Основні напрямки і тенденції співробітництва Україна – єс на сучасному етапі.

На сучасному етапі здійснюються важливі конкретні кроки у напрямку євроінтеграції. Мова йде щодо укладання між Україною та ЄС Угоди про асоціацію, переговори про яку було розпочато в березні 2007 року на заміну Угоди про партнерство та співробітництво. Після вступу України до Світової Організації Торгівлі у травні 2008 року у новій угоді були закладені перспективи створення поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Щорічний саміт Україна-ЄС, що відбувся 9 вересня 2008 року, був важливим приводом дати оцінку поглибленим двостороннім відносинам. Під час зустрічі у Парижі лідери обох сторін визнали, що Україна як європейська держава поділяє з країнами ЄС спільні історію та цінності. Європейський Союз визнав європейські прагнення України та привітав її європейський вибір. Щодо укладання нової Угоди про асоціацію – лідери відзначили прогрес у переговорах та заявили, що нова Угода сприятиме поглибленню стосунків. 22 листопада 2010 року відбувся черговий саміт Україна-ЄС у Брюсселі. Ключовим результатом якого стало представлення Європейським Союзом Плану дій щодо запровадження безвізового режиму. Також у ході саміту Україна та ЄС досягнули домовленості щодо прискорення переговорного процесу щодо укладання Угоди про асоціацію.

Таким чином, всупереч дії численних несприятливих чинників, які гальмували процес європейської інтеграції України (внутрішньополітична криза в Україні, затяжна інституційна криза ЄС, світова економічна криза тощо), у відносинах з ЄС за останні роки було досягнуто значного поступу.

62. Відносини України з країнами цсє: фактори формування, проблеми та механізми їх вирішення.

Безумовно , регіон Центральної та Східної Європи є неоднорідним як в економічному, так і в політичному плані, а країни, що належать до нього, суттєво різняться між собою. Тому розвиток інтеграційних процесів у цих країнах відбуватиметься, скоріш за все, в різношвидкісному режимі.

Внаслідок того, що найбільшого поступу в реформуванні економіки і суспільства досягли Польща, Чехія, Угорщина, саме ці країни-лідери утворюють ядро, в якому спостерігається дедалі тісніша регіональна співпраця.

На Балканах, а також у нових незалежних державах Південного Кавказу процеси інтеграції і розвитку гальмуються наявністю численних етнічних та політичних конфліктів, які, маючи певні історичні традиції, підігрівають ся нині цілком сучасними економічними та політичними інтересами.

Фактором, що консолідує країни Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) і спонукає їх до регіональної співпраці є прагнення Заходу вести переговори саме з групою цих країн, а не лише з її окремими представниками.

Тісної співпраці нових демократій Центральної та Східної Європи вимагають також спільні небезпеки і загрози, серед яких — нелегальна міграція, організована злочинність, трансфер наркотиків, забруднення навколишнього середовища, політична дестабілізація регіону тощо.

Проте створення і розвиток інституційних форм регіональної співпраці наштовхується на ряд перешкод.

Схожість економічних проблем та приблизно однаковий рівень розвитку країн ЦСЄ є, з одного боку, чинниками, які стимулюють співпрацю, з другого ж — вони створюють конкуренцію між ними на шляху інтеграції до західних інституцій. Крім того, в кожній з цих країн є сили, які трактують регіональну кооперацію як гальмо інтеграції до загальноєвропейських структур. Інтенсифікація економічної співпраці зі східними сусідами нерідко розглядається ними як стримуючий фактор в інтеграційних процесах з Заходом. Конкуренція проявляється і в отриманні різних форм допомоги, в тому числі експертної, технічної та фінансової.

Внаслідок свого географічного розташування і розмірів Україна є країною, яка водночас належить до Центральноєвропейського, Чорноморського та Східноєвропейського регіонів, а її територія — інтегруючою між їх складовими частинами. Проте, за інерцією політичного мислення, Україну відносять до пострадянсь кого простору.

Кожна з дуже різних колишніх республік СРСР тяжіє до власного економічного, політичного та культурного регіонального ареалу, від якого всі вони були відокремлені кордонами Радянського Союзу. Але якщо межі вже неіснуючого Варшавського договору більше не заважають Заходу ідентифікува ти його колишніх членів як частину Центральної та Східної Європи, то Україну досі ще сприймають як частину пострадянського простору.

Курс України на інтеграцію до європейських та євроатлантичних структур визначає наше бачення єдиної і стабільної Європи, а специфіка цього курсу полягає у синхронізації розвитку відносин в європейському і трансатлан тичному вимірах.

