Питання для самоконтролю

1. Доповніть наступні речення:

– колективний договір – це ...

– трудовий договір – це ...

2. Назвіть відмінності колективного і індивідуального трудового договорів.

3. Який документ підтверджує трудову діяльність працівника?

4. Назвіть строки оформлення трудових книжок.

5. Що так працевлаштування?

6. Назвіть правові норми, які регулюють питання зайнятості населення.

7. Які категорії громадян потребують особливої допомоги при працевлаштуванні?

Розділ V

Основи трудового права.

Право соціального захисту

Тема 5.3 Робочий час. Час відпочинку. Право на відпустку.

План самостійного вивчення теми

1. Поняття робочого часу. Нормальна тривалість робочого часу. Скорочений і неповний робочий день.

2. Правове регулювання надурочних робіт. Облік робочого часу.

3. Поняття і види відпочинку. Перерви протягом робочого дня. Щоденний відпочинок. Щотижневий відпочинок. Святкові і неробочі дні.

4. Основні й додаткові відпустки, їх тривалість і порядок надання. Відпустки без збереження заробітної плати.

5. Пільги особам, що навчаються без відриву від виробництва.

6. Особливості трудової діяльності неповнолітніх.

[12] стор. 615-643; [1] ст. 43 – 45; [3] стор. 24 – 34; [31] стор. 365-374; [22] стор. 271-275.

Кількість годин для самостійної роботи – 1 (одна).

Методичні вказівки

Робочий час – це встановлений законодавством, колективним договором і трудовим договором час, протягом якого працівник зобов'язаний виконувати трудову функцію.

Кодекс законів про працю України встановлює нормальну тривалість робочого часу – 40 годин на тиждень. Колективним чи трудовим договором може бути встановлена менша норма, але в кожному разі не більша норма тривалості робочого часу. Інакше кажучи, нормальна кількість робочих годин у робочому тижні є одночасно й максимально припустимою. Поряд з нормальним робочим часом існують інші види робочого часу:

1. скорочений робочий час передбачений законодавством для певних категорій працівників;

2. неповний робочий час);

3. ненормований робочий день. ;

4. надурочна робота. Надурочною вважається робота понад встановлену тривалість робочого часу. Вона допускається у виняткових випадках (соціальне чи стихійне лихо, виробнича аварія, гостра виробнича необхідність). До надурочних робіт заборонено залучати вагітних жінок; жінок, що мають дітей до 3 років; неповнолітніх; осіб, що навчаються в середній загальноосвітніх школах чи професійно-технічних училищах без відриву від виробництва. Тривалість наднормованих робіт не має перевищувати 4 години протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

Поняття і види часу відпочинку. Право на відпочинок є одним із конституційних прав працівника. Час відпочинку – це частина календарного часу, протягом якого працівник має право не виконувати трудові обов'язки і який він може використовувати на свій розсуд для задоволення своїх інтересів і відновлення працездатності. Існують такі види часу відпочинку:

1. перерва протягом робочого дня;

2. щоденний (міжзмінний) відпочинок. Його тривалість – не менше подвійної тривалості робочого дня за винятком за винятком перерви в роботі;

3. щотижневий відпочинок (вихідні дні). Тривалість цього виду відпочинку має бути не менше ніж 42 години;

4. святкові та неробочі дні. Ці дні відпочинку, встановлені законодавчо: 1 січня (Новий рік), 7 січня (Різдво Христове), 8 березня (Міжнародний жіночий день), 1 і 2 травня (День міжнародної солідарності трудящих), 9 травня (День Перемоги), 28 червня (День Конституції України), 24 серпня (День незалежності України). Крім того, робота не здійснюється в дні Великодня і Трійці. Якщо вихідний і святковий день переноситься на наступний після святкового робочий день;

5. відпустка. Відповідно до Закону України “Про відпустки” (15 листопада 1996 р.) встановлені такі види відпусток:

• щорічні відпустки – не менш ніж 24 календарних дні);

• додаткові відпустки );

• соціальні відпустки що включають відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, додаткову відпустку жінці, що має двох або більше дітей у віці до 15 років;

• відпустка без збереження заробітної плати.

Держава надає можливість особам, які працюють і бажають одночасно продовжити свою освіту, певні пільги, які визначаються у Кодексі Законів про працю. Дивись витяги з КЗпПУ.

Стаття 215. Пільги працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах

Працівникам, які навчаються у вищих навчальних за­кладах з вечірньою та заочною формами навчання, нада­ються додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, а також інші пільги, передбачені законодавством.

(Стаття 215 із змінами, внесеними згідно із Законом № 263/95ВР від 05.07.95; в редакції Закони № 117-XIV (117-14) від 18.09.98)

Стаття 216. Додаткова відпустка у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі

Працівникам, які успішно навчаються без відриву від роботи та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки:

1) на період настановних занять, виконання лаборатор­них робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у вищих навчаль­них закладах:

першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання — 10 календарних днів,

третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання — 20 календарних днів,

незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання — 30 календарних днів;

2) на період настановних занять, виконання лаборатор­них робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у вищих навчаль­них закладах:

першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання — 20 календарних днів,

третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання — 30 календарних днів,

незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання — 40 календарних днів;

3. на період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах незалежно від рівня акредитації — 30 календарних днів;

4. на період підготовки та захисту дипломного проек­ту (роботи) студентам, які навчаються у вищих навчаль­них закладах з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації, — два місяці, а у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації — чотири місяці.

