5.12. Принцип поваги прав і основних свобод людини

Принцип поваги прав і основних свобод людини вперше був сформований як самостійний

принцип в Заключному акті НБСЄ 1975 р.

В Статуті ООН поставлена мета "знову зміцнити віру в основні права людини". Статут

ООН визначає як мету цієї організації "сприяння і розвиток поваги до прав людини і основних

свобод для всіх" (п. 3 ст. 1, ст. 55).

На сьогодні це одна з найбільш нормативно забезпечених сфер міжнародного права.

Найбільш важливі акти в цій сфері: Загальна декларація прав людини, 1948 р.; Міжнародний

пакт про громадянські і політичні права 1960 р., Міжнародний пакт про економічні, соціальні і

культурні права, 1966 р. Конвенції по запобіганню злочинам геноциду і покарання за нього, 1948

р., про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, 1966; Конвенції проти катувань та інших

жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарань, про права

дитини, про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок і т.д.

Принцип поваги прав і основних свобод людини проголошено як самостійний в

Заключному акті НБСЄ, 1975 р. В рамках ОБСЄ розроблено конкретні права і обов’язки держав

та інших суб'єктів міжнародного права по дотриманню цього принципу, зокрема, в Підсумковому

документі Віденської зустрічі (1989 р.); Паризький хартії для нової Європи (1990 р.);

Підсумковому документі Копенгагенської зустрічі (1990 р.) та ін.

Принцип поваги прав і основних свобод людини покладає на суб'єктів міжнародного права

такі основні права і обов'язки:

1) обов'язок поважати права людини і основні свободи незалежно від статі, раси, мови,

релігії;

2) обов'язок сприяти і розвивати ефективне здійснення громадянських, політичних,

економічних, соціальних, культурних та інших прав і свобод;

3) обов'язок поважати право людини на об'єднання з іншими, свободу особистості

сповідатись одноособово чи спільно з іншими;

4) обов'язок поважати право національних меншин на рівність перед законом, надати їм

повну можливість користуватися правами людини і основними свободами і захищати їх законні

інтереси в цій галузі;

5) обов'язок визнати право людини знати свої права і свободи і захищати їх;

6) обов'язок дотримуватися міжнародних пактів, декларацій і угод з прав людини, якщо

вони ними зобов'язані;

7) обов'язок прийняти законодавчі акти та вжити інших заходів необхідних для

забезпечення міжнародно визнаних основних прав і свобод людини;

8) обов'язок гарантувати людині, права якої порушені, ефективні засоби захисту.

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

38

Кожна людина має на сьогодні право звернення в міжнародні структури за захистом

своїх прав. Для цього створено відповідний інституційний механізм на універсальній і

регіональній основі.

1. В рамках ООН:

- Верховний комісар ООН з прав людини,

- Комісія по правах людини,

- Підкомісія по попередженню дискримінації і захисту меншин,

- Комісія по становищу жінок,

- Комітет по ліквідації расової дискримінації,

- Комітет по правах людини,

- Комітет по ліквідації дискримінації щодо жінок,

- Комітет проти катувань і т.д.

2. На регіональній основі:

- Суд Європейського Союзу,

- Європейський Суд з прав людини,

- Міжамериканський суд з прав людини,

- Міжнародний трибунал по колишній Югославії,

- Міжнародний трибунал по Руанді і т.д.