З проголошенням у червні цього року в Люксембурзі політичної заяви щодо прагнення України до набуття асоційованого членства в Євросоюзі відкривається шлях уникнення нової лінії поділу в Європі внаслідок очікувано го вступу до нього Польщі та Угорщини. Розмежування не відбудеться за умови підписання Україною Європейської угоди ще до вступу в ЄС або водночас з ним нових держав. У недопущенні віддалення України від її західних сусідів важливу роль могла б відіграти Європейська Конференція, проте нашу країну поки що не залучено до участі в її роботі навіть як спостерігача.

Статус асоційованого члена Євросоюзу дав би Україні можливість реалізувати раніше нею проголошений намір стати найближчими роками асоційованим партнером Західноєвропейського союзу.

Поглиблюючи зв'язки з європейськими та євроатлантичними структурами, Україна намагається зміцнювати стосунки по всьому периметру своїх кордонів, розвивати двосторонні та багатосторонні відносини з сусідами. Найбільшим з них, як відомо, є Російська Федерація (РФ).

Принципова відмінність українських і російських підходів у європейській політиці полягає в економічній та політичній мотиваціях. Росія прагне залишитися самостійним центром сили і ставить за мету співробіт ництво з Європою. А метою української політики є повномасштабна інтеграція в Європу. Життєва необхідність просування України до Європи визначається прагненням повноцінного ствердження її у міжнародному співтоваристві. Враховуючи геополітичні масштаби Російської Федерації та розташування більшої частини її території в азійсько-тихоокеанському регіоні, європейський вектор має для неї значно менше значення, ніж для України.

Особливу роль ми відводимо нашому співробітництву з сусідніми державами — Польщею та Румунією. Українсько-польська співпраця з доданням до неї румунської складової сприятиме формуванню Балто-Чорноморського стрижня нової Європи.

З огляду на необхідність забезпечення стабільності в Центральноєвропейському регіоні особливої уваги потребує Білорусь, зовнішній вплив на яку має дещо однобічний характер.

Що стосується перспектив створення у XXI ст. єдиного європейського простору, то важливим тут є передусім динамізм цього процесу. Водночас не можуть не викликати стурбованості деякі тривожні тенденції. Йдеться насамперед про вже згадувану загрозу появи в Європі виокремленої, ізольованої зони, відгородженої від решти сусідів по континенту шлагбаумами жорсткого шенгенського візового режиму. Такий варіант, на наш погляд, особливого оптимізму не додасть. І тут варто не лише усвідомити наявність зазначеної проблеми, а й усім керівникам країн Євросоюзу разом подумати над тим, які процеси провокуватимуться в стосунках між країнами регіону внаслідок виникнення нових європейсь ких кордонів. Не можна забувати про небезпеку поділу ними не лише країн, а й ряду етносів, серед яких українці, угорці, румуни, поляки, які проживають на території країнЦентральної Європи.

Поряд із згадуваним асоційованим членством України в ЄС вирішенню проблеми сприятиме розвиток співпраці європейських країн, розташованих обабіч колишнього кордону СРСР, допомога країн-членів Європейського Союзу та кандидатів на вступ до нього у модернізації українських прикордонних пунктів, приведення їх у відповідність із загальноприйня тими стандартами. В свою чергу Україна, цілком усвідомлюючи необхідність поставити заслін нелегальній міграції, контрабанді зброї та наркотиків, належним чином ставиться до цивілізованого облаштування власних кордонів по всьому їх периметру.

Після розпаду СРСР в регіоні ЦСЄ, як і на теренах колишнього Союзу міжнародна ситуація докорінно змінилась. Держави цих регіонів завершили період становлення й загалом визначилися із власними зовнішньополітичними пріорітетами, що сприяло структуруванню регіональних комплексів міждержавних відносин, а відтак певною мірою звузило можливості реалізації власних регіональних проектів і для України. Адже країни Цетрально-Сх. Європи, як і країни Балтії однозначно визначилися із західним вектором інтеграції й уже не розглядали проекти регіоналізації на інших векторах своєї ЗП. З іншого боку, обмеженим став ресурс української регіональної політики у відносинах з деякими пострадянськими країнами, перш за все, із Білоруссю, яка реалізовувала проет інтеграції з Росією.

У просторі ЦСЄ важливим чинником регіоналізації стали процеси розширення ЄС. Спільна ЗП ЄС, східний вектор якої було направлено саме на простір, який Україна потенційно могла використовувати у власній регіональній політиці, визначала перетворення ЄС на активного позарегіонального актора у вже існуючих та перспективних регіональних проектах. Отже, спроможність України до самостійних дій, а особливо до визначення динаміки регіоналізації та стрктурних параметрів регіональних просторів була суттєво обмежена.

