4) Односторонні і взаємні правовідносини; 5) правовідносини з різним фактичним об'ємом; 6)

відносно ізольовані і тісно взаємозв'язані з іншими правовідносинами групи та ін.

Мета міжнародного правопорядку визначається характером міжнародної економіки,

політики, інтересами держав і народів та ін. Цілями міжнародного правопорядку можуть бути:

правовий вираз і оформлення міжнародного життя; забезпечення чіткого і суворого режиму

міжнародних відносин, який гарантує неухильне втілення в практику принципів міжнародного

права; забезпечення неухильного матеріального добробуту народів, послідовне проведення

науково-технічної і гуманітарної революцій; ліквідація міжнародних правопорушень, зміцнення

міжнародного миру і безпеки; використання переваг демократичних засад сучасного

міжнародного права; правове забезпечення і гарантія нових економічного, політичного,

інформаційного, екологічного і т.п. порядків в міжнародних відносинах та ін.

Міжнародний правопорядок - складна специфічна система, яка включає чисельність

учасників правопорядку (суб'єктів міжнародного права і суб'єктів міжнародних відносин) з їх

різним функціональним навантаженням і ієрархічним підпорядкуванням; відносини і зв'язки між

учасниками правового порядку з їх властивостями; акти реалізації міжнародного права з їх

властивостями; впорядковану взаємодію вказаних компонентів в рамках єдиного, узгодженого

цілого.

Складність міжнародного правопорядку визначається не стільки кількістю її елементів і

компонентів, скільки чисельністю зв'язків між ними, чисельністю, зв'язків з середовищем, в

якому він функціонує. На міжнародний правопорядок постійно активно впливає зовнішнє

середовище і система міжнародного порядку, складовим компонентом якої він є.

Сторонами міжнародного правопорядку є його учасники, які з'являються і зникають,

змінюють своє місце і функції в правопорядку, вступають то в одні, то в інші міжнародні

правовідносини. Динамічність міжнародного правопорядку є наслідком і того, що міжнародні

правовідносини динамічні (виникають, змінюються, припиняються, зникають), змінюються

зв'язки між ними, змінюються властивості елементів правопорядку (розвивається правоздатність,

дієздатність, змінюється компетенція суб'єктів, надається свобода вибору варіанту поведінки

тощо), змінюються програми поведінки (міжнародні договори, рішення міжнародних

(міждержавних) організацій та ін.) учасників правопорядку і т.д.

Разом з тим зміни стосовно учасників міжнародного правопорядку не можуть бути

необмеженими, безконтрольними. Правовий статус учасників міжнародного правопорядку

повинен відповідати наступним вимогам: 1) вказувати на завдання, предмет і цілі діяльності; 2)

визначати їх місце і положення серед інших учасників міжнародного правопорядку (в першу

чергу суб'єктів міжнародного права); 3) визначати програму поведінки, компетенцію,

повноваження, функціональні навантаження, засоби досягнення визначених цілей і виконання

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

144

завдань; вказувати на методи діяльності суб'єктів міжнародного права; визначати їх

правоздатність; 4) визначати характер і об'єм прав, свобод, законних інтересів, засобів їх

гарантування; 5) визначати характер і об'єм покладених і набутих обов'язків; встановлювати

відповідальність за поведінку суб'єктів; вказувати на засоби забезпечення покладених обов'язків;