7. Суб'єкти міжнародного права

7.1. Поняття суб’єкту міжнародного права

Суб’єкти міжнародного права - це учасники міжнародних відносин, які володіють

міжнародними правами і обов’язками, здійснюють їх на основі міжнародного права і несуть

в необхідних випадках міжнародно-правову відповідальність. (Тункін Г.І.)

Суб’єкти займають центральне становище в міжнародному праві. Його сутність, природа є

похідною від природи і сутності суб’єктів міжнародного права. Міжнародне право служить

інтересам своїх суб’єктів, регулює відносини між ними, визначає їх статус і, зокрема, права і

обов’язки.

Основні риси і особливості міжнародної правосуб’єктності

Міжнародна правосуб’єктність є властивістю суб’єктів міжнародних відносин, яка визнана

і визначена нормами міжнародного права.

Джерелом міжнародної правосуб’єктності є міжнародні договори і звичаї, які регулюють

міжнародне співробітництво учасників міжнародних відносин. У визнанні міжнародно-правової

суб’єктності учасника міжнародних відносин посилаються на звичай.

Юридична природа суб’єктів міжнародного права будується на комплексі загальних і

специфічних ознак Загальні ознаки суб’єктів міжнародного права:

а) здатність реалізовувати права і обов’язки на основі норм міжнародного права;

б) здатність бути стороною у відносинах, врегульованих нормами міжнародного права, які

створені головним чином завдяки міжнародним угодам;

в) здатність створювати норми міжнародного права.

Здатність мати самостійний міжнародно-правовий статус також може розглядатись як

загальна ознака міжнародної правосуб’єктності, але з певними виключеннями.

Не всі суб’єкти міжнародного права реалізовують міжнародну правосуб’єктність в

однаковому обсязі, але обсяг реалізації не є критерієм для визнання правосуб’єктності. Для

суб’єкта міжнародного права важлива здатність реалізовувати свій міжнародно-правовий статус,

який, крім прав і обов’язків включає свободи суб’єкта, його законні інтереси тощо. Саме в

правовому статусі суб’єкта міжнародного права виражений характер і обсяг міжнародної

правосуб’єктності. За своїми свободами чи законними інтересами суб’єкти міжнародного права є

рівними, а коло суб’єктивних прав і юридичних обов’язків розрізняється. Навіть в рівних між

собою суб’єктів міжнародного права може бути різний правовий статус.

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

53

7.2. Інститут міжнародної правосуб’єктності

Інститут міжнародної правосуб’єктності є центральним в системі сучасного міжнародного

права. Він об’єднує групу правових норм, в яких визначається юридичний зміст суб’єкта

міжнародного права, режим правового статусу учасника міжнародних правовідносин, загальні

юридичні права і загальні юридичні обов’язки суб’єкта міжнародного права, умови, вимоги до

суб’єктів міжнародного права, функції, структура, види правосуб’єктності і види суб’єктів права

тощо.

Види норм міжнародної правосуб’єктності за своїм призначенням мають складну

структуру.

Норми, які визначають загальні юридичні права суб’єкта поділяються на такі, що

формулюють:

1. Право визначати міру дозволеної поведінки:

а) не здійснення дозволені дії;

б) здійснення дозволені дії:

- в повному обсязі;

- частково.

2. Право вимагати:

а) потенційно визначене;

б) потенційно не визначене.

3. Право на позитивні дії:

а) фактичне володіння певними благами і їх використання;

б) правотворчу правосильність:

- право владного характеру;

- договірна ініціатива;

НОРМИ ІНСТИТУТУ

ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ

ВИЗНАЧАЮТЬ ЮРИДИЧНИЙ

ЗМІСТ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ

ВСТАНОВЛЮЮТЬ РЕЖИМ ПРАВОВОГО

СТАТУСУ УЧАСНИКА МІЖНАРОДНИХ

ПРАВОВІДНОСИН

ВИМОГИ ДО СУБ’ЄКТІВ ВИЗНАЧЕННЯ СФЕРИ

РЕАЛІЗАЦІЇ

ЗАГАЛЬНІ ЮРИДИЧНІ

ПРАВА

МІРА СВОБОДИ І

ЗАКОННІ ІНТЕРЕСИ ЗАГАЛЬНІ ЮРИДИЧНІ

ОБОВ’ЯЗКИ

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

54

в) секундарну (додаткову) правосильність:

- врахування зустрічних вимог;

- денонсація обов’язків;

- правонаступництво і т.д.

4. Право на домагання.

Особливості норм, що формулюють право на домагання:

а) завжди мають безпосереднього адресата;

б) зобов’язання по ним виконуються засобами примусу;

в) підключаються за наявності додаткових юридичних фактів щодо реалізації

суб’єктивного права;

г) приводять в дію апарат примусу - нову стадію реалізації суб’єктивного права.

Норми, які встановлюють загальні юридичні обов’язки суб’єкта поділяються на такі,

що формулюють:

1. Обов’язок активної поведінки;

2. Обов’язок пасивної поведінки;

3. Обов’язок терпіти заходи впливу:

а) міжнародна-правова відповідальність:

- негативна чи абсолютна;

- матеріальна чи нематериальна;

- політична чи моральна;

б) превентивні примусові заходи і механізм їх застосування;

в) міжнародно-правові санкції і їх застосування.

Функції норм інституту міжнародної правосуб’єктності:

1. Фіксація кола суб’єктів.

2. Конкретизація кола реальних суб’єктів міжнародного права.

3. Визначення методу правового регулювання.

4. Наділення правосуб’єктністю.

5. Визначення загального юридичного становища суб’єктів міжнародного права.

6. Втілення юридичних норм.

7. Наділяють суб’єктів міжнародного права загальною, галузевою і спеціальною міжнародною

правосуб’єктністю.

Норми інституту міжнародної правосуб’єктності функціонують за наявності двох

передумов:

- соціальної: свободи волі суб’єкта міжнародних відносин і

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

55

- юридичної: здатності суб’єкта міжнародних відносин бути носієм прав, виконувати

обов’язки і нести відповідальність за міжнародні правопорушення. Якщо суб’єкт не

відповідає вказаним вимогам, то він залишається суб’єктом міжнародних відносин і не

може стати учасником міжнародних правовідносин.