5. Порядок продажу квитків та взаєморозрахунків ,

1. Сторони здійснюють продаж квитків на автобуси в прямому на­прямку згідно з узгодженою кількістю місць для кожного рейсу.

2. Попередній продаж квитків провадиться квитковими касами в пун­ктах відправлення — за _________________________ , а в пунктах прибуття – за __________________________________

днів до дня виконання рейсу.

5.3. Порядок взаєморозрахунків і повернення пасажиру вартості квит­ка та наданих йому послуг визначається за домовленістю Сторін, але умови, які містить ця домовленість, не повинні погіршувати правового становища пасажира, яке визначається чинним законодавством.

6. Відповідальність сторін

1. У разі невиконання умов договору винна Сторона відшкодовує на­несені збитки.

2. У разі запізнення автобуса в обумовлений між Сторонами пункт подачі більш ніж на 30 хвилин проти узгодженого ними часу Сторона, що замовила автобус, має право відмовитись від його використання. При цьо­му запізнення прирівнюється до невиконання іншою Стороною умов до­говору.

7. Розірвання договору та процедура вирішення спірних питань

7.1. Договір може бути розірвано за обопільною згодою Сторін. На ви­могу однієї зі Сторін договір може бути достроково розірвано за рішен­ням суду, господарського суду у разі невиконання іншою Стороною своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами. Сто­рона, яка є ініціатором розірвання договору, письмово попереджає іншу Сторону не пізніше ніж за 30 днів,

7.2. Спори, що виникають під час укладання, зміни, розірвання та вико­нання цього договору, розв'язуються шляхом ведення переговорів або в порядку, установленому законодавством,

8. Терміни дії договору та юридичні адреси сторін

8.1. Термін дії договору встановлюється з «_____» _______________ року

до «_____» _____________ року. У разі відсутності (за місяць до кінця дії договору) заяви від будь-якої Сторони про перегляд умов цього дого­вору, термін його дії автоматично продовжується на наступний рік, і так кожного року.

8.2. Юридичні адреси Сторін:

Український перевізник _______________ Іноземний перевізник: __________________

____________________________________ _______________________________

____________________________________ ________ ______________________

Договір підписали:

Український перевізник Іноземний перевізник

__________________________ ________________________

(посада, підпис) (посада, підпис)

М.П. М.П.

З іншими зразками договорів перевезення Ви можете ознайомитися (Див. література № 37 стор. 316-349)

Останнє питання стосується спадкового права.

Спадкування існує май­же стільки, скільки іс­нує цивілізація, оскільки переважній більшості людей властиво бажання хоч трохи полегшити життя нащад­кам після своєї смерті. Отже, спадкування — перехід прав та обов'язків (спадщини) вії фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Звідси випливає, їло спадкове право — це сукупність правових норм, які регулюють порядок переходу прав та обов'язків померлого до інших осіб. Слід наголо­сити, що спадщина відкривається після смерті фізич­них осіб і лише вони можуть бути спадкодавцями. Юридичні особи не помирають, а ліквідовуються; от­же, вони можуть бути тільки спадкоємцями. Не буває спадкування і між живими.

Велике значення для спадкування мають час відкриття та місце відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а міс­цем відкриття спадщини є останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме – місце знаходження майна або його основної частини. Спадкоємцями можуть бути особи які були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті за його життя і народжені після його смерті. Спадкування відбувається на двох головних підставах: за заповітом та за законом. Законним буде і такий варіант спадку­вання: частина майна заповідається спадкодавцем, а частина — переходить у спадщину за законом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті. Кожен може залишити за запо­вітом усе своє майно або частину його (не виклю­чаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам (як тим, що вхо­дять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом), а також державі або окремим юридичним особам. Причому заповідач може в заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадко­ємців за законом.

Зазначимо, що неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також не працездатні дружина, батьки (усиновителі) і«утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менш як дві третини частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обо­в'язкова частка). За новим Цивільним кодексом Укра­їни обов'язкова частина спадщини становить половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

Оскільки заповіт виконується після смерті заповідача, то з'ясувати його зміст просто ні в кого. Тому до форми заповіту встановлюються жорсткі вимоги. Він завжди повинен бути укладений у письмовій формі із зазначенням місця й часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і посвідчений нотаріусом або посадовою особою, посвідчення якої прирівню­ється до нотаріального, зокрема головним лікарем лі­карні, де перебуває на лікуванні фізична особа.

Досить часто спадкодав­ці не складають запові­тів. Яким же чином слід діяти у цьому випадку? Тут існує дуже просте правило: спадкоємство відбувається за законом, оскільки воно не змінене заповітом.

Спадкоємцями за законом є діти (в тому числі й усиновлені), дружина, батьки (усиновителі) померло­го; онуки і правнуки: брати і сестри; дід і бабуся як з боку батька, так і з боку матері. Однак всі ці спад­коємці спадкують права та обов'язки померлого в порядку черги (див. Мовою документів). За новим Цивільним кодексом України передбачено п'ять черг спадкоємців за законом (Книга VI).