14.5. Суб’єкти міжнародно-правової відповідальності

Основним суб’єктом МПВ є держава. Крім того, суб’єктами МПВ можуть бути

міжнародні (міжурядові) організації та інші суб’єкти міжнародного права.

Держава несе безпосередню відповідальність за дії своїх органів законодавчої, судової і

виконавчої влади. Це правило розповсюджується на поведінку органів адміністративно-

територіальних підрозділів, якщо вони діяли в такій якості, а також на органи, які не відносяться

до вказаних структур, але уповноважені внутрішньодержавним правом здійснювати певні

прерогативи державної влади, якщо вони діяли в такій якості.

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

112

Не розглядається як поведінка держави:

а) поведінка особи або групи осіб, які діяли в самостійній якості, а не від імені держави;

б) поведінка органу однієї держави на території іншої держави не розглядається, як дії

останньої;

в) поведінка органу міжнародної організації на території держави;

г) поведінка органу повстання на території держави.

В залежності від участі в міжнародному правопорушенні виділяють:

- держави - основні учасники міжнародного правопорушення;

- держави-співучасники;

- держави, які сприяли злочину.

Як суб’єкт МПВ міжнародна організація відповідає за правопорушення, яких вона

допустилась діючи в рамках своїх установчих документів, та, особливо, в тих випадках, коли

вона вийшла за межі статутних повноважень.

14.6. Види і форми міжнародно-правової відповідальності

МПВ реалізується в конкретних видах і формах.

Види МПВ:

- політична (нематеріальна);

- матеріальна.

Але чіткої межі між двома видами МПВ не існує.

Форми нематеріальної МПВ:

- сатисфакція,

- ресторація,

- обмеження суверенітету,

- обмеження юрисдикції держави і т.п.

Сатисфакція - задоволення нематеріальних вимог для відшкодування збитку нанесеного

честі і гідності держави. Сатисфакція може бути:

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

113

а) простою (висловлення офіційного співчуття; принесення вибачення; визнання

неправомірності вчинених дій; дезавуювання дій представника держави і т.п.);

б) надзвичайною (тимчасове обмеження суверенітету і правоздатності держави;

здійснення влади органами іншої держави; контроль за використанням наукового потенціалу і

т.п.).

Ресторація – відновлення державою-порушником попереднього стану певного

матеріального об’єкту (відновлення якості питної води, яка потерпіла від діяльності держави

порушника тощо).

Як форма політичної відповідальності застосовується виключення з міжнародної

організації або призупиненням прав і привілеїв, що випливають з членства в міжнародних

організаціях.

Матеріальна МПВ наступає, коли порушення пов’язано з нанесенням матеріальної шкоди.

Форми матеріальної МПВ:

- репарація;

- реституції;

- субституції.

Репарація - відшкодування суб’єктом-порушником матеріальної шкоди грошима,

товарами, послугами тощо.

За рішенням Кримської конференції 1945 р. Німеччина зобов’язувалась відшкодувати

СРСР збитки в 20 млрд. дол. В 1996 р. Міжнародний Суд ООН прийняв рішення про виплату

США Ірану компенсації в 131 млн. дол. за збитий в 1988 р. пасажирський літак.

При надзвичайній репарації держава-порушник обмежується в правах розпоряджатися

власними матеріальними ресурсами.

Реституція - повернення державі-жертві правопорушення в натурі майна, незаконно

вивезеного з її території державою-порушником або її співучасником.

Таке повернення може здійснюватися у формі реституції in integrum, коли не тільки

відновлюється попередній стан, а й несуться витрати пов’язані з цим (звільняється захоплена

територія, виводяться війська, техніка, демонтуються установки і т.п. за рахунок держави-

порушниці).

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

114

Різновидом реституції є субституція, яка полягає в заміні неправомірно знищеного або

пошкодженого майна, будинків, художніх цінностей, транспортних засобів тощо на рівноцінні.