- •2. Відносини єс – Росія – Україна: фактори формування, інтереси сторін та механізм їх реалізації
- •4, 13 .Основні засади та напрямки зовнішньої політики України.
- •5. . Гууам: створення, мета та основні напрямки діяльності. (сайт організації)
- •7.Діяльність урср в оон 1945-90рр
- •1. Совершенствование и упрощение нормативно-
- •2. Применение в полном объеме межправи-
- •3. Разработка механизмов реализации заключен-
- •4. Реализация совместных работ и проектов,
- •5. Развитие научно-технического сотрудничества
- •6. Развитие межрегионального и приграничного
- •18. І 44 Україна чорноморсьй регіон
- •19. . Інтереси України на пострадянському просторі та механізми їх реалізації. (підручник Львівського Університету, к-ра міжнародні відносини)
- •Інтеграційні утворення на пострадянському просторі й Україна
- •Регіональний вимір зовнішньої політики України
- •22. Укр.. Відносини з країнами азії, африки та лат америки
- •23. Концепція “нейтралітету” та “позаблоковості” в зовнішній політиці України
- •Експерт: багатовекторна політика була можлива лише за часів Кучми
- •Інституційна структура багатостороннього виміру “Східного партнерства”
- •*** Порядок денний асоціації та Угода про асоціацію
- •28. Міжнародно-договірна база відносин Україна – єс.
- •30 Міжнародно-договірна база співробітництва Україна – нато.
- •1991 Рік — Вступ України до Ради північноатлантичного співробітництва;
- •Документи України щодо відносин з нато (мзс україни)
- •Національні інтереси України (зовнішній аспект).
- •34. . Основні напрямки та засади зовнішньої політики України. Базові документи
- •36. Проблема кордонів України: стан та механізми її вирішення.
- •Українсько-російський кордон
- •Українсько-румунський кордон
- •Українсько-молдавський кордон
- •Україна-єеп
- •ЄврАзЕс
- •40. Україна щодо питань звичайного озброєння
- •42. Позиція України щодо співробітництва в рамках снд
- •43. Політика єс стосовно України.
- •47. Причини створення нкзс урср наприкінці Другої світової війни.
- •48. Проблеми кордонів урср.
- •49, Проблема множинного представництва в процесі створення оон та місце урср в ній.
- •30 Квітня 1945р. Виконавчий комітет Конференції вислав урядам України і Білорусії офіційні запрошення прислати своїх делегатів на конференцію.
- •50 Морський кордон між укр. Та рф
- •52. Питання чф рф в українсько-російських відносинах
- •53. Проблеми українсько-американських відносин та механізми їх вирішення.
- •58. . Стан та перспективи відносин Україна – нато.
- •60. Укр. Та єс щодо европ.Безпеки
- •61. . Аналіз переговорного процесу щодо нової угоди між Україною та єс
- •Основні напрямки і тенденції співробітництва Україна – єс на сучасному етапі.
- •62. Відносини України з країнами цсє: фактори формування, проблеми та механізми їх вирішення.
- •63. Створення, структура і розгортання діяльності нкзс урср.
- •66. . Тенденції, принципи, основні напрямки співробітництва Україна – єс.
- •69. Укра-китайскі відносини
- •70. Укр.- японські відносини
- •Хронологія українсько-американських відносин:
- •73. Створення, структура і розгортання діяльності нкзс урср.
- •74 Та 81 урср на конфер в сан-франциско
- •75. Участь урср у вирішенні Дунайської проблеми після завершення іі світової війни.
- •76. Урср на парижській мирній конференції
- •82. Діяльність урср в міжнародних організаціях 1945-1990 рр
- •84. Урср у розв’язанні повоєнних проблем
- •Участь урср у роботі Паризької мирної конференції
- •86. . Проблема ядерного роззброєння України, вплив на зовнішню політику.
82. Діяльність урср в міжнародних організаціях 1945-1990 рр
У 1958 р було відкрито Постійне представництво УРСР при ООН, яке очолив Удовиченко. Однак насправді дипломатичну діяльність від імені УРСР здійснювали представники посольств СРСР.
Важливим напрямом діяльності постійного представництва УРСР при ООН була підготовка аналітичних матеріалів. Для розуміння їх суті назвемо кілька заголовків: про агресивні дії воєнної авіації США, про агресивні дії Бельгії..
Загалом же, ключовим словом у матеріалах ПП УРСР при ООН було досьє на тему життя і діяльності українських емігрантів, внутрішню боротьбу в націоналістичному таборі й успіхи прогресивних українців.
УРСР була непостійним членом РБ ООН на період 1948-49 та 1984-85
Одним з найактивніших напрямків міжнародної діяльності УРСР у межах системи ООН є ЮНЕСКО. 2 квітня 1954 р. УРСР стала повноправним членом ЮНЕСКО після ухвалення Статуту з питань освіти, науки та культури.
У ЮНЕСКО українські представники працювали з дещо більшою відкритістю й активністю. Річ у тім, що в Москві розглядали ЮНЕСКО противагою іншим міжнародним організаціям, де, мовляв, домінували США. Тож й активність української дипломатії в ЮНЕСКО реалізовувалася переважно на відстоюванні «переваг» соціалістичної системи та критиці буржуазних ідеології.
Ще одним напрямом діяльності УРСР в оон є робота в економічних підрозділах. На початку 1948 р. делегація УРСР уже вкотре одержала запрошення взяти участь у роботі Європейської економічної комісії. Після традиційних погоджень з Москвою, зокрема з керівником відділу ООН МЗС СРСР, була одержана відповідь, погоджена з Молотовим: «Делегація УРСР на третю сесію Економічної комісії для Європи має складатися з керівника делегації, одного делегата (він же експерт) та перекладача. Такий самий склад повинен представляти УРСР на конференції зі свободи інформації». МЗС УРСР радилася із завідувачем економічного відділу МЗС СРСР про те, якої думки має дотримуватися УРСР у питанні, внесеному Бельгією: «Економічні відносини з Німеччиною». Впадає в око, що важливі матеріали, які одержували делегації УРСР на міжнародних економічних форумах, спочатку надсилалися до Москви, а вже після затвердження тамтешніми чиновниками - до Києва.
Показовою є позиція уряду УРСР щодо резолюції Соціально-економічної ради ООН від 27 квітня 1953 р. Згідно з нею Рада рекомендувала приєднатися до Міжнародної конвенції 1926 р. щодо рабства тим державам, які ще не зробили цього на своїх територіях, а також територіях, що не є самоврядними або опікуваними. Доклавши текст Конвенції, Генсек ООН просив МЗС УРСР підписати її від імені Республіки. Зволікання Києва було викликане самим визначенням рабства як «статусу чи умови життя особистості, стосовно якої реалізується право власності». Якщо взяти до уваги статус тогочасних колгоспників, то стають зрозумілими сумніви радянських делегацій.
Також заслуговує на увагу той факт, що на вимогу направляти до Соціально-економічної ради ООН інформацію про заходи в соціальній сфері Секретаріат ООН одержував переважно матеріали ЦК КПУ про п’ятирічні плани.