100. Благо як економічна категорія.

Основою добробуту людини є блага, якими вона має можливість користуватись. Благо- це дари природи, вироби або послуги, що задовольняють потреби людей, тобто приносять користь. Розрізняють на економічні (Е) та неекономічні (НЕ), матеріальні та нематеріальні (НМ), індивідуальні (І.), колективні (К), суспільні (С). Е - це блага, обсяги яких обмежені, а доступ до них нормується через ціни. Це рідкісні блага (рідкісність- це власт., що означає дисбаланс між можлив-ми ек. ситсеми та бажаннями спож. отримати певні блага). НЕ блага – необмежені й неоплатні одночасно. До НМ благ відносять, наприклад, те, що утворює людський капітал: освіта, знання, виховання, досвід, інформація; вода, повітря тощо.. Їхнє споживання збільшує добробут. В економічній теорії розрізняють блага економічні та неекономічні, матеріальні та нематеріальні, індивідуальні, колективні та суспільні. Економічними вважаються такі блага, обсяги яких обмежені, а доступ до них нормується через ціни. Економічні блага — це рідкісні блага. Рідкісність — це властивість, притаманна всім економічним благам, що означає дисбаланс між можливостями економічної системи, який визначається наявністю цих благ у суспільстві в кожному місці і кожний момент часу, та бажаннями споживачів отримати певні обсяги благ; такий дисбаланс існує за будь-якої ціни рідкісного блага. Неекономічні блага — це такі, які є одночасно необмежені і безоплатні, наприклад, сонячне світло, вода, повітря. До них можна віднести деякі соціальні блага, такі як стосунки в родині, психологічний клімат на роботі, спілкування з друзями. Інд. блага (товари особистого користування) споживаються кожною людиною окремо. Сусп. блага –надання яких окремій особі неможливе без надання іншим особам (освітлення вулиць). Кол. блага – це блага, що розпад-ться на підставі політ. рішення (соц. захист населення).

98. Принципи та с-ма державного програмування економ-го і соц.Го розвитку у..

Державне програмування економічного і соц.го розвитку підпорядковується певним принципам. Вони визначені у Законі У. „Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соц.го розвитку У.”:

1) цілісність (розроблення взаємноузгоджених прогнозних і програмних документів соц.-економічного розвитку (СЕР) окремих адміністративно-територіальних одиниць (АТО) та окремих галузей ек-ки);

2) об’єктивність (розробка здійснюється на основі даних Держкомстату, даних органів місцевої виконавчої влади, даних НБУ);

3) науковість (розробка на науковій основі);

4) гласність (доступність для громадян);

5) самостійність (місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень відповідають за розробку, затвердження та виконання прогнозних і програмних документів економічного та соц.го розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць);

6) рівність (дотримання прав і врахування інтересів місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання всіх форм власності);

7) принцип дотримання загальнодержавних інтересів(органи виконавчої влади та місцевого самоврядування повинні здійснювати розробку прогнозних і програмних документів виходячи з необхідності забезпечення реалізації загальнодерж соц-ек політики та економічної безпеки держави.).

При розроблені макроекономічних планів використовується певна с-ма показників, які поділяються на такі групи: 1) натуральні чи вартісні; 2) кількісні чи якісні; 3) абсолютні чи відносні; 4) обов’язкові, розрахункові, інформаційні. Натуральні показники характеризують речовий аспект відтворення. Вони дають можливість установити пряму відповідність між обсягом вир-ва в конкретно-речовій формі та обсягом потреб у продукції. Вартісні показники подаються в грошових одиницях (гривнях). За їх допомогою вимірюються сукупні результати відтворення, передусім макроекономічні показники. Кількісні показники характеризують прямі безпосередні результати діяльності. Якісні показники характеризують споживчу вартість (корисність) продукції, умови розвитку вир-ва, ефективність, сту- пінь використання різних видів ресурсів і т. ін. Абсолютні показники відображають кількісну характеристику процесів та явищ. Відносні показники характеризують динаміку та структуру відповідних параметрів.