56.Основні форми кредитування експорту.

А) авансові платежі - надають країни-експортери іноземним виробникам. П: - оплату імпортер проводить після одержання товарів, а процент за наданий кредит, окремо не стягується; - відсутній ризик оплати непоставленного або непринятого товару. Н: - не містить надійної гарантії своєчасного платежу; - сповільнює оборотність капіталу експортера.

Б) факторинг – придбання банком права вимоги щодо виплат за фін зобовяз здебільшого у формі дебіторських рахунків за поставлені товари чи послуги. П: - може здійсн безстроково; - політичні та валютні ризики несе експортер; - не потребує гарантії третьої особи; - вигідні умови оплати, що не вимагає вилучення значних грошових коштів з обігу у разі передоплати або оплати за фактом. Н: - сума кредиту обмежена; - є досить дорогою послугою.

В) форфейтинг – кредитування експортера шляхом придбання векселів, акцептованих імпортером, або інших борг вимог. П: - зменш кредитного ризику; - мініміз валютних ризиків; - мінімізація ризику зміни процентних ставок; - не передбачає додатк обслуг-ня; - поліпш ліквідності (плат-ті). Н: - потребує гарантії третьої особи; - висока вартість операції; - складність знайти форфейтера.

Г) лізинг – кредитування купівлі машин, обладнання, споруд виробничого призначення на основі укладання орендної угоди, за якої орендар сплачує орендну плату частинами та орендодавець зберігає право власності на товари до кінця терміну. П: - доступний малим і середнім підприємствам; - не має обмежень за територіальним розміщенням лізингоотримувача або за формою власності; - страхування, реєстрацію предмета лізингу і сплату інших обов'язкових платежів бере на себе лізингодавець; - гнучкість виплат; - використання податкових пільг. Н: - є досить ризиковою справою і мають специфічні ризики: фінансові; проектні; майнові; ризик несплати лізингових платежів; неповернення предмета лізингу; - складна організація лізингової угоди через значну кількість учасників; - на підготовку фінансової лізингової угоди може знадобитися більше часу, ніж на підготовку контракту на купівлю.

Е) компенсаційні угоди – форма довгостр кредитування, за якої в рахунок погашення кредиту здійснюються зустрічні поставки продукції, виробленої на обладнанні, під купівлю якого був наданий кредит. П: - взаємна поставка товарів на однакову вартість без розрахунків у грошовій формі (прямі КУ); - узгоджений механізм грошових розрахунків шляхом переказу іноземної валюти або із застосуванням клірингу (комерційні КУ). Н: - складність пошуку балансу і збігу потреб експортера та імпортера; - труднощі структурування та викон. контрактів.

57.Україна на міжнародних ринках запозичень.

Основні напрямки використання зовнішніх позик, що залучаються Україною, є: 1) фінансування дефіциту державного бюджету та погашення державного боргу; 2) підтримка національної валюти; 3) фінансування інвестиційних і інституціональних проектів; 4) фінансування експорту товарів, робіт (послуг).

Державний зовнішній борг України складається з зовнішнього прямого та зовнішнього гарантованого боргу.

Зовнішній прямий борг: - кредити надані міжнародними організаціями економічного розвитку (ЄІБ, ЄБРР, МВФ, Світовим Банком); кредити, надані закорднонними органами управління (Італією, Німеччиною, Росією, США, Францією, Японією та ін.); - кредити, надані іноземними комерційними банками; зовнішні позики (облігації зовнішньої державної позики, ОЗДП 2003-2010 років) Зовнішній гарантований борг: кредити, надані міжнародними організаціями економічного розвитку (Європейське співтовариство з атомної енергії, ЄБРР, МВФ); кредити, надані закордонними органами управління (Канадська експортна агенція); кредити надані іноземними комерційними банками, кредити, не віднесені до інших категорій (Облігації НАК «Нафтогаз» 5 – річні, Credit Suisse First Boston International та ін.).