Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
конспект по мпп.docx
Скачиваний:
20
Добавлен:
17.09.2019
Размер:
467.74 Кб
Скачать

17.3. Режим і принципи міжнародної законності

Режим міжнародної законності - це такі міжнародні політичні, економічні, соціальні,

моральні та ін. обставини, при яких дотримання міжнародних зобов'язань юридичних прав і

виконання обов'язків стає правилом поведінки учасника міжнародного співробітництва. Це

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

139

особлива цілісна система регулятивного впливу, яка характеризується специфічними засобами

регулювання. Можна виділити універсальні, видові і спеціальні режими міжнародної законності.

В універсальному режимі міжнародної законності (наприклад, в праві міжнародних договорів)

взаємодіють, як правило, норми всіх систем управління міжнародних відносин (права, політики,

моралі і т.д.). Коли йдеться про видовий режим міжнародної законності (наприклад, в праві

міжнародної безпеки), то мається на увазі не тільки взаємодія норм окремих систем управління

міжнародними відносинами (політики і права), а й особлива сукупність таких норм (для

Європейського регіону одна, для азіатського - трішечки інша, для африканського регіону певні

свої особливості і т.п.).

Спеціальні режими міжнародної законності створюються в зв'язку з вирішенням певних

проблем (як правило глобальних) міжнародних відносин (режим протекторату, опіки в

міжнародному праві та ін.). Для спеціальних режимів характерна обмеженість в часі дії.

Штучність продовження його в часі веде до порушення міжнародної законності і міжнародного

права (приклад - колоніальний режим).

Критерієм правомірності режиму міжнародної законності є його відповідність принципам

міжнародної законності, які діють у відповідний період. Основними принципами міжнародної

законності на сучасному етапі розвитку міжнародних відносин і міжнародного права є: 1) примат

права в політиці; 2) Верховенство Статуту ООН перед всіма іншими міжнародними

зобов'язаннями; 3) реальна можливість використання суб'єктивних прав і належне виконання

юридичних обов'язків; 4) рівність всіх суб'єктів перед нормою міжнародного права і загальність

вимоги дотримуватися її; 5) одноманітне розуміння і застосування міжнародно-правових актів

всіма суб'єктами міжнародного права; 6) своєчасне попередження міжнародних правопорушень;

7) Невідворотність відповідальності і санкцій за міжнародні правопорушення; 8) особлива роль

ООН в підтримці міжнародного миру і безпеки; 9) принципи справедливості, гуманізму і

демократії та ін.

Міжнародна законність не є статичною сталою сучасних міжнародних відносин. Вона

розвивається як розвиваються системи управління міжнародними відносинами. В своєму

розвитку міжнародна законність активно взаємодіє з доцільністю. Міжнародна доцільність - це

відповідність дій учасників міжнародних відносин в правовій сфері цілям зміцнення

міжнародного миру безпеки і співробітництва держав. В цьому зв'язку міжнародна законність і

доцільність краще всього проявляють свою взаємодію і взаємозалежність на стадіях правотворчій

і правозастосовчій.

Доцільність дозволяє встановити: 1) наскільки адекватно вимоги законності відображають

потреби міжнародного товариства; 2) найбільш прийнятний варіант поведінки; чи відповідає він

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

140

цілям міжнародно-правового акту; 3) найбільш ефективні заходи відновлення порушених

міжнародних правовідносин тощо.

В свою чергу міжнародна законність дозволяє встановити: 1) наскільки є правомірною

вибрана ціль і засоби її досягнення (реалізації); 2) чи науково обґрунтована доцільність чи вона

цілковито ґрунтується на суб'єктивних уявах учасників міжнародних відносин; 3) чи відповідає

ціль міжнародній правосвідомості тощо.

Для сучасного етапу розвитку міжнародної законності характерно: а) ускладнення

структури законності (підключення різних систем управління не лише міжнародної, а й

внутрішньо державної сфери); б) універсалізації вимог і розпоряджень; в) стандартизація норм,

правил поведінки; г) посилення взаємопроникнення правового і неправових компонентів; д)

тенденціях посилення нормативності міжнародної законності тощо.