6.3. Доктрина мп про здійснення його норм у внутрішньодержавній сфері

Одним із важливих практичних аспектів теорій співвідношення міжнародного і

національного права є питання про порядок виконання державою міжнародних договірних і

звичаєвих зобов'язань на її території. Моністичні концепції співвідношення двох правопорядків

припускають пряму дію норм МП в національній правовій системі. В інших концептуальних

напрямках по різному пояснюється суть процесу виконання міжнародно-правових норм у

внутрішньодержавній сфері.

Серед багатьох підходів до цього питання можна виділити наступні:

1. Механізм дії національного права непридатний для регулювання міжнародних відносин,

МП не здатне регулювати внутрішньодержавні взаємини. Щоб бути спроможними регулювати

взаємини за участю фізичних і юридичних осіб, правила, які містяться в міжнародному праві,

необхідно включити до правової системи країни у встановленому нею порядку. Норми МП

інкорпоруються в національне право. Процес входу норм МП в правову систему -

“імплементація”, “трансформація” – це засіб імплементації (Лукашук І.І.).

2. МП і ВП будь-якої держави - це дві різні системи права. Формами реалізації норм МП є:

- відсилання - включення до національного права норми, що відсилає до МП і

санкціонує застосування правил міжнародного договору або звичаю;

- рецепцію - прийняття державою норм внутрішнього права, які закріплюють норми

МП. Ці норми можуть повторювати текстуально, конкретизувати й адаптувати правила

МП до особливостей правової системи держави (Мюллерсон Р.А.).

Процес реалізації державою міжнародного-правового зобов'язання й узгодження МП і ВП

поділяється на:

- трансформацію,

- інкорпорацію,

- рецепцію,

- відсилання.

Термін «трансформація» має умовний характер, адже по суті норми МП не втрачають

притаманної їм правової природи. Трансформація полягає в забезпеченні державою виконання її

міжнародних зобов'язань за допомогою владних повноважень. Якщо формулювання закону

текстуально співпадає з положеннями міжнародної угоди - це інкорпорація. Якщо в

національному законі в індивідуальній або загальній формі зафіксовано, що у разі розбіжностей

між нормами ВП і нормами міжнародного договору застосовуються норми МП – це відсилання.

(Л.П.Ануфрієва)

Практика Великої Британії щодо застосування норм звичаєвого МП у

внутрішньодержавній сфері базується на двох доктринах: «доктрині трансформації» і «доктрині

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

45

інкорпорації» (Я.Броунлі). Доктрина трансформації виходить з існування двох різних систем,

які діють самостійно. Для того щоб норма або принцип МП застосовувались у ВП, вони мають

бути явно і точно «трансформовані» у внутрішньодержавний закон за допомогою відповідного

конституційного механізму, такого як Акт Парламенту.

Доктрина інкорпорації, полягає в тому, що норми звичаєвого МП є частиною

внутрішнього права і застосовуються із застереженням, що вони не є несумісними з актами

парламенту. Міжнародні договори визнаються частиною англійського права, якщо прийнято

відповідний парламентський акт. Ця позиція підтверджується численними судовими

прецедентами.

Отже основними концепціями в цій галузі є концепції “імплементації”, “трансформації” і

“узгодження”, які відображають форму і методи закріплення у ВП положень міжнародних угод.

Концепція імплементації. Імплементація норм МП - є цілеспрямованою організаційно-

правовою діяльністю держав, яка здійснюється індивідуально, колективно або в рамках

міжнародних організацій з метою своєчасної, всебічної і повної реалізації ухвалених ними

відповідно до МП зобов'язань. У випадку реалізації міжнародно-правових норм на національному

рівні, необхідні додаткові внутрішньодержавні заходи для перетворення цілей, закладених у

нормах МП, у реальні дії юридичних осіб і громадян, які знаходяться під державною

юрисдикцією.

Національне право виступає основним інструментом імплементації норм МП. Перша

правова стадія процесу імплементації норм МП – це рецепція національним правом правил

міжнародних договорів. Два основних види рецепції:

- загальна рецепція;

- часткова рецепція.

Загальною рецепцією є закріплення в конституціях держав положення, що міжнародні

договори є частиною національного права. Часткова (індивідуальна) рецепція може відбуватися у

формі:

- інкорпорації,

- трансформації

- конкретного відсилання.

