Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут міжнародних відносин

Кафедра країнознавства

к.політ.н., асистент Р.А.Кривонос

КРАЇНОЗНАВСТВО

(частина 2):

країни Європи та Північної Америки

КУРС ЛЕКЦІЙ

Затверджено

Вченою радою

Інституту міжнародних відносин

“___” ________________ 2006 року.

Протокол № __________

Київ 2006

ТЕМА 1

ЗАГАЛЬНА КРАЇНОЗНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКА І ОСОБЛИВОСТІ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ КРАЇН ЄВРОПИ І ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ

Лекція 1 (2 год.)

Мета, завдання та загальна характеристика курсу

План

1. Країнознавство як наукова дисципліна у системі природничих та суспільних наук.

2. Цивілізаційний підхід.

3. Поняття регіону в країнознавстві. Євроатлантичний простір.

4. Структура навчального курсу та його викладу.

5. Загальний огляд джерел та літератури з країнознавства Європи й Північної Америки.

1. Країнознавство як наукова дисципліна у системі природничих та суспільних наук

Курс “КРАЇНОЗНАВСТВО” розпочинає комплекс загальних дисциплін, що будуть вивчатися студентами у вищому навчальному закладі у рамках фахової підготовки зі спеціальностей, пов’язаних з міжнародною проблематикою. Яким же чином можна визначити країнознавство? Країнознавство - це наукова та навчальна дисципліна, яка займається комплексним вивченням країн, систематизує й узагальнює різнорідні дані про їхні місце розташування, природу, населення, господарство, історію, право, культуру, релігію, геополітичне становище, зовнішню політику, місце в системі міжнародних відносин.

Отже, країнознавство є інтегральною (синтетичною) галуззю науки, об’єктом вивчення якої виступають країни як основні одиниці соціально-політичної організації світу, а також їх великі частини (райони) і регіональні угруповання”, наприклад – слов’янські, латиноамериканські, скандинавські країни; окремі регіони Великої Британії (Англія, Шотландія, Уелс), Франції (Бретань, Нормандія, Шампань та інші), Німечиини (Баварія, Саарланд і т.д.); а також – регіональні об’єднання - Європейський Союз, СНД, Бенілюкс тощо.

Таким чином, якщо пригадати поділ людських знань на науки (англ. science) й дисципліни-галузі (англ. studies), то країнознавство однозначно належить до останніх і його впровадження у навчальні плани усіх спеціальностей напряму підготовки 0304 „Міжнародні відносини”^* віддзеркалює тенденцію до посилення інтердисциплінарних підходів, що панує сьогодні в науці.

Предмет наукової дисципліни складають тенденції й проблеми розвитку окремих країн і регіонів світу; системоутворюючі характеристики (політична, правова, соціальна, економічна) країн; різні аспекти історії, культури, релігії, демографії, господарства, зовнішньої політики сучасних держав; методологічні основи, методи та методики країнознавчих досліджень.

Поряд із комплексним “універсальним” підходом до вивчення країн, у науці поширюються дослідження вузько спеціалізованого характеру, що спрямовані на найважливіші проблеми тих країн, які вивчаються. З огляду на це сформувалися такі види країнознавства: географічне, історичне, природниче, суспільно-політичне, міжнародно-політичне, військово-політичне, медико-географічне тощо. Така проблемна зорієнтованість країнознавства як наукової міжгалузевої дисципліни сприяє зростанню його практичної значимості і в той же час створює умови для розвитку методологічної бази.

У цьому сенсі можна говорити про різні виміри міжнародного країнознавства – політичний, правовий, економічний, географічний, історичний, культурний і т. п. Водночас у предметному полі міжнародного країнознавства виокремлюються чотири основні сфери – політика, економіка, культура, право.

Завдання міжнародного країнознавства слід розглядати у трьох основних аспектах:

1. Науково-теоретичному – розроблення цілісної концепції розвитку та функціонування всього суспільства з урахуванням співвідношення і взаємозв’язку між різними системами суспільної організації (політичною, соціальною, господарською, правовою тощо).

2. Навчальному – озброєння студентів теоретичними знаннями в галузі різних сфер життя окремих країн і регіонів/районів, а також практичними вміннями побудови комплексних країнознавчих характеристик із використанням набутих знань і дослідницьких країнознавчих методів.

3. Публіцистичному (дескриптивному, описовому), який спрямований на підвищення загального рівня ерудованості студентів шляхом ознайомлення з основними характеристиками країн та регіонів світу з використанням різноманітних ЗМІ та формування у них вміння систематизувати та доносити таку інформацію до цільових аудиторій через пресу, періодику, публічні виступи. Останнє є невід’ємною складовою професійних вмінь майбутніх міжнародників і вимагає від них вдосконалення власних літературних та ораторських здібностей.