З огляду на перспективи закріплення активної ролі України в регіональній системі важливим став і той факт, що «вступ до ЄС і НАТО Польщі, Словаччини, Угорщини та балтійських країн фактично здійснив геополітичну революцію в Балто-Чорноморському регіоні, адже членство в ЄС та НАТО об’єктивно зміцнило економічний та безпековий потенціал цих країн, що дозволяло претендувати на активну роль у розробці диференційованого підходу з боку ЄС до нових його сусідів, навіть до свого вступу в ЄС, а це суттєво сприяє посиленню її позицій у Сх. Європі та надає можливість ефективніше реалізовувати завдання власної регіональної політики. Однак опосередковано наближення ЄС та НАТО до кордонів України містило й потенціал посилення української регіональної політики, адже завдяки активізації східног овектора політики цих організацій Київ сподівався перебрати на себе функцію містка між східноєвропейськими та євроатлантичними регіональними і східноєвропейськими регіональним простором.

Албанія За даними Держкомстату України, за 9 місяців 2010 р. обсяги торгівлі товарами і послугами між Україною та Албанією склали 35 млн. дол. США. (зменшились на 49,4% у порівнянні з відповідним періодом 2009 р.). Експорт українських товарів та послуг до Албанії склав 34,5 млн. дол. США (зменшився на 49,9%), імпорт албанських товарів та послуг до України склав 488,5 тис. дол. США (збільшився на 84%). Позитивне сальдо склало 34 млн. дол. США. Боснія і Герцеговина За І півріччя 2010 року обсяги торгівлі товарами склали 6,3 млн. дол. США. При цьому експорт товарів з України до Боснії і Герцеговини склав 3,5 млн. дол. США, імпорт боснійсько-герцеговинських товарів в Україну склав 2,9 млн. дол. США. Позитивне сальдо для України за цей період складає 0,6 млн. дол. США.   Болгарія За даними Держкомстату України, за січень-вересень 2010 року український експорт (товари та послуги) в Республіку Болгарія (РБ) склав 335,5 млн. доларів США (збільшився в порівнянні з аналогічним періодом 2009 року на 2,6%). Імпорт з Болгарії склав 151,1 млн. доларів США (збільшився на 27,4 % від показника минулого року). Таким чином, обсяг торгівлі товарами та послугами між двома країнами за січень-вересень 2010 року склав 486,6 млн. доларів США.   Республіка Македонія Головним політичним здобутком нашої держави у кризовий для Македонії період, викликаного агресією незаконних албанських військових формувань з Косово, слід вважати визнання македонською стороною ключової ролі України у подіях 2001 року. Зокрема, у березні 2001 р. Україна як держава, що головувала в РБ ООН, виступила за збереження територіальної цілісності та суверенітету Македонії, підтримала політику македонського Уряду, спрямовану на розв’язання міжетнічного конфлікту мирним шляхом. У 2010 р. українсько-македонський політичний діалог зберіг свою позитивну динаміку. Так, 2-4 листопада 2010 р. відбувся офіційний візит Прем’єр-міністра Республіки Македонія  Н.Груєвскі в Україну. За даними Держкомстату України за 8 місяців 2010 року, загальний товарообіг з Македонією склав 81,3 млн. дол. США (в 1,6 рази більше у порівнянні з 2009 р.), в т.ч. експорт – 65,9 млн. дол. США (в 2,8 рази більше у порівнянні з 2009 р.), імпорт – 15,4 млн. дол. США (60,4% від відповідного періоду 2009 р.). Позитивне сальдо - 50,5 млн. дол. США (негативне сальдо за 8 місяців  2009 р. - 1,7 млн. дол. США).    Республіка Польща У 2010 році спостерігається активізація двостороннього діалогу на вищому, у т. ч. міжурядовому рівні. Зокрема, 30 вересня 2010 року відбувся офіційний візит Прем’єр-міністра України М.Я.Азарова до Республіки Польща, в ході якого Глава уряду взяв участь у ІV-му засіданні Міжурядового комітету з питань підготовки і проведення ЄВРО-2012. Польща є найбільшим торговельним партнером України серед країн Центральної та Східної Європи, за результатами 2009 року вона займає восьме місце серед країн світу по експорту та четверте по імпорту. За І півріччя 2010 року обсяги торгівлі товарами і послугами склали 1,9 млрд. дол. США, збільшення обсягів на 26 %. При цьому експорт товарів і послуг з України до Польщі склав 778 млн. дол. США, збільшився на 55 %, імпорт польських товарів і послуг в Україну склав 1,14 млрд. дол. США, збільшення на 11 %. Негативне сальдо для України за цей період складає 365 млн. дол. США. За 9 місяців 2010 року обсяги торгівлі товарами склали 3,18 млрд. дол. США, збільшення обсягів на 35 %. При цьому експорт товарів з України до Польщі склав 1,21 млрд. дол. США, збільшився на 50%, імпорт польських товарів в Україну склав 1,97 млрд. дол. США, збільшення на 28 %. Негативне сальдо для України за цей період складає 760 млн. дол. США.   