70. Укр.- японські відносини

Японія

1991р – Я визнала У 1992 – встановлення дипвідносин з Японією 1995 – офіційний візит Л. Кучми до Я .1996 року, Україну відвідав міністр закордонних справ Японії Ікеда Юкіхіко. У відповідь, 1997 р в Я міністр закордонних справ України Геннадій Удовенко. 2003 р. — візит до Японії спікера Верховної Ради України Литвина. В серпні того ж року Україну відвідав генеральний секретар Асоціації дружби Японія-Україна Янаґісава Хакуо, а 31 серпня — міністр закордонних справ Японії Каваґуті Йоріко.2005 року відбувся візит до Японії президента України Віктора Ющенка. Президент зустрівся з Імператором Японії Акіхіто, прем'єр-міністром Коїдзумі Дзюнітіро, відвідав Токіо, Кіото та Хіросіму. Ющенко повернув японській стороні військовий японський прапор, захоплений радянськими військами під час Другої світової війни. У відповідь на візит президента, 2005 року, в Україні побував депутат Палати Представників Парламенту Японії, голова Комітету у закордонних справах пана Харада. 2011 року — президент України Віктор Янукович.

Економічні відносини між Україною і Японією є нерозвиненими. Станом на 2011 рік на українському ринку працювало лише 11 представництв японських підприємств. Японська сторона не інвестувала в українську економіку. Японський експорт щодо України становив 36 154,48 млн єн, а імпорт — 19 597,49 млн єн. Торговельний баланс був негативним і складав -16 555,99 млн єн. Протягом 2005—2009 року, в рамках Офіційної допомоги для розвитку (ODA), з метою реформування української економіки та демократизації суспільства, японський уряд і Японське агенство міжнародної співпрації передали Україні фінансову позику на суму 61,89 млн доларів США (190,92 трильйони єн). Так само було надано безкоштовну допомогу в розмірі 13,76 млн доларів (27,90 трильйонів єн), та технічну фінансову допомогу на суму 9,46 млн доларів (10,29 трильйонів єн). Загальний розмір фінансової допомоги Україні з боку Японії становив 85,11 млн доларів США.

56. 71. Етапи українсько-американських відносин.

Колеги, загальноусталеної періодизації відносин немає, тому тут наведена власна. Якщо комусь не підійде - на базі нижченаведених фактів та подій зможете створити свою. :)

ЕТАПИ

І Етап: 1990-1994рр. – «нуклеризація» двосторонніх українсько-американських відносин (залежність стану відносин від підписання Україною ДНЯЗ та виведення Чорнобильської АЕС з експлуатації). США відверто блокували економічні та політичні контакти з Україною до ратифікацію нею 1) Договору про СНО-1, 2)Лісабонського протоколу та 3) ДНЯЗу. Надання Україні значної фінансової допомоги в рамках закону про допомогу зарубіжним країнам для роззброєння (Україна посідала третє місце за їх обсягами)

ІІ Етап: 1994≈2000рр. – інтенсифікація двосторонніх відносин (ДВ), збільшення економічної допомоги з американської сторони, розширення співробітництва з МВФ, МФК, ЄБРР після ратифікації Договору по СНО-1, констатація про вихід на рівень стратегічного партнерства, утворення УАМК «Кучма-Гор», посилення діалогу з НАТО, зокрема, приєднання України до ПМЗ, розширення документально-правової бази (на початок 2000 р. існувало понад 70 спільних документів), демократична складова, економічні реформи, права людиниі проблеми з корупцією (замість ядерної) стала на перше місце у визначенні рівня ДВ.

ІІІ Етап: 2000-2004рр. – погіршення ДВ у зв’язку з «касетним скандалом», вбивством журналіста Ґонґадзе, "кольчужним" скан­далом» (президента Кучму звинувачували у продажу радарних установок «Кольчуга» іракському лідеру Саддаму Хусейну.), подальшими проблемами з свободами, недостатнім рівнем демократії та масштабною корупцією в державному апараті; припинення дії комісії Кучма-Гор.

IV Етап: 2004-2008- різке покращення ДВ: прихід до влади в Україні В. Ющенка з прозахідним вектором у ЗП, визнання України країною з ринковою економікою, скасування поправки Джексона-Венніка, Хартія Україна-США про стратегічне партнерство, збільшення фінансової допомоги (зокрема, через механізми МВФ), підтримка при вступі в СОТ та НАТО.

V Етап:2009-по сьогодні – зменшення інтенсивності політичного діалогу між США та Україною у зв’язку з приходом до влади В. Януковича, зменшення підтримки в євроатлантичних прагненнях через позаблоковість України, небажання погіршувати ДВ з РФ через Україну.