ЄврАзЕс

 Євразійське економічне співтовариство — міжнародна економічна організація, наділена функціями, пов'язаними з формуванням загальних зовнішніх митних кордонів країн-засновників, що до неї належать (Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія і Таджикистан), виробленням єдиної зовнішньоекономічної політики, тарифів, цін та інших складових функціонування загального ринку. Відносини України з ЄврАзЕС базуються на набутому нею у травні 2002 року статусі спостерігача в цій організації.

ЄврАзЕС створено для ефективного просування процесу формування державами-учасниками Митного союзу Єдиного економічного простору, координації їхніх підходів до інтеграції у світову економіку і міжнародну торгівельну систему.

ЄврАзЕС було створено на основі створеного в 1995 р. Митного союзу Бєларусі, Казахстану, Киргизстана та Росії. З ініціативою перетворення Митного союзу в нову міжнародну економічну організацію в травні 2000 р. виступив президент Росії Володимир Путін. 10 жовтня 2000 р. в Астані президенти Бєларусі, Казахстана, Киргизстана, Росії та Таджикистана підписали Договір про заснування Євразійського економічного співтовариства.

Якщо розглянути пріоритети розвитку ЄврАзЕС, то можна зробити висновок про те, що входження України в цю організацію не може відповідати національним інтересам:

— спільна політика щодо зовнішніх кордонів;

— координація зовнішньоекономічної політики щодо до третіх країн; вироблення єдиної позиції держав — членів ЄврАзЕС по взаємодії з СОТ;

— узгодження та формування спільних основ законодавства країн-членів (в рамках Міжпарламентської асамблеї ЄврАзЕС напрацьовано понад три десятки модельних законів та типових проектів законодавчих актів; планується перехід до розробки Основ законодавства, обов’язкових для національних законодавчих систем);

— проведення узгодженої структурної політики — стосовно програм скоординованого розвитку взаємодоповнюючих галузей — металургії, машинобудування, хімічної, нафтохімічної, електронної, легкої промисловості, виробництва сільськогосподарської техніки;

— проведення спільної енергетичної політики;

— створення єдиного фінансового простору, зняття обмежень на рух капіталу на пріоритетних напрямах, запровадження єдиних стандартів діяльності на фінансових ринках країн ЄврАзЕС;

— створення спільної платіжно-розрахункової системи з утворенням Міждержавного банку. Окремо слід відзначити пропозицію голови уряду РФ М.Касьянова на останньому засіданні Міждержавної ради ЄврАзЕС у вересні ц.р. про запровадження рубля як валюти у розрахунках між суб’єктами Співтовариства.

Таким чином, вступ в цю організацію раніше і наразі міг би обернутися для України наступними негативними наслідками:

Обмеження самостійності країни у формуванні економічної, фінансової, митної, валютної політики; Гальмування процесу вступу України до СОТ (до 2008 року); Перегляд договорів про вільну торгівлю з країнами, що не належать до ЄврАзЕС; Можливість виникнення конфлікту між зобов’язаннями з адаптації українського законодавства до законодавства ЄС і його гармонізацією (уніфікацією) у рамках ЄврАзЕС; перегляд політики охорони українських кордонів;

ОДКБ

Організація договору про колективну безпеку (ОДКБ, Ташкентський договір) — військово-політична міжнародна організація, до якої входять Росія, Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан.

Відповідно до офіційних російських документів, створена 15 травня 1992 року організація «розглядається як головний міждержавний інструмент, покликаний протистояти регіональним викликам і загрозам військово-політичного і військово-стратегічного характеру, включаючи боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин».

15 травня 1992 року Вірменія, Казахстан, Киргизія, Росія, Таджикістан та Узбекістан підписали в Ташкенті договір про коллективну безпеку (ДКБ). Азербайджан підписав договір 24 вересня 1993 року, Грузія — 9 вересня 1993 року, Білорусь — 31 грудня 1993 року.

Договір почав діяти з 20 квітня 1994 року. Договір був розрахований на 5 років та міг пролонгуватися. 2 квітня 1999 року президенти Вірменії, Білорусі, Казахстану, Киргизії, Росії та Таджикистану підписали протокол про подовження терміну дії договору на наступний п'ятирічний період, проте Азербайджан, Грузія та Узбекистан відмовились від подовження договору, в тому ж році Узбекистан приєднався до ГУАМ.

На московській сесії ДКБ 14 травня 2002 року було прийнято рішення про трансформацію ДКБ в повноцінну міжнародну організацію — Організацію Договору про колективну безпеку (ОДКБ). 7 жовтня 2002 року в Кишиніву були підписані Статут та Угода про правовий статус ОДКБ, які були ратифіковані всіма державами-членами ОДКБ та набрали чинності з 18 вересня 2003 року.

Україна не є членом ОДКБ насамперед у зв’язку з трьома факторами:

1. Влада Росії намагається подати ОДКБ як реальну альтернативу НАТО і всіма силами домагається збільшення ваги ОДКБ у системі міжнародних відносин.

2. РФ намагається відновити через механізм ОДКБ свій вплив на колишні союзні республіки, зокрема, шляхом об’єднаного військового фронту

3. Участь ОДКБ унеможливлювало прагнення України стати членом НАТО (принаймні, до оголошення позаблоковості України у 2010 році)