76. Урср на парижській мирній конференції

Паризька мирна конференція відкрилась у Парижі в Люксембурзькому палаці 29 липня 1946 року. Делегацію УРСР очолював заступник Голови Ради Міністрів УРСР, міністр закордонних справ УРСР Мануїльський. Представники УРСР були обрані на ряд відповідальних посад: Мануїльський – віце-головою з політичних і територіальних питань для Італії, Барановський – головою комісії для Румунії, проф. Птуха – доповідачем комісії для Угорщини.

Делегація УРСР брала активну участь в обговоренні найголовніших пиитань – територіальних, економічних, політичних. Вона була членом усіх створених на конференції комісій з політичних та територіальних питань щодо кожної країни-колишньої союзниці Німеччини, а також економічної комісії для Італії та економічної комісії для Балкан та Фінляндії. Слід, однак,підкреслити, що позиція УРСР, лінія поведінки її делегації визначалася Москвою. Крім того, за УРСР не було визнано права на окремі воєнні репарації та реституції.

Українська делегація взяла активну участь в обговоренні питання про Юлійську Крайну. Це прикордонна область Югославії з її головним портом Трїєст після Першої світової війни увійшла до складу Італії. В 1945р. більша її частина була передана Югославії, а порт Трієст опинився під контролем англо-американських військ. СРСР наполягав на тому, щоб передати всю Юлійську Крайну, включаючи Трієст, Югославії. Західні держави пропонували поділити цю територію між Італією та Югославією. Трієст і прилеглі райони передбачалося перетворити на Вільну територію Трієст. 14 вересня 1946 року делегація УРСР запропонувала кілька доповнень до Статуту Вільної території Трієст. Серед них: установлення єдиних митних кордонів з Югославією, передача управління залізничною мережею і відання Югославії, встановлення єдиної валютної системи, надання уряду Югославії права ведення зовнішніх зносин Вільної території Трієст. Комісія для Італії переважною більшістю голосів відкинула пропозицію делегації Радянської України. Остаточний варіант мирного договору з Італією встановив кордони між Югославією, Італією, і Вільною територією Трієст відповідно до французької пропозиції, що виходила з принципу етнічної рівноваги.

Територіальних питань стосувалася також поправка, внесена делегацією УРСР до проекту мирного договору з Італією. Стаття зобов’язувала Італію передати Греції Додеканеські острови.

На прохання угорської сторони УРСР стала посередником при розв’язанні спірних питань між Угорщиною та Чехословаччиною і Румунією. Чехословацька сторорна настоювала на збільшенні свого району в південному напрямі приблизно на 12 миль. З метою обговорення питання про коригування кордону між Чехословаччиною й Угорщиною біля м. Братислава була створена підкомісія під головуванням Барановського. Вона рекомендувала підтримати чехословацьку поправку до проекту мирного договору з Угорщиною як справедливу і обгрунтовану. Делегація УРСР підтримала чехословацьку пропозицію про переселення угорців із Чехословаччини до Угорщини, а чехів і словаків з Угорщини до Чехословаччини. Однак цю ідею не схвалили більшість держав-учасниць.

Щодо економічних питань українська делегація діяла в руслі московських директив. Українська делегація виступила проти поправки делегації ПАР про ведення розрахунків за товари, куплені в громадян Об’єднаних Націй, у рахунок репарацій за підвищеними, «справедливими» цінами. Мануїльський розкритикував пропозицію США про зменшення мінімальної суми репарацій з Угорщини для СРСР. Делегація УРСР виступила проти того, щоб фінансово-економічні претензії держав-переможниць до Італії задовольнялися за рахунок італійських активів у цих країнах. Делегація УРСР внесла поправку – обмежити можливості держав-переможниць задовольнити свої матеріальні претензії до Італії. Українську поправку не прийняли. Делегати УРСР в комісії для Балкан і Фінляндії підтримали делегата СРСР, який заявив, що вимоги цілковитої компенсації іноземним власникам завданих воєнними діями збитків, висунуті західними країнами, не мають достатніх підстав. Урешті-решт конференція ухвалила рішення про відшкодування 75% збитків. Делегація УРСР виступила проти втілення в життя принципу «відкритих дверей» та «рівних можливостей», який західні країни мали намір покласти в основу розгляду проблеми Дунаю.

Мирні договори з колишніми союзниками Німеччини були підписані 10 лютого 1947 р. всіма учасниками конференції. Президія Верховної Ради СРСР ратифікували мирні договори 29 серпня 1947 р. Вищі законодавчі органи УРСР не були залучені до процесу ратифікації.

78 див пит. 7, 17