Хронологія українсько-американських відносин:

25 грудня 1991 – США визнали незалежність України

3 січня 1992 – встановлення дипломатичних відносин

Травень 1992 – візит Кравчука в США. Центральне питання: проблема вивозу з української території ядерної зброї. Посилення політичного тиску на Україну

14 січня 1993 – Тристороння заява (Клінтон, Єльцин, Кравчук)щодо вивезення з території України ядерної зброї колишнього СРСР. Україна взяла на себе зобов’язання здійснити ядерне роззброєння шляхом вивезення ядерних боєприпасів на територію Росії, а США і Росія – надати Україні гарантії її національній безпеки, поважати незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, утримуватися від здійснення економічного тиску, забезпечити технічну та фінансову допомогу в демонтажі ядерної зброї та компенсацію у вартості ядерних компонентів боєзарядів.

Вересень 1993 – схвалення конгресом США фінансової допомоги в розмірі 330 млн. доларів в рамках закону про допомогу зарубіжним країнам (переважно для роззброєння).

Листопад 1994 – візит Кучми в США. Підписання цілої низки важливих документів: Хартія про партнерство, дружбу й співробітництво, Угода про співпрацю в галузі космосу, 14 двосторонніх угод про економічне та політичне співробітництво

5-6 грудня 1994 – Будапештський саміт ОБСЄ, на якому Україна отримала гарантії національної безпеки від США, Великої Британії, Росії, а також Франції та Китаю.

Травень 1995 – Візит в Україну Клінтона. Запевнення в підтримці європейських прагненнях України, обіцянка надавати практичну допомогу в реалізації демократичних та ринкових реформ

Грудень 1995 – Меморандум про порозуміння між Укр. та країнами «Великої сімки» щодо закриття ЧАЕС

Лютий 1996 - візит Кучми в США. Констатація, що американсько-українські відносини вийшли на рівень стратегічного партнерства

Вересень 1996 – утворення українсько-американської міждержавної комісії (УАМК) «Кучма-Гор»

14 травня 1997 – Україна приєналася до «фаланговоо документу» - Договір про ЗЗСЄ

Березень 2005 – спільна заява обох президентів «Порядок денний століття для українсько-американського стратегічного партнерства»

18 листопада 2005 р. - Сенат США одноголосно відмінив поправку Джексона-Веніка відносно України

17 лютого 2006 - США визнали Україну країною з ринковою економікою

Березень-квітень 2008 – План дій Україна-США на 2008-2009рр.

20-22 липня 2009 - Віце-президент США Джозеф Байден відвідав Україну з робочим візитом. У ході переговорів досягнуто домовленості про створення Українсько-Американської Комісії зі стратегічного партнерства.

Квітень 2010 – візит Януковича до США. Заява про передачу 90 кг високозбагаченого урану

Липень 2010 – візит Хіларі Клінтон до Києва

73. Створення, структура і розгортання діяльності нкзс урср.

У новій міжнародно-політичній ситуації Кремль також вирішив використати "українське питання" в своїх цілях. І лютого 1944 р. сесія Верховної Ради СРСР схвалила закон "Про надання Союзним республікам повноважень у галузі зовнішніх зносин та про перетворення у зв'язку з цим Народного Комісаріату Закордонних Справ із загальносоюзного в союзно-республіканський комісаріат". Такий крок означав повернення членам радянської федерації зовнішньополітичної функції, котра була анульована 1923 р. Союзні республіки одержували право вступати в безпосередні зносини з іноземними державами, укладати з ними угоди та обмінюватися дипломатичними й консульськими представниками, а також мати свої республіканські військові формування. Відповідні закони ухвалила й Верховна Рада УРСР.

По-перше, СРСР подолав передвоєнну зовнішньополітичну ізоляцію, здобув престиж впливового члена антигітлерівської коаліції й для майбутніх дій на світовій арені потребував поліпшення свого іміджу.

По-друге, на той час розпочинались дискусії про утворення міжнародної організації безпеки, й СРСР мав намір включити до неї суб'єктів федерації, щоб одержати більшу кількість голосів.

