Питання для самоконтролю

1. Що таке робочий час та його тривалість?

2. Хто має право працювати неповний робочий час?

3. Назвіть види часу відпочинку.

4. Хто позбавлений права на відпустку?

5. Робочим часом є…

6. В Україні робочий час буває …

7. Які гарантії встановлені Конституцією України у сфері реалізації громадянами України права на працю і права на відпочинок?

8. Які пільги мають особи, що поєднують роботу з навчанням?

9. Чим відрізняється робочий час неповнолітнього працівника?

Розділ V

Основи трудового права.

Право соціального захисту

Тема 5.4 Пільги для осіб які поєднують роботу з навчанням. Оплата праці. Форми і системи оплати праці.

План самостійного вивчення теми

1. Види регулювання заробітної плати в Україні.

2. Тарифна система. Тарифно-кваліфікаційні довідники. Тарифні сітки.

3. Загальна характеристика преміальної системи оплати праці.

4. Нормування праці. Норми виробітку (норми часу), норми обслуговування, відрядні розцінки.

5. Види оплати відхилень від нормальних умов праці, передбачених законодавством.

6. Оплата праці у над урочний час, у святкові дні, у нічний час, при простої, при виготовленні продукції, що виявилась браком.

7. Порядок і строки виплати заробітної плати. Обмеження утримань із заробітної плати.

8. Гарантійні виплати і доплати, їх види.

9. Поняття компенсаційних виплат і їх види.

[12] стор. 621-625; [1] ст. 43 – 45; [3] стор. 24 – 34; [22] стор. 275-277; [30] стор. 217-219; [32] стор. 351-353.

Кількість годин для самостійної роботи – 1 (одна)

Методичні вказівки

Важливим розділом трудового права є питання про оплату праці.

Заробітна плата – це винагорода, як правило, у грошовому вигляді, яку за трудовим договором працедавець сплачує працівнику за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежіть від декількох факторів: складності й умов виконання роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці й господарської діяльності підприємства.

Структура заробітної плати:

1. основна заробітна плата;

2. додаткова заробітна плата..

Існують дві сфери регулювання заробітної плати: на державному і договірному рівнях. На державному рівні встановлена мінімальна заробітна плата – розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану роботу, нижче якого не може здійснюватися оплата праці. Мінімальна заробітна плата є обов'язковою на всій території України для підприємств всіх форм власності.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік під час затвердження Державного бюджету України. Розмір мінімальної заробітної плати переглядається в залежності від росту індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги.

На державному рівні також встановлюється розмір заробітної плати працівників державних і комунальних підприємств, а також працівників установ і організацій, що фінансуються з Державного бюджету або місцевих бюджетів.

Договірне регулювання оплати здійснюється шляхом включення відповідних норм у зміст колективного договору. Далі розглядаємо форму і систему оплати праці працівників за Кодексом законів про працю (ст. 96-99). Оплата проводиться на основі тарифних сіток, ставок і окладів, що встановлюються підприємствами самостійно (ст. 98, Оплата праці робітників. Ст. 99 Оплата праці службовців).

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом у відповідності з тарифно-кваліфікаційним довідником. Кваліфікаційні розряди підвищуються у першу чергу робітникам, які успішно виконують норми праці і сумлінно ставляться до своїх трудових обов'язків.

Встановлення систем оплати праці і форм матеріального заохочення, затвердження положень преміювання і виплати винагороди за підсумками роботи за рік провадиться власником або уповноваженим органом з профспілковим комітетом. Студенти, згідно цього кодексу, визначають питання оплати праці на важких і шкідливих роботах при виконанні робіт різної кваліфікації, при суміщенні посад і виконанні обов'язків тимчасово відсутнього працівника (ст. 105 – доплата), оплату роботи в надурочний час, у святкові і неробочі дні (підвійна оплата) тощо. Необхідно ознайомитися з важливим нормативним актом – законом України “Про оплату праці” від 24.03.1995 р., із змінами і доповненнями. Правовий захист оплати праці: строки, розміри, тощо, закріплено у КЗпП, Законі “Про оплату праці”, кримінальному кодексі України – ст. 175, де передбачена кримінальна відповідальність власника за безпідставну невиплату зарплати.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.