Розділ 1.

Основи конституційного права України

Тема 1.1. Конституція України та її політичне і юридичне значення

1.1.2 Набуття та прийняття громадянства України

План самостійного вивчення теми

1. Єдність і відмінність понять “людина”, “особа”, “громадянин”.

2. Інститут громадянства України.

3. Комісія при Президентові України з питань громадянства.

4. Центральний орган виконавчої влади з питань громадянства.

[30] стор.111-121; [32] стор.216-227; [1] стор.25-26; [23] стор.96-116; [9 кл.] стор.107-109.

Кількість годин для самостійної роботи – 1 (одна).

Методичні вказівки

Розглядаючи співвідношення держави та особи, правознавство оперує такими поняттями, як „людина”, „особа”, „громадянин”. Ці поняття тісно пов’язані між собою, але водночас характеризуються деякими особливостями.

В юридичній мові всі ці терміни вживаються в різних значеннях. Поняття “людина” означає насамперед біологічну характеристику суб’єкта. Людина – це жива істота, що володіє даром мислення і мови, здатністю до праці. Поняття “особистість” вживається в сенсі соціальної характеристики суб’єкта. Особа – індивідуально визначена сукупність соціально значущих властивостей людини. Людина стає особистістю під впливом суспільства. Законодавчо встановлені права, свободи й обов’язки особи складають її правовий статус. Поняття “громадянин” вживається стосовно людини що має правовий зв’язок з якою-небудь державою (у монархічних державах цьому поняттю відповідає термін “підданий”).

Люди, що перебувають на території України, за своїм правовим статусом належать до однієї з трьох категорій: громадянин України, іноземні громадяни чи піддані, особи без громадянства (апатриди).

Громадянство України передбачає стійкий правовий зв’язок особи і держави, що створює їх взаємні права й обов’язки.

Правовий зміст громадянства України, порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, які беруть участь у вирішенні питань громадянства, визначаються Законом “Про громадянство України” (18 січня 2001 р.).

Законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:

1. єдиного громадянства; 2) запобігання безгромадянству. 3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; 4) визнання права громадянина України на зміну громадянства; 5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства; 6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і часу набуття ними громадянства України; 7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України. (Див закон „Про громадянство України”, Конституція України ст.4, ст. 25).

Він встановив такі підстави (юридичні факти) набуття українського громадянства: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3)внаслідок прийняття до громадянства України; 4) внаслідок встановлення над дитиною опіки або піклування тощо.

Закон України “Про громадянство України” передбачає і підстави припинення українського громадянства.

Зверніть увагу, що рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України приймає Президент України. Так, за перше півріччя 2002 року згідно з указами Президента України до громадянства України було прийнято 1.331 особу, вийшло з громадянства України 995 осіб. Загалом кількість осіб, яких прийнято до громадянства України, майже на 34 відсотки перевищує кількість осіб, громадянства яких припинено.

При Президентові України діє Комісія з питань громадянства, в повноваження якої входить безпосередній розгляд заяв про прийняття до громадянства України, вихід з громадянства України та подання про втрату громадянства України. Крім того, ст. 24 Закону передбачає діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства, на який покладається виконання положень закону стосовно осіб, які проживають в Україні.