Незважаючи на процес децентралізації зовнішньополітичних функцій вказані зміни не зачіпали суті відносин центр-республіки. Москва аж ніяк не вважала за потрібне передавати республікам реальні можливості ухвалення самостійних рішень у галузі зовнішніх зносин. Для цього центр залишав за собою право "встановлення загального порядку" та "координації".

Послідовність створення НКЗС. 5 лютого 1944 р., з'явилися постанова політбюро ЦК КП(б)У й указ Президії Верховної Ради УРСР про утворення НКЗС УРСР". Правда, дещо несподіваною виявилася кандидатура наркома закордонних справ України. Ним став відомий драматург і громадський діяч О.Корнійчук.

І лютого 1944 р. сесія Верховної Ради СРСР схвалила закон "Про надання Союзним республікам повноважень у галузі зовнішніх зносин та про перетворення у зв'язку з цим Народного Комісаріату Закордонних Справ із загальносоюзного в союзно-республіканський комісаріат".

4 березня 1945р. Верховна Рада УРСР «відновила право, що раніше належало їй і яким вона добровільно поступилася СРСР у 1922р. на встановлення безпосередніх зносин з іноземними державами, укладення угод з ними, незалежне представництво на міжнародних конференціях і в органах, створюваних останніми».

Міністерство закордонних справ УРСР очолювали:

Олександр КОРНІЙЧУК

Дмитро МАНУЇЛЬСЬКИЙ

Анатолій БАРАНОВСЬКИЙ

Лука ПАЛАМАРЧУК

Дмитро БІЛОКОЛОС

Георгій ШЕВЕЛЬ

Володимир МАРТИНЕНКО

Володимир КРАВЕЦЬ

Реакція зарубіжних держав. Оцінка зарубіжними експертами змін, що відбувалися в структурі зовнішньополітичних органів СРСР і союзних республік, була реалістичною й майже суцільно негативною. Звіт США. На думку авторів звіту, акція Сталіна не скасувала остаточного контролю центрального уряду за здійсненням зарубіжних зв'язків. Посол Великої Британії А.Керр та посол США А.Гарріман у бесідах з В.Молотовим і О.Корнійчуком висловлювали бажання відвідати Київ і направили вітання О.Корнійчуку з нагоди призначення його наркомом.

Структура. Відбувалося становлення структури НКЗС УРСР, в якому планувалося створити понад 10 відділів — загальних (протокольний, правничий, консульський) і тих, що мали здійснювати двосторонні відносини з такими державами чи їх Групами: а) Польща, Румунія, Чехословаччина; б) США, Велика Британія; в) Болгарія, Югославія, Угорщина, Греція, Туреччина; г) Німеччина. Загальний штат співробітників наркомату мав налічувати 75 осіб. На практиці створили політичний, протокольно-консульський, таємно-шифрувальний та допоміжні відділів. До липня 1944 р. в наркоматі працювало вже 40 осіб. Функції НКЗС

-виконання доручень НКЗС СРСР та уряду УРСР

-підготовка аналітично-інформаційних матеріалів (історичної довідки та етнографічних карт західноукраїнських земель, огляду стану української еміграції в США та інших матеріалів).

12 липня 1944 р. - Корнійчук знятий з посади. Новий Нарком-Д. Мануїльський

Перші ініціативи. О.Корнійчук висунув низку програмних ідей і пропозицій:

- забезпечити участь представників УРСР у мирній конференції, в конференціях з питань перемир'я з Румунією, Угорщиною й Німеччиною, а також у роботі різних комітетів з питань миру та післявоєнного устрою;

- встановити дипломатичні зв'язки з Польщею, Чехословаччиною й післявоєнною Румунією

-прибуття до України делегації Польського комітету національного визволення (осінь 1944).

-підготовлено проект Угоди між урядом УРСР і Польським комітетом національного визволення (ПКНВ) про евакуацію українського населення з території Польщі та польських громадян — з території УРСР. (перші двосторонні контакти)

- почали роботу уповноважені УРСР містах Польщі.

-діяльність

Новий історичний етап у розвитку української дипломатії розпочався 16 липня 1990 року, коли Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України