11.3. Односторонні акти держави в міжнародному правотворчому процесі

Міжнародний правотворчий процес - це сфера міжнародних відносин, в якій одночасно

співробітничають щонайменше два суб'єкти міжнародного права. Інколи джерелом міжнародних

зобов'язань може бути односторонній акт держави. На сьогодні в практиці з’явились численні

односторонні акти у формі нот, заяв, виступів лідерів держав, інших державних і політичних

діячів тощо, якими держави беруть на себе зобов'язання поводитись певним чином в

міжнародних відносинах.

Більшість з них мають морально-політичний характер, але вони зобов'язують державу до

певних дій і відмова її від своїх заяв наносить відчутну шкоду авторитету держави. Дж. Кеннеді

казав: "Слова любого, хто обіймає цю посаду (президента), особливо слова про зовнішню

політику, безумовно повинні бути надійними, бо з великою вірогідністю будуть враховуватися

багатьма: суперниками, союзниками, нейтралами.”

Односторонній акт породжує зобов'язання не лише в силу міжнародно-правового

принципу добросовісності, а й в силу інших норм чинного міжнародного права.

Коли не існує міжнародної договірної норми держава може брати на себе одностороннє

зобов'язання згідно міжнародно-правового звичаю і, якщо воно не суперечить принципам і

нормам міжнародного права, - поважати його (держави брали на себе зобов'язання не

застосовувати першими ядерної зброї, не виводити в космічний простір зброї масового

знищення, припиняти випробування ядерної, хімічної і бактеріологічної зброї тощо). Норм

міжнародного договірного права, які б забороняли відповідні дії не існує, але існує звичаєва

норма, що держави можуть брати на себе такі зобов'язання, бо вони не тільки не суперечать

чинному міжнародному праву, а й сприяють його стабільності, прогресивному розвитку.

Згідно з міжнародно-правовою звичаєвою нормою, держава не може вважатись вільною у

відмові від зобов'язань, взятих в односторонньому порядку. Винятком є ситуація, коли держави,

при проголошенні одностороннього акту, обумовили фактори виходу з міжнародних

правовідносин, в які вона вступає згідно акту.

Односторонні акти держав мають значний вплив на міжнародний правотворчий процес:

1. Переважна більшість міжнародних договірних ініціатив здійснюється через

односторонні акти, тобто з них розпочинається міжнародний правотворчий

процес.

2. Значна кількість міжнародних звичаєвих норм, визнаються в якості таких шляхом

односторонніх актів визнання, тобто ними завершується правотворчий процес

міжнародного звичаєвого нормоутворення.

3. Через проголошення односторонніх актів іноді створюється норма міжнародного

права без дотримання тривалих стадій міжнародного правотворення.

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

83

Вважається, що односторонні акти держав є "неформальними міжнародними угодами",

на них розповсюджуються вимоги міжнародного договірного права. Неформальність полягає у

відсутності звичних для міжнародної правотворчості, переговорів, підписання, утвердження,

ратифікації тощо. Односторонні акти держави не обумовлені часом дії, як правило, не підлягають

відміні чи зміні.

У разі, якщо інші суб'єкти міжнародного права ведуть себе без поваги до міжнародних

зобов’язань, взятих шляхом одностороннього акту, держава-ініціатор може залишити за собою

право скасування такого акту.

Односторонні акти держави мають юридичну силу, якщо вони проголошуються відкрито,

що є однією з умов боротьби з таємною дипломатією і перевірки їх на відповідність принципам і

нормам міжнародного права.

Держави також можуть застосувати акти визнання. Це такі односторонні акти, які

повністю замінюють правотворчу стадію з усіма наслідками, які можуть впливати з міжнародних

договорів (акти приєднання до угод, визнання їх чинними для себе тощо). Від таких

односторонніх актів не можна відмовитись, а зобов'язання знімаються з держав в порядку

передбаченому в самих договорах.

Важливим для міжнародного правотворчого процесу є односторонній протест держави.

У створенні міжнародного звичаю протест є одним із головних факторів його невизнання. Цим

актом засвідчується, що не має, не відбулося певного міжнародного правотворення. Протесту

повинен бути чітко і публічно висловленим.

Для визнання одностороннім правотворчім актом держави відмови чи естопелю не є

достатньо підстав. Відмова держави від прав, свідчить, що ці права вже існують і їх правотворча

стадія завершилась до відмови. При естопелі держава, яка раніше стверджувала своїми діями

існування певної норми, не може з часом стверджувати протилежне. В цьому випадку мова йде

про неоднозначне ставлення до існуючої норми міжнародного права.