1895 (6) Р. – ю. Бачинський видає книгу “Україна іредента” – перший обґрунтував ідею цілковитої політичної незалежності України.

1896 р. – створення Католицького русько-народного Союзу – консервативна організація (О. Барвінський, Н. Вахнянин, А. Шептицький).

1899 р. – у Західній Україні створена Українська національно-демократична партія (Грушевський). Ідея “єдності з російськими українцями”, боротьба за незалежну Україну. Вона була найчисельнішою партією на західноукраїнських землях. Ідея єдності галичан, буковинян, закарпатців.

1899 р. – Українська соціал-демократична партія (Ганкевич, Вітик, Охримович). Мета: соціалізм через реформи і легальні парламентські методи, перспективна ідея – соборна незалежна українська держава.

Загалом у кінці ХІХ ст. – різке посилення національно-визвольного руху у на західноукраїнських землях, порівняно із Наддніпрянщиною.

Розвиток освіти та культури. Мала кількість початкових шкіл, активну участь у заснуванні шкіл відігравали земства, які часто “не помічали” викладання предметів забороненою українською мовою. У 1897 р. лише 20% населення України віком понад 10 років вміли читати. 1887 р. – закон про “кухарчиних дітей”. Зобов’язання директорів гімназій утримуватися від прийому до закладів дітей прислуги, бідняків.

1870 р. – у Києві відкрито перші жіночі гімназії.

1871 Р. – заснування у Києві колегії Галагана.

1878 р. – запровадження вищої освіти для жінок, у 1878-1889 рр. – діяли жіночі курси у Києві.

Виключно платне навчання в університетах. 1865 р. – відкриття Новоросійського університету в Одесі.

1869 р. – шкільна реформа на західноукраїнських землях – загальне обов’язкове початкове навчання 6-14 років, одержавлення шкіл. Але все ж у 1897 р. 67% населення західноукраїнських земель залишалося неписьменним. Австро-угорський уряд дозволяв викладання українською мовою у школах.

1881 р. – створення Українсько-Руського педагогічного товариства.

1877 р. – відкриття Львівського політехнічного інституту, (1897 р. – у Києві).

Науковці – О. Ляпунов (механічні системи), біологи І. Мечников та М. Гамалія у 1886 р. в Одесі відкрили першу в країні бактеріологічну станцію. Хірург Ю. Шимановський підготував працю “Операції на поверхні тіла”.

Історики: М. Костомаров (“Б. Хмельницький”, “Руїна”), В. Антонович (“Про походження козацтва”, “Бесіди про часи козацькі на Україні”); 1898 р. – публікація першого тому “Історія України-Руси” Грушевського, Д Яворницький (“Історія запорозьких козаків”), філолог А. Потебня.

У науковому товаристві ім. Шевченка видавалися “Записки”, у Одесі – товариство природознавців, 1900 р. – відкриття кафедри української літератури у Львові.

Література. П. Куліш, М. Вовчок “Інститутка”, “Народні оповідання”, І. Нечуй-Левицький “Микола Джеря”, “Кайдашева сім’я”, П. Мирний “Хіба ревуть воли як ясла повні?”, “Повія”, Л. Українка, І. Франко, буковинським кобзарем називали Ю. Федьковича.

Драматургія. М. Старицький п’єса “Ой не ходи Грицю, та й на вечорниці”, “За двома зайцями”, “Оборона Буші”, М. Кропивницький “Доки сонце зійде , роса очі виїсть”, І. Карпенко-Карий “Сто тисяч”, “Хазяїн”. 1864 р. – у Львові при осередку Руської бесіди виник перший український театр на західноукраїнських землях. 1882 р. Кропивницький і Старицький у Єлисаветграді створили першу українську професійну трупу. Діячі українського професійного театру – М. Кропивницький та брати Тобілевичі (Садовський, Саксаганський, Карпенко-Карий).

Талановита акторка – М. Заньковецька. Трупа Г. Деркача давала вистави у Парижі.

Музика. С. Гулак-Артемовський створив оперу “Запорожець за Дунаєм”, П. Сокальський “Мазепа”, “Майська ніч”, М. Лисенко “Тарас Бульба”, “Різдвяна ніч”. 1862 р. – П. Чубинський написав вірш “Ще не вмерла Україна”, а музику написав М. Вербицький.

Архітектура. У Києві у 70-і рр. збудована будівля міської Думи у стилі барокко, готель Континенталь, будівля театру. Архітектор Беретті у 1862-1882 р. побудував Володимирський собор, О. Кобелєв – головний корпус Політехнічного інституту, О. Вербицький – залізничний вокзал, О. Бекетов – драмтеатр у Сімферополі. У Західній Україні – відомий архітектор – Ю. Захаревич.

Скульптура. Л. Позен, М. Микешин (1888 р. – у Києві – пам’ятник Б. Хмельницькому).

Живопис. Л. Жемчужников, І. Соколов, К. Трутовський, М. Пимоненко (“Святочне ворожіння”, “Весілля у Київській губернії”), К. Костанді (“Гуси”, “У хворого товариша”), М. Ярошенко, А. Куїнджі (українські краєвиди), С. Васильківський (“Отара в степу”, “Ранок”), К. Устиянович, Т. Копистинський, Т. Романчук, І. Труш.

1825 р. – відкрито перший музей в Одесі, 1888 р. – музей у Києві, 1896 р. – Чернігівський музей.

Народна творчість: заробітчанські пісні, казковий жанр, народний епос. Кобзарі – О. Вересай, П. Братиця, М. Кравченко.