Види пенсій за законодавством України

Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення, яке здійснюється на підставі Закону України від 5 листопада 1991 року „Про пенсійне забезпечення” із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за раху­нок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Отже, Законом встановлені два основні види державних пенсій:

• трудові пенсії – за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника, за вислугу років;

• соціальні пенсії.

Пенсії за віком – це такий вид пенсій, який призначається при наявності двох умов – досягнення конкретного віку та наявності до цього часу необхідного стажу. Так, право на пенсію за віком мають: чоловіки – після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки – після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Пенсії за віком диференціюються на такі види: пенсії працівникам, зайнятим на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії; пенсії громадянам, які постраждали від Чорно­бильської катастрофи; пенсії за віком інвалідам, учасникам війни, сім'ям загиблих військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; пенсії за віком багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства; пенсії за віком окремим категоріям громадян (ліліпутам, карликам, сліпим).

Пенсії за віком призначаються довічно в розмірі 55 % заробітку, але не нижче мінімального розміру пенсії.

Пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я, внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання та загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії призначаються на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи. Інвалідам – чоловікам, старшим 60 років, і жінкам, старшим 55 років, пенсії по інвалідності призначаються довічно.

Пенсії в разі втрати годувальника призначаються непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. При цьому, дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятим на роботах, виконання яких спричинює втрату професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (робітники локомотивних бригад, деякі категорії працівників авіації та льотно-випробувального складу, морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості, деякі категорії артистів театрів, спортсменів та інші).

Соціальні пенсії призначаються і виплачуються непрацюючим громадянам, крім інвалідів дитинства, за відсутності права на трудову пенсію:

□ інвалідам І-Ш групи;

□ особам, які досягай віку: жінки – 55 років, чоловіки – 60 років;

□ дітям – у разі втрати годувальника;

□ дітям – інвалідам віком до 16 років.

Виплата зазначених пенсій здійснюється з Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами та організаціями на заходи соціального страхування, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Пенсії не підлягають оподаткуванню.

Поряд із державним пенсійним забезпеченням громадяни мають право укладати договори добровільного страхування додаткової пенсії. Джерелом для виплати додаткової пенсії в системі Української державної страхової комерційної організації (Укрдержстрах) є страховий фонд, який формується з 50% з особистих внесків трудящих і з 50% – з коштів державного бюджету України.

1 червня 2000 року був прийнятий Закон України „Про пенсії за особливі заслуги перед Україною”. Закон визначає основні засади державної політики щодо громадян, які мають значні заслуги у сфері державної, громадської або господарської діяльності, досягнення у галузі науки, культури, освіти, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту тощо.

Зупинимось на державній допомозі сім’ям з дітьми.

Закон України від 22 березня 2001 року „Про державну допомогу сім'ям з дітьми” відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей.

Згідно з ст. І Закону, громадяни України, в сім'ях яких виховуються неповнолітні діти, мають право на державну допомогу.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається у розмірі 100 % середньомісячного доходу жінки (стипендії, грошового забезпечення, допомоги по безробіттю тощо), але не менше 25% від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць. При цьому Законом України від 15 листопада 2001 року „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік” на 2002 рік затверджено прожитковий мінімум на працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 365 гривень.

Одноразова допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, незастрахованому в системі загально­обов'язкового державного соціального страхування, у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Законом від 15 листопада 2001 року на 2002 рік затверджено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років у розмірі 307 гривень на місяць.

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має незастрахована в системі загально­обов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновлювач, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом, прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, призначається особам, визначеним в установленому законом порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення їх батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування.

Допомога призначається малозабезпеченим сім’ям з дітьми ( у тому числі з усиновленими дітьми, та дітьми, які перебувають під опікою чи піклуванням) віком до 16 років (учнями – до 18 років), якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї є нижчим від прожиткового мінімуму для сім'ї. При цьому малозабезпеченою визнається сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.

Всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника). Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам призначається і виплачується за місцем основної роботи.

Посадові особи, винні у порушенні законодавства про державну допомогу сім'ям з дітьми, несуть відповідальність згідно з законом.