Форми та способи надання пільг у будь-якій державі постійно змінюються. До найбільш типових форм пільгового оподатк. Відносяться:

1. застосування зменшеної податкової ставки;

2. податкові вилучення у вигляді:

• повного або часткового звільнення прибутку, доходу або ін об’єкта від оподаткування;

• повного або часткового звільнення від податку певного виду діяльності;

• звільнення від податку окремих соц груп;

• «податкових канікул», що означ повне звільнення від сплати податків на певн період;

3. податковий кредит у вигляді:

• відстрочки податкового платежу;

• перенесення збитків пот року на прибуток або доходи наступн року або майб періодів;

• Пільги у формі зниження податкових ставок спрямовані на скорочення податкової бази. Так, при визначенні податкової бази у разі сплати податку з доходів фізичних осіб в Укр. ставка оподаткування може бути знижена на певний розмір матеріальної допомоги або за наявності дітей віком до 18 років.

Розрізняють стандартні та нестандартні податкові знижки. Стандартні податкові знижки надаються всім платникам податків і можуть виражатися в твердих розмірах або у відсотках. Так, при оподатк. громадян застосов. такі знижки:

• базові (наприклад, встановл неоподатковуваного мінімуму доходів громадян при розрахунку податку з доходів фізичних осіб);

• сімейні — коли пільги надаються залежно від сімейного стану платника;

• знижки для фізичних осіб, які мають особливі умови (наприклад, наявність неповнолітніх дітей, інших осіб, які перебувають на утриманні платника, тощо);

• знижки для фізичних осіб залежно від віку, стану здоров’я (наприклад, інвалідам).

Розмір нестандартних пільг залежить від витрат платника податку на різні цілі, а саме: благодійництво, охорону навколишнього середовища тощо.

29.Можливості, об’єкти та принципи застосування в у. Регресійної (регресійно-пропорційної) форми оподаткування.

Існують ткі форми оподаткування:

- Пропорційна - при цій формі оподаткування встановлюється однакова

ставка податку і чим більша база оподаткування, тим більшими будуть суми податків.

- Прогресивна - при цій формі із зб податкової бази, збільшується і податкова ставка.

- Змішана форма оподаткування – об’єднує пропорційну і прогресивну.

- Регресивна - полягає в тому, що із зб податкової бази, розмір податкової ставки падає.

У явному вигляді регресивна с-ма оподатк-ня в сучасних умовах не спостерігається, тобто немає прямих регресивних податків. Проте всі непрямі податки є регресивними, причому чим вище ставка податку, тим більшою мірою регресивним він є. Найбільш регресивними є акцизні податки. Оскільки непрямий податок - це частина ціни товару, то залежно від величини доходу покупця частка цієї суми в його доході буде тим більше, чим менше дохід, і тим менше, чим більше дохід. Одна з головних причин неефективності укр податкової системи полягає в тому, що при її формуванні в основу покладався принцип лінійності, який розуміється як наявність однобічної залежності величини податкової ставки від суми податку.В Укр. на сьогодні сформувалася стійка с-ма ухилення від оподаткування. У сучасних умовах, для системи оподаткування прибутку юридичних осіб в Укр. найбільш оптимальної є регресивна шкала стягування податку (зі збільш доходу ставка податку зменш). По-перше, особливістю оподаткування прибутку юрид осіб є те, що їх доход використ не цілком на споживання, але і на розвиток діяльності. По-друге, механізм регресивної шкали підприємн. структурам, що працюють неефективно або ж імітують таку роботу, висувається більш жорстокіший фіскальний режим.

Регресивне оподаткування прибутку п-в полягає у тому, що при його оподаткування можна використ с-ма ставок податку, при чому ставка податку повинна зм за умови зб розміру об'єкта оподаткування.Тоді розмір податку зб б при зниж ставки за рахунок зростання розміру прибутку. Співвідношення між зниж ставки і зб прибутку необхідно підібрати таким чином, щоб зниж ставки не на багато відставало від зрост прибутку і щоб абсолютний розмір податку зб.

30. С-ма державних внутрішніх та зовнішніх запозичень: особливості в У..

Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим, внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування із дотриманням умов, визначених цим Кодексом. Державний зовнішній борг складається з: позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього; державного боргу; позик на підтримку нац. валюти; позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів; гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань; у зв'язку з некомерційними ризиками; державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів У. для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом У..

Сучасний стан ек-ки У. вимагає залучення кредитних ресурсів у настільки значних розмірах, які практично можуть надати лише потужні міжнародні фінансові установи, такі як МВФ, Світовий банк, МБРРЄБРР й інші.

Погашення зовнішнього боргу проводиться з трьох основних джерел: із бюджету; за рахунок золотовалютних резервів, приватизації власності; із нових запозичень.

Від Світового банку У. отримує системні позики та інвестиційні кредити. Системні позики надаються під реформування окремих секторів ек-ки із спрямуванням їх траншами безпосередньо до Державного бюджету У..

31.С-ма державних цільових фондів: склад, джерела та призначення.

Державні цільові фонди — це сукупність фондів грошових коштів, які знаходяться в розпорядженні центральних та місцевих органів влади. Держ цільові фонди за ек змістом відобр фін відносини щодо розподілу та перерозп ВВП і пов’язані з форм-ням фін рес у розпор держави та викор-ням держ коштівдля витрат на задов соц-культ потреб сусп-ва, мат стимул-ня членів сусп-ва щодо пенсійного, соц захисту, розвитку наук-техн потенціалу країни. Осн напрями дія-ті ДЦФ: фін забезп-ня соц. гарантій громадянам і держ соц. страх-ня. ДЦФ поділяються на 2 групи: постійні фонди, ств-ня яких пов’язане з виділенням окремих ф-й держави, тимчасові фонди, які форм з метою прискореного вирішення актуальних проблем. В У. на даний час такі основні ДЦФ: 1. у сфері соц. страхування: 1)Пенс фонд ( форм за рах страх внесків роботодавців і громадян на загалнообов держ пенс стах-ня, беджетних та інших джерел, регулює порядок форм-ня загальнообов Накопич пенс фонду та виплати довічних пенсій або одноразових виплат); 2)Фонд соц страх з тимч втрати працездатності;3) Фонд соц страх на випадок безробіття; 4)Фонд соцстрах від нещасних випадків. 2. тимчасові: Фонд соц захисту; Фонд охорони навк прир сер. Склад та джерела ДЦФ: бюджетні (Фонд для здійсн. заходів щодо ліквідації насл Чорноб катастрофи та соц захисту населення, Держ спеціаліз фонд фінансування загальнодерж витрат на авіаційну діяльність та участь У в міжнар авіаці орг.-ціях, Фонд У. соцо захисту інвалідів, Держ фонд охорони навк сер інші); позабюджетні (див. у сфері соц. страх – пенс фонд…). В У. до економічних, державних цільових фондів можна віднести: Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соц.го захисту населення, Фонд сприяння місцевому самоврядуванню У., Фонд охорони праці, Фонд розвитку та захисту конкуренції, Фонд підтримки селянських господарств. Соціальні фонди: Пенсійний фонд, Фонд соц.го страхування, Державний фонд сприяння зайнятості населення, Фонд соц.го захисту інвалідів.