Основними функціями міжнародного країнознавства з погляду сучасного наукового бачення і комплексного підходу є: 1) описова; 2) інформаційно-аналітична (методика одержання, обробки, узагальнення та передачі країнознавчої інформації); 3) культурно-освітня; 4) науково-дослідницька; 5) практична; 6) прогностична; 7) методологічна (розробка та використання методів дослідження й аналізу країнознавчої інформації); 8) світоглядна.

Слід зазначити, що міжнародне країнознавство і пов’язана з його розробками та дослідницькими методиками типологія країн стають одними з найбільш актуальних тем на сучасному ринку. Тому поєднання комплексного країнознавчого підходу до вивчення країн, регіонів/районів, міст із методологією рейтингових оцінок має велику вагу і може порівняно швидко привести до створення нової сучасної професії, ядром якої будуть фахівці в галузі комплексного країнознавства, зокрема міжнародники-країнознавці.

Метою курсу є формування у студентів комплексного підходу до вивчення країн і регіонів СНД, Європи та Північної Америки, розуміння тенденцій світового розвитку і закономірностей формування сучасної політичної карти світу, уявлення про цивілізаційний підхід до вивчення країн, розуміння глобальних і регіональних тенденцій світового розвитку; а також ознайомлення студентів із найважливішими питаннями проблемного та культурно-образного країнознавства пострадянського та євроатлантичного просторів.

Вивчення курсу ставить перед викладачем і студентом низку завдань:

• ознайомлення студентів із понятійно-категоріальним апаратом курсу „Країнознавство”;

• вивчення історичних, культурно-цивілізаційних, геополітичних, суспільно-економічних, політико-правових, етнодемографічних і природно-кліматичних особливостей розвитку країн і регіонів Європи та Північної Америки;

• формування вміння використовувати країнознавчу інформацію у майбутній фаховій роботі.

Курс повинен дати студентові загальні знання про:

• понятійно-категоріальний апарат наукової дисципліни „Країнознавство”, зокрема, дефініції та властивості геосистем, визначення держави, країни та роль цих акторів у міжнародних відносинах;

• загальну структуру країнознавчих досліджень Європи та Північної Америки;

• друковані, інтернетівські й мультимедійні джерела країнознавчої інформації;

• особливості системного і комплексного підходів у дослідженнях країн та регіонів Європи та Північної Америки;

• геополітичні, природно-кліматичні, етнодемографічні, культурно-цивілізаційні, історичні, суспільно-економічні та політико-правові особливості розвитку країн і регіонів Європи та Північної Америки;

• науково-практичні складові країнознавства Європи та Північної Америки.

Опанувавши курс, студент повинен набути такі вміння:

• добирати, систематизувати й аналізувати країнознавчу інформацію;

• будувати загальну схему країнознавчої характеристики;

• орієнтуватися в політичних, соціальних та гуманітарних проблемах сучасного світу;

• використовувати методології системного (у тому числі, геосистемного та геокомплексологічного) та порівняльного підходів у дослідженні міжнародних відносин, зокрема, застосовувати системний підхід при побудові схем країнознавчих досліджень;

• формулювати припущення, передбачення та прогнози у міжнародних відносинах;

• визначати місце держави у міжнародних відносинах регіону й частини світу;

• складати наукову бібліографію з країнознавчої та міжнародно-політичної проблематики;

• готувати письмові та усні реферати, а також презентації із запропонованої проблематики, використовуючи для цього сучасні комп’ютерні технології;

• застосовувати країнознавчі знання для формування сучасного „образу” майбутньої професії.

Вивчаючи курс, студент разом зі знаннями та вміннями має також набути активну громадянську позицію у питаннях захисту національних інтересів України у відносинах з державами Європи й Північної Америки.

Місце навчальної дисципліни у структурно-логічній схемі програми освітньо-професійної підготовки бакалавра з усіх спеціальностей напряму підготовки 0304 „Міжнародні відносини”. Для розуміння студентами змісту країнознавства і формування „образу” майбутньої професії, у процесі викладання „Країнознавства” активно використовується предметна область дисциплін, які прослуховуються студентами на першому курсі навчання: „Історія України”, „Політологія”, „Соціологія”, „Теорія та історія держави і права”, „Логіка”, „Іноземна мова”. При цьому кожна суспільна дисципліна розглядається як джерело країнознавчої інформації.

Вивчення дисципліни передбачає також наявність у студентів загальних знань зі шкільного курсу історії, географії, біології, зарубіжної літератури, музики, малювання тощо.

Знання, отримані в ході вивчення курсу, є базовими при вивченні таких дисциплін, як „Демократичне врядування та культура миру”, „Економіка та зовнішньоекономічні зв’язки України”, „Іноземна мова спеціальності”, „Історія політичних та правових вчень”, „Конфліктологія та теорія переговорів”, „Міжнародні відносини і світова політика”, „Теорія міжнародних відносин”, „Міжнародні економічні відносини”, „Політологія”, „Релігієзнавство”, „Світова економіка” тощо.