Тема 4.2 Загальні положення про зобов'язання, правочин, договір.

Тема 4.2.2 Правочин, загальні поняття, види правочинів

ПЛАН самостійного вивчення теми

1. Умови дійсності правочинів.

2. Недійсність правочинів.

3. Відшкодування заподіяної шкоди за Цивільним Кодексом України.

[15] стор. 78-91; [13] стор. 32 – 44, стор. 92 – 97; [6] стор.371-391; [14] стор145-151; [32] стор. 419-437; [36] стор.137-154.

Кількість годин для самостійної роботи – 1 (одна)

Методичні вказівки

Продовжуючи розглядати вище вказану тему, студенти мають визначити умови дійсності право чину. Стаття 203 ЦКУ прямо вказує на вимоги до дійсності правочинів.

Дійсність правочину означає визнання за ним якості юри­дичного факту. Правочин завжди є дією, спрямованою на до­сягнення певної правової мети. Особи, які вчиняють правочини, бажають зв'язати себе правовідносинами, взяти на себе певні права та обов'язки. Проте для того, щоб ці права та обов'язки виникли, правочин повинен відповідати певним вимогам. Ці вимоги називаються загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

До загальних вимог належать:

а) зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

б) учасники правочину повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

в) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

г) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

ґ) правочин має бути спрямований на реальне настання пра­вових наслідків, що обумовлені ним;

д) правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непра­цездатних дітей.

Тепер пропонуємо розглянути питання недійсності правочинів. Наприклад, Ви здійснюєте дію, спрямовану на придбання житла шляхом договору купівлі-продажу, але незабаром у будівлі, яку Ви придбали, виявилися серйозні приховані дефекти. Постає питання, чи є такий правочин дійсним. У статтях 215-236 ЦКУ визначені такі правочини.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсні правочини, залежно від того, який елемент їх фактич­ного складу є дефектним, можна поділити на певні групи, а саме на правочини з вадами суб'єктного складу; правочини з вадами волі; правочини з вадами форми; правочини з вадами змісту.

Фіктивний правочин — це правочин, вчинений лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки. Такий пра­вочин визнається недійсним незалежно від мети його укладення.

Удаваний правочин — це правочин, укладений з метою прихован­ня іншого правочину. В такому правочині також відсутня основа — учасники прагнуть досягти зовсім іншої мети, ніж це випливає з правочину. Встановивши це, суд визнає удаваний правочин не­дійсним, а дійсним буде визнано той правочин, який сторони дійсно мали на увазі. У разі, коли такий правочин суперечить за­кону, суд постановляє рішення про визнання його недійсним.

Нікчемними (абсолютно недійсними) правочинами визнають­ся такі правочини, недійсність яких прямо встановлена законом. Якщо недійсність правочину прямо не випливає із закону, але один із учасників або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність, то такий правочин може бути визнаний судом недій­сним (оспорюваний правочин).

Слід зауважити, що у всякому разі недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності право­чину колена із сторін зобов'язана повернути другій стороні у на­турі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення-відшкодувати його вартість, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком визнання недійсними інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Розглядаючи третє питання, пропонуємо уявити, що Ви переходили дорогу і Вас ледве не збив автомобіль; громадянка В. попала у відкритий люк на тротуарі й зламала ногу; громадянина К. незаконно затримано міліцією, де він без вини провів 3 доби. Кожному з цих громадян нанесено шкоду. Постає питання: хто буде відшкодовувати, яким чином і в якому розмірі. Цивільний кодекс України у главі 82 розкриває поняття відшкодування заподіяної шкоди. Розглянемо це більш детально. Особливо пропонуємо звернути увагу на поняття „моральна шкода” й „майнова шкода”.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодуван­ня, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

а) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (автомобіль, електроприлади, отрута, дикі тварини тощо (ст. 1187 ЦКУ));

б) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незакон­ного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незакон­ного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

в) в інших випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самозахист від протиправних посягань, у тому числі у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, не відшкодовується.

Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотир­надцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, – якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за ма­лолітньою особою. Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охоро­ни здоров'я чи іншого закладу, що зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та осо­ба зобов'язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадця­ти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загаль­них підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному об­сязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Шкода, завдана недієздатною фізичною особою, відшкодо­вується опікуном або закладом, який-зобов'язаний здійснюва­ти нагляд за нею, якщо він не доведе, що шкода була завдана не з його вини

Шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується (наприклад, серцевий напад за кермом автомобіля призвів до ДТП).

Якщо фізична особа, яка завдала шкоди, сама довела себе до стану, в якому вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними в результаті вживання нею спиртних напоїв, наркотичних засобів, токсичних речовин тощо, шкода, завдана нею, відшкодовується на загальних підставах (наприклад, наркоман вихопив у громадянки сумку. Він буде притягнутий до кримінальної відповідальності за обтяжуючими обставинами і повинен відшкодовувати шкоду).

Більш детально зупинимось на понятті „джерело підвищеної небезпеки” і пов’язані з ними шкода й її відшкодування.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних за­собів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завда­на джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше ре­чове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспорт­ним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Далі пропонуються зразки позовних заяв про відшкодування заподіяної шкоди.

Зразок позовної заяви

про відшкодування матеріальної шкоди

від злочину

До Печерського районного суду

м. Києва

позивач: Любимко Ірина Дмитрівна,

яка мешкає за адресою ...

відповідач: Лука Іван Іванович,

який мешкає за адресою ...

Позовна заява

У суді Печерського району м. Києва знаходиться кримінальна справа по звинувачення Луки Івана Івановича у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 14ТКК України.

Я є потерпілою по даній кримінальній справі. Під час нападу на мене Лука І. І. наніс мені тілесні ушкодження з приводу яких я 1,5 місяця знаходилась на лікуванні.

За час лікування на ліки та продукти харчування мною витрачено 1200 грн.

Відповідно до ст. 28 КПК України

Прошу:

Визнати мене, Любимко Ірину Дмитрівну, цивільним позивачем. Стягнути з відповідача, Луки Івана Івановича на мою користь 1200 (одну тисячу двісті) грн. в рахунок відшкодування завданої мені шкоди.

Додаток:

1. Копія позовної заяви.

2. Довідка з травматологічного відділення клінічної лікарні №121 м. Києва про використання на моє лікування медикаментів.

3.Довідка з аптеки №17 Печерського району м. Києва про придбання ліків на 600 грн.

4. Довідка з комерційної аптеки фірми "Фея" про придбання медикаментів на 200 грн.

5. Довідка про придбання продуктів харчування на 400 грн.

28 січня 1997 р. Підпис (Любимко І. Д.)