6) Викладати загальні розпорядження, заборони, поручительства які діють в міжнародному

товаристві і обов'язкові для кожного учасника правопорядку; 7) закріплювати правові принципи

функціонування в правовій структурі міжнародного товариства.

Впорядкованість міжнародного правопорядку характеризується впорядкованістю: а)

міжнародно-правової структури; б) міжнародно-правових процесів; в) системи міжнародного

права.

Досягти оптимальної впорядкованості міжнародного правопорядку можна, коли буде

впорядковано: а) процес виникнення, зміни і припинення міжнародних правовідносин; б)

виникнення і скасування суб'єктів міжнародного права, зміну їх правового статусу; в)

взаємовідносини між суб'єктами міжнародного права і їх статусом; г) вирішення спорів і

конфліктів, які можуть виникнути між суб'єктами права; д) методи правового регулювання

відносин і впливу на учасників міжнародних відносин; е) поведінку учасників міжнародних

правовідносин за певних умов; є) такі вимоги і властивості учасників міжнародного

правопорядку, як міжнародна законність, координаційність, загальна підпорядкованість вимогам

правових норм і т.п.; ж) вплив на правопорушників і ліквідація правопорушень.

Для міжнародного правопорядку характерні три головні функції: 1) збереження і

удосконалення правопорядку (через управління системою правопорядку; його захист від

пригнічуючого впливу негативних факторів; зміцнення цілісності і організованості системи,

впорядкування координаційних взаємозв'язків, елементів, властивостей, відносин підтримку

властивостей стабільності, стійкості, впорядкованості, законності); 2) взаємодії з зовнішнім

середовищем іншими соціальними системами (через пристосування до зовнішнього середовища,

служіння правовою основою для політичних систем, що взаємодіють в міжнародних відносинах,

підтримку і захист із них, які відповідають системі міжнародного правопорядку; внесення

впорядкованості в систему міжнародної демократії, в структуру і функціонування важливих сфер

сучасної системи міжнародних відносин, внесення впорядкованості у важливі внутрішні зв'язки

міжурядових організацій); 3) відокремлення якісної визначеності міжнародного правопорядку

(через впорядкування діючої структури, координацію взаємодії компонентів правопорядку;

впорядкування правових властивостей і стану кожного суб'єкта міжнародного права, програми

його поведінки і функціонування; впорядкування правових відносин, процесів, зв'язків в часі і

просторі; досягнення внутрішньо узгодженої системи міжнародного правопорядку).

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

145

Міжнародний правопорядок розвивається на загально-соціологічних засадах, загальних

юридичних принципах, на яких формується і функціонує міжнародно-правова надбудова,

правова система, всі інститути міжнародного права і безпосередньо принципах міжнародного

правопорядку як цілісного утворення.

До загально-соціологічних засад міжнародного правопорядку відносяться: принцип

наукової обґрунтованості; політико-правова основа - демократичні міжнародно-правові

відносини; економічна основа - справедливий міжнародний економічний порядок; духовна

основа - культура світового товариства; цільова основа - зміцнення миру і безпеки між народами.

До загальних юридичних принципів міжнародного правопорядку відносяться: принципи

сучасного міжнародного права; загальні принципи права; міжнародна законність; верховенство

міжнародного права перед політикою; рівність всіх суб'єктів міжнародного права перед нормами

міжнародного права; рівні і справедливі надання міжнародно-правових можливостей (прав,

свобод і законних інтересів і вимоги по виконанню обов'язків і реалізації міжнародно-правової

відповідальності; об'єктивність, справедливість і істинність правових заходів; переконаність

суб'єктів в правильності і справедливості правових заходів; справедливість і невідворотність

впливу на правопорушника, можливість застосування до нього заходів впливу; просторові-часові

параметри застосування правових заходів та ін.

До принципів функціонування міжнародного правопорядку як системи відносяться:

принцип законності, принцип цілісності і структурності, принцип субординації і співпідлеглості

(підлеглість всіх норм міжнародного права, а норм функціям міжнародного правопорядку),

принцип впорядкованості, узгодженості елементів і компонентів, принцип зв'язку і відповідності

системі міжнародно-правового регулювання, принцип стабільності, принцип доцільності,

принцип простоти та ін.

На відміну від міжнародної законності, де регіоналізм є ознакою послаблення законності,

бо вона найбільш ефективно діє при універсальності її вимог, міжнародний правопорядок тим

більш стабільний і міцний чим більш впорядковані і сталі його регіональні структури. Останні в

міжнародному правопорядку є не лише сталими, а й мають певну відокремленість в рамках

універсального правопорядку. Саме тому можна говорити про європейський, африканський,

латиноамериканський та ін. правопорядки.

В науці міжнародного права вивчаються питання міжнародного правопорядку в космосі,

правопорядку в Світовому океані, міжнародного інституційного правопорядку тощо.__