Тема 3.1 Адміністративно-правові норми адміністративно-правові відносини

Тема 3.1.3 Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність

ПЛАН самостійного вивчення теми

1. Адміністративна відповідальність неповнолітніх:

а) поняття адміністративної відповідальності неповнолітніх;

б) перелік адміністративних правопорушень неповнолітніх.

2. Адміністративні справи:

а) основи адміністративного процесу;

б) провадження у справах про адміністративні правопорушення.

[32] стор. 598-607; [2] ст..12-13, гл.IX; [12] стор. 697-728.

Кількість годин для самостійної роботи – 2 (дві)

Методичні вказівки

Продовжуємо розглядати поняття адміністративного правопорушення та адміністративної відповідальності. Пропонуємо звернути увагу на адміністративну відповідальність неповнолітніх.

За загальним правилом, адміністративна відповідальність настає з 16 років. При цьому ст.33 КпАП наголошує – обставиною, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення визнається вчинення правопорушення неповнолітнім.

До особи, яка скоїла адміністративне правопорушення у віці від 16 до 18 років, замість накладення адміністративних стягнень, застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24¹ КпАП:

• зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

• застереження;

• догана або сувора догана;

• передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Але згідно з ч.2 ст.13 КпАП неповнолітній віком від 16 до 18 років підлягає адміністративній відповідальності на загальних підставах (тобто застосовуються адміністративні стягнення) у разі вчинення наступних адміністративних правопорушень:

– незаконні виробництво, придбання, зберігання, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст.44 КпАП);

– дрібне розкрадання державного або колективного майна (ст.51 КпАП);

• порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів, правил користування ременями безпеки або мотошоломами (ст.121 КпАП);

• експлуатація водіями транспортних засобів, номери агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційних документах (ст.121¹ КпАП);

• перевищення водіями транспортних засобів швидкості руху, невиконання сигналів регулювання дорожнього руху, порушення правил перевезення людей та інших правил дорожнього руху (ст.122 КпАП);

• участь водіїв мотоциклів та інших транспортних засобів у групових пересуванні, зупинці чи стоянці (ст. 122^і КпАП);

• невиконання водіями вимог про зупинку, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди (ст. 122² КпАП);

• перешкоджання проведенню огляду транспортних засобів (ст.122³ КпАП);

• порушення водіями транспортних засобів правил проїзду залізничних переїздів (ст.123 КпАП);

• порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна (ст. 124 КпАП);

• ненадання транспортних засобів працівникам міліції та медичним працівникам (ст.124¹ КпАП);

• керування транспортними засобами особами, які не мають права керування або водіями, які не мають при собі чи не пред'явили для перевірки відповідних документів (ст. 126 КпАП);

• порушення правил дорожнього руху пішоходами, вело­сипедистами, водіями та іншими особами (ст.127 КпАП);

• керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані сп'яніння (ч.І, ч.2 ст.130 КпАП);

• дрібне хуліганство (ст. 173 КпАП);

• стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї в населених пунктах і в не відведених для цього місцях або з порушенням установленого порядку (ст.174 КпАП);

• злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця чи образа їх (ст. 185 КпАП);

• порушення порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам або продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї (ст. 190 КпАП);

• порушення правил зберігання, носіння або перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів (ст.191 КпАП);

• порушення строків реєстрації (перереєстрації) вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і правил взяття її на облік (ст. 192 КпАП);

• ухилення від реалізації вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів (ст. 193 КпАП);

• порушення працівниками торговельних підприємств (організацій) порядку продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів (ст. 194 КпАП);

• порушення працівниками підприємств, установ, організацій правил зберігання або перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів (ст.195 КпАП).

Переходимо до розгляду питання „Основи Адміністративного процесу”.

Діяльність виконавчо-розпорядчих органів і посадових осіб постійно потребує розгляду й вирішення щодо конкретних фі­зичних або юридичних осіб питань управлінського характеру. Таку діяльність називають адміністративними справами. Для вирішення адміністративної справи необхідно застосувати матеріальну адміністративно-правову норму до конкретного індивідуального випадку або конкретної життєвої ситуації.

Усі адміністративні провадження складаються з окремих опе­рацій (стадій). Для кожного виду проваджень може бути кілька таких стадій. Здійснюється провадження із адміністративних справ за участю суб'єктів, яких можна поділити на три групи: а) ті, що вирішують справу; б) ті, відносно яких вирішують спра­ву; в) допоміжні учасники процесу.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення

Як уже зазначалося, провадження у справах про адміністра­тивні правопорушення здійснюється на певних стадіях:

• адміністративне розслідування;

• розгляд справи;

• перегляд постанови;

• виконання постанови.

Адміністративне розслідування розпочинається порушенням справи про адміністративне правопорушення. Підставою для по­рушення справи є вчинення суб'єктом адміністративного пра­вопорушення, яке фіксується у протоколі про адміністративне правопорушення. Останній складає уповноважена посадова осо­ба чи представник громадської організації, чи орган громадської самодіяльності (наприклад народний дружинник).

У протоколі мають бути вказані певні дані: дата та місце його складання; дані про особу, яка склала протокол; дані про особу порушника; місце, час вчинення і суть правопорушення; норма­тивний акт, який передбачає відповідальність за це правопору­шення; інші матеріали, необхідні для вирішення справи. Про­токол підписує особа, яка його склала, порушник, а за наявності свідків і потерпілих – і ці особи.

Протокол направляється уповноваженому органу (посадо­вій особі), який розглядає справу про адміністративне правопо­рушення.

Справа про адміністративне правопорушення розглядаєть­ся, як правило, за місцем його вчинення. Термін вирішення спра­ви встановлюється законодавством. Справа розглядається у при­сутності особи, яка притягується до адміністративної відпові­дальності. Без «винної» особи справа може бути розглянута теж.

Справа про адміністративне правопорушення розглядаєть­ся відкрито. На цій стадії провадження орган (посадова особа) повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопо­рушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності;

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) видає постанову у справі.

Постанову у справі оголошують одразу по закінченні роз­гляду справи особі, що притягнута до відповідальності. Копію цієї постанови протягом трьох днів видають чи надсилають особі, якій вона винесена. Таку саму копію одночасно вручають по­терпілому на його прохання.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення мо­же бути опротестована особою, щодо якої вона була винесена, а також потерпілим.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення і рішення у скарзі можуть бути оскаржені прокурором.

При розгляді скарги чи протесту відповідний орган (посадова особа) перевіряє законність і обґрунтованість винесеної по­станови і приймає одне з таких рішень: постанову залишити без змін, скаргу і протест – без задоволення; відмінити постанову і направити справу на новий розгляд; відмінити постанову і закрити справу; змінити міру стягнення, але щоб не було збільшення її.