Питання для самоконтролю

1. Що об'єднує, а що відрізняє поняття: “людина”, “особа”, “громадянин”?

2. У чому полягає правовий зміст інституту громадянства?

3. Які акти належать до законодавства про громадянство в Україні?

4. Яким чином припиняється громадянство України?

5. До Вас приїхав друг з Росії, який хоче набути громадянства України, що Ви йому порадите?

6. Громадянка України Наталка В. має чоловіка – студента з Ізраїлю. У них народилася дитина в Києві. Яке громадянство у дитини?

7. Назвіть головні Міжнародні стандарти захисту прав людини і прав дитини.

Розділ і Основи конституційного права України

Тема 1.1 Конституція України її політичне і юридичне значення

Тема 1.1.3 Конституційні гарантія прав і свобод. Обов'язки людини і громадянина. План самостійного вивчення теми

1. Класифікація конституційних прав і свобод людини і громадянина.

2. Конституційні обов’язки людини і громадянина.

3. Гарантії прав і свобод.

4. Законодавство про мови в Україні.

5. Конституційний статус національних меншин і корінних народів.

[23] стор.117-187; [24] стор. 41-150; [12] стор.164-167; [30] стор. 96-109; [1] Розд. ІІ.

Кількість годин для самостійної роботи – 1 (одна)

Методичні вказівки

Перш ніж розглянути вказані питання, необхідно визначити, що Конституція України виходить з положення, що усі люди вільні та рівні у своїй гідності. Права й свободи людини невідчужувані й непорушні (ст. 21). Тим самим затверджується принцип верховенства Права. Причому поданий у Конституції перелік прав та свобод не є вичерпним. Прийняття нових законів не може призводити до звуження змісту й обсягу існуючих прав та свобод (ст. 22).

Конституція нашої країни спирається на класичне розуміння категорії волі, поданої у французькій “Декларації прав людини й громадянина” (1798 р.). Громадяни рівні перед законом, мають рівні конституційні права та обов’язки незалежно від статі, від етнічного, расового, соціального походження, майнового становища, місця проживання і т. ін. ознак (ст. 24).

Основу конституційних особистих (громадських) прав та свобод складає їх блок, що гарантує право на життя, свободу, фізичну цілісність й недоторканість (ст. 27, 28, 29). Без нього всі права й свободи втрачають смисл. Держава бере на себе обов’язок захищати життя людини й надає кожному право захищати своє життя й здоров’я.

Конституція України містить досить повний, у відповідності з сучасними досягненнями світового конституційного законодавства, перелік політичних прав і свобод громадян. Їх основою прийнято вважати право на участь у правлінні суспільством і державою (ст. 38). Реалізація цього права змінюється через рівний доступ до державної служби і в службі в органах місцевого самоврядування, а також через активне та пасивне виборче право тощо. До політичних прав належать також право на свободу об'єднання в політичні партії та громадські організації (ст.36), право на мирне проведення зборів, мітингів, проходжень і демонстрації (ст. 39), право на письмові й усні індивідуальні або колективні звернення до органів державної влади й місцевого самоврядування і право вимагати їх розгляду й обґрунтованої відповіді у встановлений законом термін (ст. 40). Важливим є соціально-економічні права і право приватної власності, підприємницької діяльності, на працю, відпочинок, житло, достатній життєвий рівень (ст. 48), на освіту тощо. При використанні всіх національних засобів правового захисту кожен для захисту своїх прав і свобод може звертатися до відповідних міжнародних судових інструкцій або відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна (зокрема, інструкції Ради Європи – Європейська комісія з прав людини, Європейський Суд з прав людини і т. ін.).

Основний закон будь-якої держави неможливий без органічної єдності прав та обов'язків. Основними обов'язками людини й громадянина в Україні, згідно з Конституцією, є такі: захист Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності України, повага її державних символів; військова служба згідно з законом (ст. 60); нанесення збитків природі й культурному спадку, відшкодування збитків у разі його заподіяння (ст. 66); сплата податків і зборів у порядку та розмірах, встановлених законом, щорічне подання декларацій про свій майновий стан у податкові органи за місцем проживання (ст. 67).

