2. Верховна Рада України є законодавчим органом, який уповноважений в галузі реалізації

норм міжнародного права: розробляти і приймати законодавчі акти, як спеціального характеру,

стосовно прийняття зобов’язань і реалізації конкретних міжнародних договорів, так і загального

характеру.

Верховна Рада України вносить зміни до Конституції України, призначає всеукраїнський

референдум на випадок укладення міжнародних договорів з територіальних питань, визначає

засади зовнішньої політики держави, здійснює інші повноваження важливі для реалізації норм

міжнародного права (надання згоди на обов’язковість міжнародних договорів України,

денонсація міжнародних договорів України, здійснення парламентського контролю за

виконанням міжнародних зобов’язань та ін.).

3. Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення зовнішньої політики держави,

виконання законів України і актів Президента України прийнятих з метою гарантування дії

міжнародно-правових актів, вживає заходів до забезпечення виконання міжнародних пактів з

прав і свобод людини, розробляє загальнодержавні програми забезпечення виконання

міжнародних зобов’язань, організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності

України та ін.

Уряд України видає постанови і розпорядження, які покликані гарантувати виконання

міжнародних зобов’язань держави, створення матеріальної бази реалізації норм міжнародного

права і т.п.

4. Міністерство Закордонних Справ України (мзс України) є органом виконавчої влади,

на який покладено обов’язок здійснення управління зовнішніми зносинами України з іншими

державами і міждержавними організаціями.

Згідно з Положенням про МЗС України воно покликано готовити пропозиції (проекти)

укладення, виконання, припинення (чи призупинення) дії міжнародних угод, здійснює контроль

за виконанням міжнародних договорів України, бере участь в підготовці проектів нормативно-

правових актів, покликаних привести у відповідність законодавство України взятим нею

міжнародним зобов’язанням, забезпечує участь України в діяльності міжнародних міжурядових

організацій тощо.

5. Важливий обов’язок стежити за належною реалізацією Україною норм міжнародного

права покладено на зарубіжні органи зовнішніх зносин України (дипломатичні представництва -

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

94

посольства і місії, консульські представництва, представництва при міжнародних організаціях

тощо).

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

95

13. Міжнародні правовідносини

13.1. Поняття міжнародних правовідносин

Міжнародні правовідносини (правильніше – міжнародно-правові відносини) є другою

головною складовою механізму міжнародно-правового регулювання (після норм міжнародного

права). Концепція міжнародних правовідносин притаманна здебільшого вітчизняній

(пострадянській) науці. Західна доктрина міжнародного права вважає подібні конструкції

штучними, віддаючи перевагу розглядові механізму дії конкретного міжнародно-правового акту,

домовленостям між суб'єктами міжнародного права.

Комплексні дослідження міжнародних правовідносин були проведені В.М.Шуршаловим і

В.О.Соколовим. Решта радянських дослідників міжнародного права торкалися проблеми

міжнародних правовідносин, як правило, у світлі розвитку інших аспектів міжнародного права. У

зв’язку з цим в науці і досі не вироблено сталої, загальновизнаної думки щодо природи і сутності

міжнародних правовідносин.

Міжнародні правовідносини розглядають у широкому і вузькому контексті.

В широкому розумінні йдеться про особливий вид міжнародних відносин, тобто

врегульовані правом суспільні відносини. Так, за С.В.Черниченком “міжнародні правовідносини

- це правовий зв'язок між конкретними особами, здатними брати участь в міждержавних

відносинах, який складається з таких, що кореспондуються одне одному конкретних

правоздатності і обов'язків вказаних осіб, який виник внаслідок настання юридичного факту...

Міжнародні правовідносини - це не будь-які суспільні відносини, а завжди міждержавні".

Вузьке розуміння міжнародних правовідносин міститься у наступних тезах І.І.Лукашука:

“Правовідносини стосуються не матеріальних, а ідеологічних явищ. Після врегулювання правом

матеріальні відносини не переносяться в ідеологічну галузь. /.../ правовідносини можуть

виникнути до відносин, які підлягатимуть регулюванню. Існують також правовідносини, які не

опосередковують яких-небудь інших відносин, наприклад процесуальні...”.

Аналіз сутності міжнародних правовідносин повинен включати дослідження: а) суб'єктів

права (учасників правовідносин); б) матеріального та юридичного змісту правовідносин; в)

об'єктів правовідносин.