документі “Наша платформа” – після розгрому Російської імперії домогтися державної самостійності наддніпрянських територій та автономії – для західноукраїнських земель. Орієнтувалися на Німеччину та Австро-Угорщину. Члени СВУ турбувалися про ідейно-виховну роботу серед українців – полонених російської армії у Австро-Угорщині.Для піднесення їх національної самосвідомості розповсюджували часописи, брошуру “Самостійна Україна”.

На західноукраїнських землях галичани-москвофіли утворили “Карпато-русский освободительный комитет” – орієнтувалися на перемогу і приєднання до Росії. 1 серпня 1914 р. – створена Головна Українська Рада (ГУР) у Львові на чолі К. Левицьким як представницький орган українців. Повністю підтримали Австро-Угорщину, сподіваючись задоволення національних прагнень. З середини серпня 1914 р. – за згодою влади став формуватися легіон Українських січових стрільців – УСС (перший командир - Галущинський). У 1915. – ГУР об’єдналася з СВУ та представниками Буковини у Загальну Українську Рад (ЗУР) на чолі з Левицьким.

Війна для українців мала братовбивчий характер. 3 10 серпня по 13 вересня 1914 р. – наступ російської армії у Східній Галичині (“Галицька битва”). На окупованих землях створено генерал-губернаторство на чолі з графом Бобринським. Проводилася репресивна політика щодо українського національного руху (“боротьба з мазепинством”). Закривалися українські видання, книгарні, у м. Суздаль вислали митрополита Шептицького. Переслідування греко-католиків, перехрещення їх у православ’я. Російський прогресивний діяч П. Мілюков назвав такі дії російської влади “європейським скандалом”.

Березень 1915 р. – капітуляція австро-угорської фортеці Перемишль, квітень-травень 1915 р. – наступ російських військ у Карпатах, запеклі бої на горі Маківка, яку захищали січові стрільці, а наступали донські козаки. Під час боїв австрійське командування хвалило січових стрільців, але ставилося до них підозріло. Травень 1915 р. – початок загального відступу російської армії з Галичини під натиском австро-німецьких військ, при відступі застосовувалась тактика “спаленої землі”, примусова евакуація населення, маси біженців, які боялися помсти австрійської влади.

Весна 1916 р. – російська армія здійснила “Брусиловський прорив” (знову захоплено Чернівці, Коломию, Луцьк). Окупаційний режим вже був м’якшим, ніж у 1914-15 рр.

4 листопада 1916 р. – австро-угорський та німецький імператори оголосили відновлення Польської держави під німецьким протекторатом, надання Галичині автономії але без поділу її на Західну та Східну. Це був крах сподівань українців, а тому – ЗУР саморозпустилася. Створена нова організація – Українська парламентська репрезентація на чолі з Петрушевичем. Зачвила протест проти передачі полякам українських земель та вимагала створення Галицько-Волинського королівства з Буковиною як окремої державно-адміністративної одиниці.

З кінця 1915 р. – пом’якшення умов для українського національного руху на Надніпрянщині. (відновлення діяльності наукових товариств, книгарень, кооперативів, газет). Координаційним центром став ТУП. На конференції загальноросійської партії кадетів у червні 1915 р. – визнано право українців на широке культурне самовизначення. У серпні 1915 р. українська делегація міністру освіти меморандум з вимогою запровадження національної мови в народних школах. Петиція від громадських діячів Полтавщини щодо вільного національно-культурного розвитку українців. У 1915 р. – виникла студентська спілка. Висунула вимоги демократизації супільного життя, соціально-економічних перетворень.

Соціально-економічне становище. Мобілізації чоловіків до армії спричинило нестачу робочих рук, а тому – скорочення посівних площ, кількості с/г продукції, запроваджено примусове вилучення продукції у селян за фіксованими цінами, хлібна криза 1916 р. Зростання цін, дефіцит товарів, процвітання “чорного ринку” та спекуляції, транспортна, фінансова криза через мілітаризацію економіки. Збільшення кількості страйків та селянських виступів (квітень 1915 р. – у с. Нижня Сироватка Сумського повіту). Антивоєнні настрої в армії, братання солдат ворогуючих сторін на фронті. Збільшення ролі жінок у господарстві, виконували функції медперсоналу. Вояк УСС – жінка О. Степанів.

Переслідування українців як з боку російської влади, так і австрійської (остання помістила політично неблагонадійних українців у концтабори Телергоф, Терезіенштадт, Гмюнді). Проблема біженства, для допомоги біженцям створений у 1914 р. “Український комітет допомоги”, крім того діяли благодійницькі організації: “Товариство Червоного Хреста” (медична допомога та реевакуація), “Комітет допомоги населенню Півдня Росії”, “Воєнно-промисловий комітет”, “Союз міст”, “Земський союз”. Наростання невдоволення населення соціально-економічними труднощами.