Основною реальністю прав і свобод є гарантії їх здійснення. Гарантії конструкційних прав і свобод поділяються на національні (внутрішньодержавні) й міжнародно-правові.

Гарантії прав і свобод людини і громадянина – це система умов, засобів і способів, що забезпечують їх реалізацію й охорону. Розрізняють економічні, політичні, ідеологічні та юридичні гарантії.

Економічні гарантії – це наявність розвинутої економіки, здатної задовольнити головні матеріальні потреби певної людини і суспільства в цілому. У сучасній демократичній державі економіка має змішаний характер (існують державний і приватний сектори).

Політичні гарантії – народовладдя, багатопартійність, гласність політичного життя, підконтрольність державних органів громадянам та їх об’єднанням.

Ідеологічні гарантії – загальна, політична і правова культура суспільства та особливо посадових осіб держави.

До юридичних гарантій прав і свобод людини і громадянина, закріплених Конституцією України, належать:

1. право на судовий захист. Кожна людина має право оскаржити до суду рішення і дії органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб.

2. право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування завданої людині матеріальної і моральної шкоди, якщо її заподіяно незаконними рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування або їхніх посадових осіб. Зокрема, держава відшкодовує шкоду, заподіяну безпідставним засудженням;

3. право знати свої права й обов’язки. и. Нормативно-правові акти, що визначають права й обов’язки громадян, мають обов’язково доводитись до відома населення;

4. право на правову допомогу. Правова допомога надається як державними органами, так і недержавними інститутами;

5. право не виконувати явно злочинні розпорядження чи накази;

6. презумпція не винуватості. Особа вважається невинною і не може бути піддані покаранню, доки її вину не буде доведено. Обвинувачений не повинен доводити свою невинність – навпаки, тягар доведення вини лежить на державі;

7. право не свідчити проти себе і своїх близьких. Ця конституційна норма є своєрідним продовженням презумпції не винуватості.

Переходимо до розгляду питання про мови і Україні.

Державною мовою в Україні є українська мова. Державний статус української мови. статус інших мов в Україні закріплено Конституцією України ''Про мови в Україні" (28 жовтня 1989 р.) і "Про національні меншини в Україні" (28 жовтня 1992 p.). Важливе значення має ра­тифікована 24 грудня 1999 р. Верховною Радою Європейська хартія регіональних мов і мов меншин.

Конституція і вищезгадані закони України визначають три різних правових режими в га­лузі мовної політики:

1) статус української мови як державної (офіційної) означає її всебічний розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

Українська мова є мовою актів органів державної влади і управління, ділової, технічної, проектної документації і діловодства, міжнародних договорів (з боку України), офіційних засо­бів масової інформації, науки та освіти.

Державні службовці зобов'язані володіти українською мовою. Для Президента України, суддів Конституційного Суду і судів загальної юрисдикції знання української мови є конститу­ційним обов'язком.

Визначений мінімум знань української мови повинні мати особи, що бажають набути громадянство України. Україна виявляє турботу про задоволення мовних потреб українців, що проживають за її межами;

2) гарантується вільний розвиток, використання і захист російської мови і мов інших національних меншин.

Це означає можливість міжособистісного спілкування російською та іншими мовами. право звернення до органів державної влади, навчання, поширення інформації російською мо­вою й іншими мовами національних меншин.

Особливий статус у цій групі мов має російська мова. Акти вищих органів державної влади публікуються не тільки українською, але і російською мовою. Технічна і проектна доку­ментація, результати науково-дослідних робіт, публікація наукових результатів можуть бути виконані як українською, так і російською мовою – за вибором автора;

3) України сприяє вивченню мов міжнародного спілкування (англійської, французької. німецької й т.ін.). Такі мови не є мовами офіційного або ділового спілкування, подіб­но до української чи російської. Держава лише створює умови для їх вивчення гро­мадянами України. Наприклад, вивчення таких мов входить до програми середніх за­гальноосвітніх і вищих навчальних закладів.