V. Норми, які визначають умови, припинення застосування санкцій.

Застосування санкцій припиняється із досягненням певної мети:

- зупинення правопорушення,

- визначення міра відповідальності правопорушника,

- отримана згода на добровільне відшкодування шкоди,

- виконання інших зобов’язань.

Якщо застосування санкцій визначається, певним строком, їх здійснення припиняється по

закінченні визначеного строку.

15.4. Механізм застосування міжнародно-правових санкцій

Механізм застосування МПС складається з двох компонентів:

- міжнародно-правового (конвенційного) механізму;

- міжнародного організаційного (інституційного) механізму.

Міжнародно-правовий механізм застосування МПС складають:

- договірні норми;

- звичаєві норми;

- рішення міжнародних органів і організацій.

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

122

Інституційний механізм застосування МПС включає:

- держави,

- організації,

- органи (комітети, комісії, судові органи).

При самостійних діях держава, крім норм міжнародного права, реалізує комплекс

національно-правових норм. Як правило, національне законодавство більшості держав

передбачає порядок реалізації примусових заходів щодо інших суб’єктів міжнародного права.

Діяльність, групи держав по застосуванню санкцій, крім загальних принципів і норм

міжнародного права, регулюється спеціальною угодою між ними.

Застосування інституційного механізму міжнародних органів і організацій може

обмежуватись лише міжнародним рівнем або реалізація МПС поєднується з національно-

правовою.

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

123

16. Міжнародна юстиція

16.1. Історія міжнародного правосуддя

Одним з перших міжнародних договорів, який заклав основи міжнародного правосуддя

був договір Джея 1794 р. (між США і Великобританією). Згідно з договором було створено три

змішані комісії з судовими функціями ( 1) для встановлення кордонів між США і Канадою, 2) для

розгляду позовів фізичних осіб в зв'язку з захопленням торгівельних суден і 3) для вирішення

питань повернення США довоєнних боргів). Лише третя комісія не справилася з своїми

завданнями і припинила роботу. Перша комісія добилася одностайного вирішення прикордонних

питань, а друга успішно справилася з вирішенням 565 справ (лише 12 на користь

Великобританії).

Під впливом успішної роботи вказаних комісій відроджується довіра до міжнародного

арбітражу. Природно, що США набувши досвіду з Великобританією в такому вирішенні справ,

активніше інших держав вдаються до вказаної форми. До завершення громадянської війни між

США і Великобританією було проведено 10 арбітражів (лише в одній змішаній комісії було

прийнято рішення з 115 позовів), до 1871 р. - ще 17 арбітражів (4 з європейськими державами, 13

- з латиноамериканськими, серед яких лише одна американо-мексиканська комісія вирішила

більше 2 тисяч позовів). За цей період проведено ще 24 арбітражі чисто європейських, 14 -

європейсько-латино-американські, 2 - чисто латиноамериканські, 4 - чисто африканські.

В цей же час період створюються третейські суди, "змішані суди", які беруть до розгляду

важкі політичні, територіальні питання, позови щодо захоплення кораблів, африканської

работоргівлі. Лише суди, які знаходилися в Сьерра-Леоне розглянули 535 справ (за період з 1819

по 1866 р.), результатом чого було звільнення 55 тисячі рабів.

Суттєве значення для зміцнення ролі міжнародного правосуддя мала "алабамська справа",

по якій третейське вирішення справи (між США і Великобританією) велось в Женеві і

завершилось рішенням, що Великобританія мусить виплатити США 15,5 млн. доларів, що і було

виконано.

В другій половині ХІХ ст. укладено десятки міжнародних арбітражних договорів, в тім

числі і в рамках міжнародних організацій (наприклад, ВПС, в конвенції про міжнародні

залізничні перевезення та ін.), в яких сторони погоджуються на відповідний розгляд їх справ.

Робиться спроба створити міжнародне арбітражне право. Активно обговорюються ініціативи

створення постійного міжнародного суду. В 1892 р. Союз міжнародних залізничних перевезень

створює Постійний арбітражний Суд. В 1895 р. Міжпарламентський Союз, приймає резолюцію

про створення міжнародного третейського суду.

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

124

Ідея була підтримана на гаазьких конференціях 1899 р. і 1907 р. які в своїх конвенціях

передбачили створення і роботу Постійного Третейського Суду. До конвенції 1899 р.

приєдналися 47 держав і в 1900 р. Суд було засновано.

До 1920 р. суд провів 15 арбітражів, але з цього періоду до нього звертаються рідше.

Більш авторитетною міжнародною судовою інституцією стала Постійна палата міжнародного

правосуддя (статут її вступив в силу 1 вересня 1921 р.).

За перші п’ятнадцять років ХХ ст. укладено понад 120 міжнародних арбітражних

договорів, створюються регіональні судові інституції (наприклад, Центральноамериканська

палата правосуддя). Після першої світової війни, для вирішення своїх повоєнних проблем,

держави активно створюють змішані арбітражні суди з Німеччиною, Австрією, Угорщиною,

Болгарією, Туреччиною та іншими державами (всього біля 50). Вказані суди були надто

перевантажені, адже в них поступило більше 100 тисяч позовів.

Втім досвід їх роботи був надзвичайно корисним для відпрацювання механізму прийняття

рішень в Постійній палаті міжнародного правосуддя, а згодом і Міжнародного Суду ООН

(Статут __________Суду підписано 26 червня 1945 р., а вступив в силу 24 жовтня 1945 р.).

На сьогодні міжнародне правосуддя здійснюється через такі судові установи: 1.

Міжнародний Суд ООН; 2. Міжнародний третейський суд (формується по конкретним справам і

виконує судові функції в зв'язку з специфікою ситуації і напряму справи); 3. Міжнародний

трибунал з морського права (обирається в складі 21 Судді з списку, який подають країни - по 2

кандидатури кожна; стороною в спорі можуть бути держави, міжнародні організації, фізичні і

юридичні особи); 4. Суд Європейського Союзу (заснований на основі договорів про створення

Європейського об'єднання вугілля і сталі - 18 квітня 1951 р.; Європейського економічного

товариства і Європейського товариства з атомної енергії - від 25 березня 1957 р.); 5.

Європейський Суд з прав людини (діє в рамках Ради Європи на основі Європейської конвенції

про захист прав людини і основних свобод від 4 листопада 1950 р., створений в 1959 р. з 1

листопада 1998 р. діє на постійній основі); 6. Міжамериканський Суд з прав людини (створений

на основі Американської конвенції прав людини 1969 р.); 7. Економічний Суд Співдружності

Незалежних Держав (діє на основі Угоди про заходи щодо забезпечення поліпшення розрахунків

міжгосподарськими організаціями країн-учасниць СНД від 15 травня 1992 р., Угоди про статус

Економічного Суду СНД від 6 липня 1992 р.; Статуту СНД від 22 січня 1993 р. (ст. 32),

Положення і Регламенту Суду, 1994 р.); 8. Міжнародний трибунал по Руанді (створений в 1994 р.

у відповідності з резолюцією Ради Безпеки ООН); 9. Міжнародний трибунал по колишній

Югославії (створений у відповідності з резолюцією Ради Безпеки ООН від 25 травня 1993 р.); 10.

Чисельні судові інституції арбітражного, третейського характеру.

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

125