5.13. Принцип рівноправ'я і права народу розпоряджатися власною долею

В своєму розвитку цей принцип пройшов чотири основних етапи.

1. Проголошення принципу національності (період буржуазно-демократичних революцій)

2. Визнання як принцип самовизначення (період після першої світової війни).

3. проголошення в Статуті ООН як "принципу рівноправ'я і самовизначення народів.

4. Закріплення в Заключному акті НБСЄ принципу рівноправ'я і права народу

розпоряджатись власною долею.

Юридично існування принципу рівноправ'я і права народу розпоряджатися власною долею

випливає зі Статуту ООН, Міжнародного пакту про економічні, соціальні культурні права 1996

р. (ст. 1), Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, 1966 (ст.1) та ряду інших

міжнародно-правових актів.

В заключному акті НБСЄ, 1975 р. записано: "Всі народи мають право в умовах свободи

визначати, коли і як вони бажають, свій внутрішній і зовнішній політичний статус без

втручання зовні і здійснювати на власний розсуд свій політичний, економічний, соціальний і

культурний розвиток".

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

39

Тлумачення надане в Декларації про надання незалежності колоніальним країнам і

народам, 1960 р. і Декларація про принципи міжнародного права, 1970 р.

Принцип рівноправ'я і право народів розпоряджатися власною долею передбачає за

суб'єктами міжнародного права такі права і обов'язки:

1) обов'язок поважати рівність народів і націй;

2) обов'язок поважати право самостійно розпоряджатися власною долею;

3) право народів жити в умовах повної свободи;

4) право визначати, коли захочуть і як захочуть свій внутрішній і зовнішньополітичний

статус;

5) право здійснювати на власний розсуд свій політичний, економічний, соціальний і

культурний розвиток;

6) право кожного народу, нації вільно розпоряджатися своїми природними багатствами і

ресурсами;

7) право просити і отримувати підтримку у відповідності з цілями і принципами Статуту

ООН, на випадок, коли їх позбавляють права на самовизначення насильницьким шляхом.

5.14. Принцип співробітництва

Статут ООН, в преамбулі і п.3, ст. 1 зобов'язує держави-члени ООН "здійснювати

міжнародне співробітництво у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального,

культурного і гуманітарного характеру".

В Декларації про принципи міжнародного права 1970 р. зазначено, що співробітництво є

не стільки правом, скільки обов'язком держав в різних сферах міжнародних відносин. Також

визначено основні напрямки такого співробітництва.

Заключний акт НБСЄ 1975 р. формулює принцип співробітництва як норму, згідно з якою

держави зобов'язані "розвивати своє співробітництво одна з одною, як і з усіма державами, в

усіх галузях, у відповідності до цілей і принципів Статуту ООН".

Принцип співробітництва покладає на суб'єктів міжнародного права такі зобов'язання:

1) співробітничати у відповідності з цілями і принципами ООН;

2) робити свій внесок у співробітництво на умовах рівності;

3) сприяти взаєморозумінню, довірі, дружнім і добросусідським відносинам в умовах

миру, безпеки і справедливості;

4) збільшувати добробут народів;

5) ширше знайомити інші держави з власними досягненнями в економіці, науці, техніці,

культурі; робити власні переваги в цих сферах надбанням інших;

6) скорочувати різницю в економічному розвитку.

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

40