89. Макроекономічне регулювання в у.

МаЕк регулюв в У заснов на поєднанні фіск та монет політик. Фіск політика містить досить простий інструментарій свого впливу на господарське життя: податки і видатки. Саме шляхом зміни податків та видатків і забезпечується вплив на макроекономічні процеси. Проведення фіскальної політики в Україні у перехідний період до ринку ускладнюється потребою збільшення обсягів виробництва і втримання темпів інфляції. Другим важливим знаряддям макроекономічного регулювання є монетарна політика, яка нині щораз більше використовується у розвинутих країнах для досягнення різних макроекономічних цілей, насамперед макроекономічної стабільності. У світовій практиці апробовано три основні інструменти монетарної політики: операції на відкритому ринку державних цінних паперів, де Національний банк купує і продає цінні папери; резервні вимоги Національного банку; облікова (дисконтна) ставка Центрального банку. Основне завдання монетарної політики - це регулювання розмірів, динаміки і структури національної грошової маси. У перехідній економіці можливості для застосування монетарної політики значно вужчі ніж фіскальної. Монет політ, як знаряддя макроеконом регулюван, включає в себе не лише центр банк, а й всю систему комерційного банківництва. Адже реальна монетар пол і її вплив на макроеконом процеси відбувається саме через банків сис-му. Без банк сис-ми неможл саме провед монет пол.

90.Міжнародний поділ праці та фактори, що його визначають. Розвиток міжнародного поділу праці в сучасних умовах.

Передумови МПП формуються в процесі сусп. поділу праці за родом д-сті і його просторової диференціації. Сусп. поділ праці-це процес відособлення різних видів трудової д-сті, які взаємодіють між собою й взаємодоповнюють один одного, складаючи цілісний системний механізм сусп. відтворення. За родом д-сті виділяють 3 типи сусп. поділу праці: ☻загальний (зд-ся між великими сферами д-сті людини - пром-сть, сільське госп-во, транспорт, зв’язок, буд-во, освіта, к-ра, наука...);☻частковий (відбувається всередині великих сфер на міжгалузевому та підгалуз. рівні - машинобуд-ня, переробні галузі, рослин-цтво, тварин-цтво, громад. транспорт...);☻одиничний (притаманний процесам, що відбув-ся всередині фірм, в залежності від технолог. процесу та орг-ції упр-ня, від функціон. завдань окремих служб). За просторовим критерієм виділяють: · міжрегіональний поділ всередині країни; · поділ між країнами; · поділ праці між групами країн. МПП-це вищий ступінь розвитку сусп. поділу праці, який виходить за межі нац-них економік. МПП є поділом праці між країнами та між їхніми суб’єктами у певних якісних і кількісних співвідношеннях, опосередкованим обміном між ними товарами, послугами та інш. рез-тами суспільно-корисної д-сті. МПП-це процес відособлення різних видів труд. д-сті на міжн. рівні, які взаємодіють один з одним і взаємодоповнюють один одного, складаючи об’єктивну основу міжн. обміну товарами, послугами та рез-тами інш видів д-сті. Формами МПП є міжн. спеціалізація та кооперація. Вирізняють предметну, подетальну і технолог. спеціалізацію окремих країн, груп країн або регіонів світу. Поглиблення спеціалізації зумовлює розвиток видів і форм міжн. кооперації - міжгалузевої, внутрішньогалузевої, окремих п/п. На форм-ня МПП і ступінь залучення до нього окремих країн (груп країн) впливають такі фактори: природно-географічні (відмінності у клімат. умовах, тер-рії, чисельності нас-ня, економіко-геогр. положенні, наділеності прир. ресурсами, наявності моря чи виходу до моря, наявності великих річок чи озер); соціально-економічні (робоча сила, НТП, виробничий апарат, масштаби і серійність вир-ва; темпи створення об’єктів виробничої і соц. інфрастр-ри; особливості істор. розвитку, виробничих і зовнішньоекон. традицій; соц.-ек. тип нац-ного вир-ва і зовнішньоекон. зв’язків; соц.-ек. розвиток сусідніх народів (країн); науково-технологічний прогрес (розвиток науки, рівень розвитку НДДКР, технолог. диверсифікація, рівень морального зношення осн. засобів вир-ва; оптимальність розмірів п/п). Певний, а іноді і виріш. вплив на МПП справляють також політ. фактори, серед яких виділяють: ступінь розвитку держ. суверенітету, міжн. ек. позиції в ООН та на світовій арені вцілому, співвідношення політ. сил в країні, х-р і ступінь впливу держ. інститутів на ек. процеси тощо. Комбінація зазначених факторів не тільки формує мікро-та макромотивацію участі у МПП окремих країн (груп країн), але й визначає її ефект-сть. Проблема пошуку об’єкт. основи МПП для забезпечення постійного багатства сусп-ва була й залиш-ся центральною в ек. теорії. станнім часом у МПП відбуваються зміни: 1)пріоритетного напряму набули спеціалізація і кооперація в-ва наукоємної прод 2)інтенсив розвиток ринку науковотехнічних знань (торгівля ліцезіями, науковою інформац тощо) 3)інтернаціоналізація сфери послуг