8.2. Визнання держав

Нові держави утворюються в наслідок:

- об'єднання однієї держави з іншою,

- відокремленням частини або частин держави, які утворюють нові держави,

- поділ держави на декілька самостійних держав з припиненням існування попередньої.

В міжнародному праві існують дві теорії визнання держав - конститутивна і

декларативна.

Конститутивна теорія: “політичний акт визнання є попередньою умовою існування

юридичних прав нової держави”. Саме акт визнання іншими державами створює нову державу,

породжує і забезпечує її міжнародну правосуб'єктність. Визнання нової держави, яка додержує

умов державності, має бути правовим обов'язком. Таке визнання може мати виключно правові

наслідки.

Декларативна теорія: “визнання є лише декларацією, що констатує існуючий факт

виникнення нового суб'єкта міжнародного права. Держава здобуває міжнародну

правосуб'єктність внаслідок юридичного факту утворення, незалежно від визнання.”

Арбітражна комісія, створена Міжнародною Конференцією по Югославії в 1991 р.,

проголосила, що «існування або зникнення держави є питанням факту», «результати визнання

іншими державами є суто декларативними».

Визнання нових держав пов’язують з наявністю певних елементів державності:

- населення,

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

63

- території,

- політичної організації влади.

Європейське Співтовариство ухвалило Декларацію «Керівні принципи визнання нових

держав у Східній Європі і Радянському Союзі», в якій міститься перелік вимог до держав, які

визнаються.

Визнання держав забезпечує стабільні політичні й економічні стосунки і ефективне

здійснення прав, що випливають із прав і обов'язків міжнародної правосуб'єктності.

8.3. Визнання урядів

Значення і правові наслідки визнання нового уряду відрізняються від визнання нової

держави. Визнання уряду надає йому можливість репрезентувати державу в міжнародних

відносинах.

Питання визнання уряду виникає лише в тому випадку, коли уряд здобуває владу іншим,

аніж визначено в національному законодавстві, шляхом. В міжнародному праві існують такі

доктрини щодо визнання урядів:

1. Доктрина законності: уряд, який приходить до влади в країні, є законним не в зв'язку з

керуванням у країні де-факто, а в зв'язку з тим, чи відповідає його з’ява встановленому в такій

державі правопорядку та конституційним нормам.

2. Доктрина Тобару: невизнання урядів, які прийшли до влади шляхом державного

перевороту, доки такий уряд не буде визнаний населенням своєї країни.

3. Доктрина Естрада: визнання нового уряду не потребує особливого акту з боку інших

країн. Із виникненням нового уряду перед учасниками світового співтовариства повстає лише

питання щодо вступу з таким урядом у дипломатичні зносини.

4. Доктрина «ефективного контролю»: ефективний контроль нового уряду над

територією держави є основною вимогою у вирішенні проблеми його визнання.

В міжнародному праві також існує питання щодо визнання урядів у вигнанні. Таке

визнання може бути лише в двох випадках:

1. Коли керівники уряду або кабінети в повному складі тимчасово покинули національну

територію внаслідок кризи.

2. Коли одночасно з існуючим законним урядом держави формується новий уряд на тій

же державній території або за кордоном. Означені новоутворення за певних обставин можуть

бути визнані як уряди в майбутньому, але під час існування законного уряду, який здійснює

ефективний контроль на всій території або більшої її частини, такі дії є втручанням у внутрішні

справи держави.

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

64