Республіка Сербія Українська сторона розглядає Республіку Сербія як ключового партнера в Балканському регіоні та зацікавлена у всебічному розвитку з нею міждержавних відносин в усіх сферах. Україна в системі зовнішньополітичних координат Сербії посідає належне місце як велика держава Центрально-Східної Європи, що підтримує з офіційним Белградом традиційно дружні зв’язки та володіє значним політичним та економічним потенціалом. За даними Держкомстату України, обсяг зовнішньої торгівлі товарами та послугами України з Сербією у січні-вересні 2010 року склав 204,8 млн. дол. США (збільшився на 56,1% у порівнянні з аналогічним періодом 2009 р.)  При цьому, експорт товарів і послуг з України до Сербії склав 142,2 млн. дол. США (збільшився на 54,4%), імпорт сербських товарів і послуг в Україну склав 62,6 млн. дол. США (збільшився на 59,9%. Позитивне сальдо для України за цей період склало 79,6 млн. дол. США.   Словацька Республіка  За січень-серпень 2010 року обсяги торгівлі товарами склали 588,5 млн. дол. США, що на 23,2% більше аналогічного періоду 2009 року. При цьому експорт товарів з України до Словаччина склав 344,8 млн. дол. США (ріст на 21 % у порівнянні з аналогічним періодом 2009 р.), імпорт словацьких товарів в Україну склав майже 243,7 млн. дол. США (збільшення на 26,5%). Позитивне сальдо для України за цей період складає майже 101,1 млн. дол. США.   Румунія Домовленість про створення Українсько-Румунської Спільної Президентської Комісії була досягнута в ході офіційного візиту Президента Румунії Т.Бесеску до України 1 лютого 2006 року. Нині триває процес підготовки до другого засідання Комісії, яке має відбутися в рамках офіційного візиту до України глави румунської держави.   Угорщина Активним є співробітництво між Україною та Угорщиною у форматі „Вишеградська група +” та у рамках міжнародних організацій. Протягом 2009 року Угорщина підтримала усі кандидатури України в міжнародних організаціях, а також ініціативи України в справі засудження Голодомору в Україні 1932-1933 рр. За 8 місяців  2010 року, за даними української статистики, товарообіг з Угорщиною склав 1 млрд. 133 млн. доларів США . Експорт товарів з України до Угорщини склав 494,1 млн. доларів США (збільшився на 13,8 %), імпорт угорських товарів в Україну становив 639,2 млн. доларів США (збільшився на 68,4 %). Негативне сальдо для України склало 145 млн. доларів США.   Чеська Республіка 29-30 листопада 2010 р. відбувся офіційний візит Першого віце-прем’єр-міністра, Міністра закордонних справ ЧР К.Шварценберга до України. Внаслідок світової фінансової та економічної кризи у 2009 році обсяги двостороннього товарообороту істотно скоротилися і становили 1 353 млн. дол. США. Однак з початку 2010 року має місце поступове поліпшення показників, що характеризує взаємний обмін товарами і послугами. Так, за даними Держкомстату України, у період січень – вересень поточного року загальний товарооборот у торгівлі між Україною та Чеською Республікою досяг 951,2 млн. дол. США, що на 40,3 відсотка більше, ніж за аналогічний період минулого року (взагалі у 2009 році обсяги двосторонньої зовнішньої торгівлі товарами становили 962,9 млн. дол. США). При цьому, експорт продукції з України протягом січня-вересня 2010 року становив 449,3 млн. дол. США (у порівнянні з аналогічним періодом 2010 року збільшився майже удвічі), а чеський імпорт досяг приблизно 502 млн. дол. США (збільшився на 10,5 відсотка). Від’ємне сальдо двостороннього товарообороту для України становило 52,7 млн. дол. США.    Чорногорія Визнання Україною Чорногорії: 15 червня 2006 року. Встановлення дипломатичних відносин: 22 серпня 2006 року. 5 травня 2010 року відбулась зустріч Віце-прем’єр-міністра України С.Л.Тігіпка з Віце-прем’єр-міністром Чорногорії І.Лукшичем. Загальний обсяг торгівлі між країнами за 6 місяців 2010 року склав 3,299 млн. дол. США, у тому числі український експорт - 2,131 млн. дол. США, імпорт з Чорногорії  – 1,068 млн. дол. США.   Республіка Хорватія За даними Держкомстату України, за 9 місяців 2010 року сума торгівлі товарами та послугами становила 59,7 млн. дол. США, що на 23% більше, ніж за відповідний період 2009р., з них український експорт склав 25,4 млн. дол. США (зростання на 85%), імпорт з Хорватії – 34,3 млн. дол. США (-2%). Негативне сальдо для України склало 8,9 млн. дол. США та зменшилось по відношенню до відповідного періоду 2009 року на 58%. Двосторонні угоди з Польщею, Угорщиною, Словаччиною і Румунією про правила місцевого прикордонного руху для мешканців прикордонних районів   У 2007 р. Україною було ініційовано переговорний процес з Польщею, Словаччиною та Угорщиною, а у 2008 р. – з Румунією стосовно укладення двосторонніх угод про місцевий прикордонний рух, які передбачають спрощену (безвізову) процедуру перетину кордону мешканцями прикордонної зони (до 50 км). На сьогодні такі угоди діють з Угорщиною (з 14.12.2007 р.), Словаччиною (з 27.09.2008 р.) та Польщею (з 01.07.2009 р.).. Переговорний процес щодо укладення відповідної угоди з румунською стороною триває.