Тривалість додаткових оплачуваних відпусток праців­никам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формою навчання у навчальних за­кладах післядипломної освіти та вищих навчальних за­кладах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального закладу відповідального рівня акредитації.

Поряд з додатковими відпустками, працівники мають право на відпустку без збереження заробітної плати.

Відпустка без збереження заробітної платні надається на різні строки у випадках, передбачених Законом України «Про відпустки». Без згоди власника чи уповноваженого ним органу: ветеранам війни; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; пенсіонерам за віком; Інвалідам; особам, які одружуються; працівникам у разі смерті рідних — чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачу­хи), дитини (пасинка, падчерки), братів, сестер тощо. За зго­дою сторін трудового договору відпустка без збереження за­робітної плати надається до 15 календарних днів на рік і мо­же поділятися на частини, але загалом не більше 15 кален­дарних днів (ст.. 84 КЗпП).

Відпустка без збереження заробітної платні (або з част­ковим її збереженням) може надаватись і в разі простою під­приємства (строк і порядок надання визначається колективним договором).

Далі пропонуємо визначити особливості праці жінок і молоді.

Кодекс законів про працю і Закон України «Про охо­рону праці» (14 жовтня 1992 р.) встановлюють особливі умови праці жінок і молоді.

Встановлення більш сприятливих і легких умов праці для жінок пов'язане з фізіологічними особливостями жі­ночого організму. Законодавством забороняється: засто­сування праці жінок на важких роботах, на роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці, на підзем­них роботах (за винятком санітарного і побутового обслу­говування); залучення жінок до піднімання і переміщен­ня предметів, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Граничні норми піднімання і переміщен­ня вантажів при чергуванні з іншою роботою — 10 кг, а при постійному підніманні та переміщенні вантажів — 7 кг. Сумарна вага переміщуваних вантажів не повинна перевищувати 350 кг при підніманні з робочої поверхні та 175 кг — з підлоги.

Законодавство встановлює пільговий режим робочого часу для жінок. Зокрема, обмежується застосування пра­ці жінок у нічний час. Нічна робота для жінок припуска­ється лише як тимчасовий захід або через особливу необ­хідність (наприклад, для медичних працівників, працівни­ків харчової промисловості).

Законодавство сприяє поєднанню трудової діяльнос­ті з материнством. Вагітним жінкам зменшуються норми виробітку або вони переводяться на більш легку роботу. Забороняється залучення вагітних жінок і жінок, що мають дітей у віці до трьох років, до нічних, наднормових робіт, роботи у вихідні дні, направлення їх у відря­дження. Заборонено відмовляти жінкам у прийомі на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'яза­них з вагітністю чи наявністю дітей.

Особливі умови праці молоді встановлюються з метою забезпечити її нормальний фізіологічний розвиток. Законодавством забороняється: застосування прані непов­нолітніх на важких роботах, на роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці, на підземних роботах; залучення неповнолітніх до піднімання і переміщення предметів, маса яких перевищує встановлені для них гра­ничні норми; залучення неповнолітніх до нічних, наднормових робіт і робіт у вихідні дні (ст..183-200 КзпП).

Неповнолітні приймаються на роботу тільки після по­переднього медичного огляду. Щорічний обов'язковий ме­дичний огляд необхідний особам у віці до 21 року.

Неповнолітні мають право на скорочений робочий час. Для неповнолітніх працівників встановлена така трива­лість робочого часу:

1. для працівників у віці від 16 до 18 років — 36 го­дин на тиждень;

2. для працівників у віці від 15 до 16 років — 24 го­дини на тиждень;

3. для учнів у віці від 14 до 15 років, які працюють у період канікул — 24 години на тиждень;

4. для учнів, які працюють протягом року у вільний від навчання час — не більше 12 годин на тиждень.

Час відпочинку неповнолітніх також має характер пра­вової пільги. Міжзмінний відпочинок неповнолітніх більш тривалий, тому що робочий день скорочений у порівнянні зі звичайним робочим днем. Щорічна основна відпустка для неповнолітніх тривалістю 31 календарний день нада­ється в зручний для неповнолітнього час (як правило, літ­ній). Неповнолітні, що поєднують роботу з навчанням, ма­ють право на додаткові відпустки у зв'язку з навчанням.

Молоді надаються пільги з оплати праці: скорочені норми виробітку, оплата скороченого робочого часу в та­кому розмірі, як і нормальний робочий час.

Для всіх підприємств і організацій встановлюється бро­ня прийому на роботу і професійне навчання молоді. Пра­цездатній молоді — громадянам України — у віці від 15 до 28 років гарантується надання першого робочого міс­ця на строк не менш ніж два роки, а молодим фахівцям, що закінчили державні навчальні заклади, — не менш ніж три роки.