14.2. Ознаки міжнародного правопорушення

Ознаками МПВ є об’єктивні елементи його складу, до яких відносять:

а) об’єкт правопорушення;

б) протиправну поведінку;

в) шкоду (збиток);

г) причинно-наслідковий зв’язок між протиправною поведінкою (утриманням від дій) і

збитком (шкодою);

д) вина правопорушника.

Відсутність хоч би однієї із вказаних ознак ставить питання щодо наявності

правопорушення.

Об’єкт правопорушення поділяється на:

- безпосередній об’єкт - те з приводу чого створена норма міжнародного права;

- реальний об’єкт - порушена норма міжнародного права;

- загальний об’єкт - міждержавні відносини.

Основним елементом міжнародного правопорушення є протиправна поведінка -

протиправні дії або бездіяльність держави, яка веде до невиконання або незалежного виконання її

міжнародних зобов’язань. Основними формами протиправної поведінки держави є:

а) недотримання органами держави її міжнародних зобов’язань, яке проявляється в

порушенні прав інших держав і міждержавних організацій;

б) недотримання органами держави її міжнародних зобов’язань, яке проявляється в

порушенні прав фізичних і юридичних осіб;

в) недотримання органами держави її міжнародних зобов’язань, яке виникає в зв’язку з

самочинними діями фізичних і юридичних осіб;

г) недотримання органами держави її міжнародних зобов’язань, яке виникає в зв’язку з

протиправною діяльністю на її території органів інших держав і міждержавних організацій.

Види протиправної поведінки:

а) діяльність або бездіяльність законодавчих органів (прийняття нормативного акту,

який суперечить міжнародним зобов’язанням держави; неприйняття необхідного закону;

невідміна закону, який суперечить міжнародним зобов’язанням держави тощо);

б) діяльність або бездіяльність виконавчих органів влади (протиправна, всупереч

міжнародним зобов’язанням, поведінка внутрішньодержавних органів і посадових осіб;

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

106

протиправна поведінка органів зовнішніх зносин; протиправна поведінка осіб із збройних сил

тощо).

в) діяльність або бездіяльність судових органів (відмова в судочинстві; заборона доступу

іноземців в національні суди; тривалість розгляду судової справи; судове рішення, в порушення

міжнародних зобов’язань держави; явно несправедливе рішення; помилка суду, яка привела до

порушень міжнародних зобов’язань держави тощо);

г) дії державних органів поза межами їх компетенції (дії посадової особи всупереч

отриманим директивам; дій посадової особи в порушення внутрішньодержавного права, які

породжують міжнародно-правову відповідальність тощо);

д) бездіяльність державних органів в зв’язку з протиправною поведінкою приватних осіб,

політичних партій і громадських організацій (бездіяльність при вчиненні замаху на честь і

гідність іноземної держави - образа прапору, замах на представника іноземної держави,

організація збройних загонів в підтримку заколоту тощо).

Протиправна діяльність або бездіяльність наносить шкоду (збитки) іншим суб’єктам

міжнародного права. Види збитків:

- матеріальні (майнові втрати, від територіальних до упущеної вигоди);

- нематеріальні (обмеження державного суверенітету, зазіхання на честь і гідність

держави).

В залежності від характеру та об’єму збитку, визначається об’єм, форма і вид міжнародно-

правової відповідальності.

Між протиправною поведінкою суб’єкта міжнародного права і збитком (шкодою) повинен

бути причинно-наслідковий зв’язок. Держава не може вважатися правопорушником, якщо не

встановлено причинно-наслідкового зв’язку між її діями і збитком. В сучасному МП не має

конкретних нормативних положень, які регулюють порядок встановлення причинно-

наслідкового зв’язку, тому на практиці встановлення і обґрунтування таких зв’язків відбувається

з врахуванням конкретних обставин кожного міжнародного правопорушення.

Вина - це неправомірно реалізована воля держави-правопорушниці, яка реалізується в

протиправній поведінці її органів.

Форми вини:

а) умисел;

б) необережність.

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

107

На випадок умислу держава навмисно порушує свої міжнародні зобов’язання (здійснює

акт агресії, передає ядерну зброю іншій державі, застосовує хімічну, бактеріологічну (токсичну)

зброю тощо).

У разі необережності держава порушує міжнародні зобов’язання через їх неналежну

реалізацію відповідними органами (не забезпечена надійна охорона дипломатичного

представництва і стався замах на дипломатичне представництво тощо).

Презумпція доведення вини в міжнародному праві покладена на потерпілого суб’єкта.

Враховуючи складність встановлення вини в міжнародному праві, суперечну практику її

доведення і обґрунтування, Комісія міжнародного права не включила в проект статей про

відповідальність держав вину як необхідну ознаку правопорушення.