1. Акти міжнародних організацій і конференцій приймаються голосуванням або

консенсусом та держави погодились визнати за ними юридичну силу.

2. Міжнародно-правові акти набирають сили з моменту їх підписання.

Розрив між стадіями міжнародного правотворчого процесу закономірний, у разі вступу

міжнародно-правового акту в силу на умовах:

- ратифікації,

- підписання певною кількістю сторін чи певними учасниками,

- настання певної події чи ситуації тощо.

Організаційно-правову основу нормотворчого механізму міжнародних організацій

складають їх установчі акти і правила процедури головних органів організації.

Міжнародна нормотворча діяльність міжнародних організацій різноманітна. Вона може:

а) виступити з договірною ініціативою,

б) запропонувати проект міжнародно-правового акту,

в) скликати дипломатичну конференцію для його обговорення,

г) провести його узгодження в рамках власних органів,

д) стимулювати держави до визнання виробленого міжнародно-правового акту юридично

обов'язковим,

е) здійснювати функцію реєстратора і депозитарія,

є) з допомогою держав готовити офіційні тексти різними мовами,

ж) мати повноваження тлумачення, перегляду акту тощо.

Міжнародні організації можуть також виконувати допоміжні правотворчі функції при

виробленні норм міжнародного права іншими суб'єктами. Таку нормотворчу функцію називають

квазінормотворчою.

Стосовно традиційних звичаїв, які історично склалися і функціонують завдання

міжнародного нормотворчого процесу - привести їх у відповідність з новими міжнародними

реаліями. Ті ж звичаї, які формуються в порівняно нетривалий час, утворюються в порядку

міжнародного правотворчого процесу, в ході якого виробляються відповідні міжнародно-правові

акти.

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

80

Певний вплив на міжнародний правотворчий процес продовжують здійснювати

міжнародно-правові доктрини, резолюції громадських організацій і наукових установ, думки

відомих державних і політичних діячів.

11.2. Принципи міжнародного правотворчого процесу

Міжнародний правотворчий процес детально врегульований сучасним міжнародним

правом. Серед чисельних норм особливу роль в стабілізації міжнародного правотворчого процесу

грають принципи правотворчої діяльності. Вони фіксуються як в нормах міжнародного права, так

і в основних актах національного законодавства. Їх мета - уникнути колізій в правотворчій

діяльності, підвищити ефективність вироблення нових норм міжнародного права.

Принципи міжнародної правотворчої діяльності поділяють на дві основні групи:

- ті, що забезпечують політико-правову сторону міжнародного правотворчого

процесу;

- ті, що удосконалюють його технічно-управлінську сторону.

Такий поділ має суттєві недоліки. Багато політико-правових принципів може бути

віднесено і до принципів управління (для права це закономірно) і навпаки. Класифікація лише

підкреслити двоєдине завдання принципів міжнародної правотворчої діяльності:

а) показати основні вимоги, які неминуче повинні дотримуватися при забезпеченні

трансформації волі суб'єкта міжнародного права в правову норму;

б) підкреслити основні умови, дотримання яких необхідно для оптимального

функціонування механізму міжнародної правотворчості.

Одним з головних політико-правових принципів міжнародної правотворчості є принцип

рівноправності всіх суб'єктів-учасників міжнародного правотворчого процесу. Міжнародно-

правові акти укладені з порушенням принципу рівності визнаються недійсними з моменту

укладання. Закріплений: у Віденській конвенції про право міжнародних договорів, 1969 р.,

Віденській конвенції про право договорів між державами та міжнародними організаціями або

між міжнародними організаціями 1986 р. тощо.

Міжнародний правотворчий процес повинен здійснюватися на основі дотримання

принципу міжнародної законності. Дотримання його сприяє становленню підпорядкованості:

- міжвідомчих міжнародно-правових актів - міждержавним,

- міждержавним - універсальним (союзним договорам, актам про ненапад,

договорам про дружбу і співробітництво),

- всіх міжнародних актів - вимогам Статуту ООН.

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

81

Правотворча діяльність суб'єктів міжнародного права не може суперечити режиму

міжнародної законності. Основні правила міжнародного правотворчого процесу держави

закріплюють в своїх конституціях, а міжнародні організації - в установчих актах.

Важливими політико-правовими принципами міжнародного правотворчого процесу є

вимоги:

- дотримання конституційної процедури укладення міжнародних угод;

- врахування інтересів іншої сторони;

- укладення міжнародно-правових актів належним суб'єктами і їх повноважними

представниками;

- повна добровільність і незастосування сили;

- заборона обману в ході узгодження позицій і дій, які ведуть до текстуальне

неточного відображення узгоджених правил;

- заборона підкупу учасників міжнародного правотворчого процесу і їх

представників та ін.

Слід вказати на принцип відповідності суб'єкта управління об'єкту управління, який

сприяє об'єднанню різних ланок механізму правотворчості в одне ціле. Порушення цього

принципу веде до перешкод у функціонуванні системи правотворення, а в результаті до

порушення міжнародної законності.

Важливими є принцип ієрархії державних органів, які мають міжнародні правотворчі

повноваження і принцип ієрархії нормативних розпоряджень. Участь багатьох державних органів

в міжнародній правотворчій діяльності характеризується різним об'ємом їх повноважень.

Створюється своєрідна ієрархічна піраміда, на верхівці якої - верховний орган державної влади, в

залежності від якого знаходиться вся правотворча діяльність підпорядкованих органів. Ієрархія

органів в певній мірі веде до ієрархії створених ними правових актів.

Важливо також вказати такі принципи:

- принцип наукової обґрунтованості міжнародної правотворчої діяльності,

- принцип ретельної підготовки і обговорення спроектованих актів,

- принцип максимального врахування попередніх міжнародно-правових актів і

практики їх застосування,

- принцип відповідності міжнародно-правового акту його об'єкту регулювання та

ін.

Ефективність міжнародного правотворчого процесу залежить від того наскільки вказані

принципи враховувались з точки зору їх взаємодії і взаємозв'язку.

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

82