Інкорпорація - це включення до національних систем права норм, які зовнішньо цілком

ідентичні з нормами акту МП. У більшості випадків зазначений міжнародний-правовий акт

зберігає форму, найменування, хоча і виступає в якості закону.

Трансформація - не лише відтворення, але і переробка норм міжнародного договору

відповідно до загальних принципів національного права. Правовим результатом трансформації,

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

46

на відмінність від інкорпорації, є не тільки доповнення чинного внутрішнього права, але і зміна

норм у зв'язку з вимогами міжнародної угоди.

Під терміном відсилання розуміється вказівка у національному законодавстві на те, що

певна поведінка державних органів, посадових осіб, громадян регулюється загальними

положеннями або конкретними нормами договорів МП.

Концепція трансформації. Під трансформацією розуміється процес приведення

державою ВП у відповідність до МП з метою забезпечення виконання розпоряджень, дозволів і

заборон, встановлених МП. Трансформація не передбачає зміни міжнародних норм. Міжнародні

норми з моменту їх прийняття діють лише в сфері міждержавних відношень, свою природу не

змінюють і змінити не можуть. Для забезпечення здійснення таких норм держави, у разі потреби,

приймають необхідні внутрішньодержавні правові норми.

Інкорпорація є формальним «включенням» норм міжнародного договору до внутрішнього

права держави. По суті приймається новий закон або підзаконний акт, зовнішньо цілком

ідентичний міжнародному договору - назва, структура, формулювання тощо.

Легітимація - прийняття особливого національного акту з метою забезпечення виконання

державою норм МП. Такий національний акт не наслідує всі зовнішні ознаки відповідного

міжнародного правового акту.

Відсилання, як самостійний різновид трансформації означає, використання відповідно до

розпорядження ВП правил, встановлених міжнародними договорами або звичаями. Проте,

внутрішньодержавні стосунки регулює не норма МП, а відсильна норма внутрішньодержавного

правового акту.

Важливим є виділення «трансформаційної норми» - правила, відповідно до якого

відбувається узгодження ВП з МП з метою реалізації останнього. До таких норм входять норми

національного права, які фіксують пріоритет правил міжнародного договору над національними

законодавчими актами, та такі, що встановлюють обов'язок держави розглядати міжнародні

договори як частину внутрішнього права.

Концепція «узгодження». «Узгодження» є організаційно-правовою політичною

діяльністю держав, інших суб'єктів права з метою створення загальних форм нормативних

приписів і їх реалізації відповідно до норм обох правових систем. Узгодження є двостороннім

процесом приведення норм ВП у відповідність до норм МП. Суть процесу полягає не лише у

співставленні, але і в послідовному узгодженні МП і ВП.

В МП відсутня універсальна норма, яка зобов'язує погоджувати норми ВП з міжнародним,

проте, склалася звичаєва норма, яка потребує такого узгодження. Це положення грунтується на

прикладах договірної практики зі спеціальних питань, міжнародної і внутрішньодержавної

судової практики.

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

47

В узгодженні двох систем права головним завданням є приведення у відповідність вже

створених норм. До методів узгодження внутрішньодержавних правових актів із міжнародними-

правовими відносять:

- відсилання,

- рецепцію,

- паралельну правотворчість,

- уніфікацію,

- перетворення.

Відсилання – це формулювання моделі поведінки в одній системі права, в іншій системі

лише вказується джерело, де з моделлю можна ознайомитись. В результаті – модель поведінки

одна, а конкретні взаємини та суб’єкти – різні, що зумовлює різні норми та результати правового

регулювання.

Рецепція - запозичення в міжнародному праві моделі поведінки і надання їй юридичного

обов'язку для суб'єктів ВП у внутрішньодержавних стосунках. Тобто норми МП відтворюються

без будь-яких змін у національному законодавстві Рецепція може існувати лише в «спеціальній

формі» в конкретному випадку.

Суть паралельної правотворчості полягає в тому, що єдина модель поведінки

запроваджується в обох правових системах паралельно, юридично незалежно.

Уніфікація, як метод узгодження, - процес скерованих дій з узгодження єдиних положень

в МП і ВП.

Перетворення, як метод узгодження, - внесення змін, доповнень, уточнень в національне

законодавство.