Україна – ЦЄІ (кому потрібно)

Україна є повноправним членом Ініціативи і входить до всіх її структур. Контакти з Центральноєвропейською ініціативою були започатковані ще у 1992 р. У 1994 р. Україна отримала статус члена Асоційованої ради ініціативи. 31 травня 1996 р. на засіданні міністрів закордонних справ країн-членів ЦЄІ у Відні завершилося оформлення повноправного членства нашої країни в Ініціативі. Україна розглядає участь у ЦЄІ як інструмент свого наближення до Євросоюзу. Представники України беруть участь у засіданнях глав урядів, міністрів закордонних справ, політичних директорів МЗС країн-членів ЦЄІ, у роботі Комітету національних координаторів. Участь нашої держави в діяльності ЦЄІ додає ваги її міжнародним позиціям.Починаючи з 2003 року до України надходять додаткові кошти завдяки міжнародним проектам, які фінансуються Центральноєвропейською ініціативою. За цей період профінансовано проектів, де так чи інакше була задіяна Україна, на загальну суму 3.833.091 євро. У тому числі, Україні одноосібно, саме з фондів ЦЄІ було виділено 545.130 євро, що з урахуванням залучених по каналах ЦЄІ коштів інших донорів (країн чи міжнародних організацій) – 716.481 євро. Для порівняння: сукупний сплачений внесок України до регулярного бюджету (Фонду співробітництва) за усі роки становить 109.500 євро.З метою активізації участі України в ЦЄІ, з огляду на значення, якого надають нашій країні в Ініціативі, 23 жовтня 2009 р. відбувся робочий візит Генерального секретаря Виконавчого секретаріату ЦЄІ П.Е.Аго до Києва. У ході переговорів було підтверджено заінтересованість нашої держави у поглибленні співпраці в рамках Центральноєвропейської ініціативи, яка розглядається як один із допоміжних інструментів інтегрування України до ЄС. П.Е.Аго закликав Україну брати активнішу участь в програмах Ініціативи та проектах, які фінансуються ЄС. У цьому контексті українські інституції, громадські організації та представники приватного сектора можуть використовувати інформацію, яка розміщена на веб-сторінці Ініціативи (http://www.ceinet.org). Зокрема, там можна знайти повідомлення про проекти, умови та можливості їх фінансування, а також контактні телефони усіх інституцій та експертів країн-членів ЦЄІ, які співпрацюють з Ініціативою. Він також зазначив, що за останні 6 років ЦЄІ взяла участь у фінансуванні 10 проектів, запропонованих українською стороною. Тематика згаданих заходів була досить різноманітною: від співпраці у сфері енергетики і транспорту до наукового співробітництва та розвитку підприємництва. Особливо ефективним є використання країною-членом механізму ЦЄІ під час свого головування. За чинним планом ротації Україна головуватиме в ЦЄІ у 2012 році. У практичній площині ефективність участі України в ЦЄІ залежить від активізації у проектній діяльності, залучення представників України до заходів ЦЄІ усіх рівнів і, таким чином, посилення ваги нашої держави у процесі прийняття рішень в рамках цього регіонального угруповання в цілому.