2. Практична частина

Завдання 1. Провести антропометричні вимірювання зросту, маси тіла, ЖЕЛ, динамометрії.

При антропометричному методі визначають зріст, масу тіла, життєву ємність легень, м’язову силу кисті тощо. Методика цих вимірювань проста, проте потребує навичок виконання, точності та акуратності в роботі.

При вимірюванні треба дотримуватись певних правил:

• користуватись лише стандартними спеціальними інструментами (ростомір, терези, сантиметрова стрічка, спірометр, динамометр);

• завжди користуватись точно визначеними антропометричними точками;

• дотримуватись однокової методики вимірювань;

• вимірювальні прилади повинні бути перевірені й утримуватися в належному стані;

• повторні вимірювання повинна робити одна і таж особа, тими ж самими приладами, що й перший раз і, по можливості, в той же час.

Вимірювання зросту. Обстежуваний стає на площадку ростоміра спиною до стояка з шкалою і торкається його трьома точками: міжлопаточною зоною, сідницями і п’ятками (голова не повинна торкатися ростоміра). Дослідник повільно опускає планку, яка рухомо закріплена на шкалі ростоміра, на голову обстежуваного. Відлік ведеться по нижньому краю планки.

Ще можна застосовувати сантиметрову стрічку, якою можна виміряти свій зріст вдома біля дверей. Для цього потрібен буде помічник, сантиметр, олівець і дерев’яна лінійка (замість планки).

Вимірювати зріст дитини належить не менше, як два рази на рік. Це дозволить вчасно діагностувати можливе відставання росту.

Вимірювання маси тіла. Показник маси тіла є простим і в той же час інформативним показником направленості процесів обміну речовин і енергії. Надмірна маса є показником порушень обміну речовин, свідченням надмірності надходження в організм енергосубстратів або ж недостатнього їх використання.

Для зважування використовують вивірені і відрегульовані медичні терези. Визначати масу тіла потрібно без верхнього одягу, взуття.

Вимірювання окружності грудної клітки. Для цього використовують звичайну сантиметрову стрічку. Вимірювання проводять у стані спокою при повному видиху і максимальному вдиху. Сантиметр накладають так, щоб ззаду він проходив під нижніми кутами лопаток, а спереду у юнаків – по нижніх сегментах сосків, у дівчат – над молочною залозою в зоні з’єднання 4-го ребра до грудини. Різниця розмірів грудної клітки на вдиху і видиху в нормі складає 7-9 см. При достатньому фізичному розвитку гармонійність будови тіла характеризують за показником розвитку грудної клітки (РГК):

РГК = Окружність грудної клітки (в см) х 100

Зріст (в см)

Показник РГК є узагальнюючим показником маси і довжини тіла. Його оцінку проводять за шкалою: 50-55 - нормальний розвиток, більше 55 – відмінний, менше 50 – недостатній розвиток.

ЖЕЛ (спірометрія) – визначають за допомогою спірометра. Для цього досліджуваному треба глибоко вдихнути на повні груди та зробити максимальний видих у трубку спірометра, яку він тримає в руках. Вимірювання проводиться з точністю до 100 мл тричі. Записується кращий результат. Наконечник трубки перед кожним вимірюванням протирається спиртом. Норми ЖЕЛ відповідно до віку: 3-4 р. – 400-500 мл; 5-7 р. – 800-1000 мл; 8-10 р. – 1350-1500 мл; 14 р. – 1800-2200 мл; 15 р. – 2500 мл; у дорослих – 3000-5000 мл. Норма для чоловіків спортсменів: рядових – 3400, штангістів -3900, гімнастів – 4300, легкоатлетів – 4750, боксерів – 4800, веслярів – 5450.

Динамометрія (сила м’язів кисті) визначається за допомогою динамометра. Для цього треба взяти динамометр у праву руку стрілкою до долоні, витягнути руку в бік і стиснути кисть. Потім взяти динамометр у ліву руку. Показник знімають за шкалою з точністю вимірювання до 2 кг.

Завдання 2. Визначити пульс та артеріальний тиск у людини.

Пульс визначається методом пальпації променевої артерії на передпліччі. Пульсові поштовхи підраховуються протягом 1 хв.

Артеріальний тиск визначається тонометром. На ліве плече піддослідного одягається манжетка, з’єднана з гумовою грушею, яка нагнітає повітря одноразово в манжетку і прилад. Судинні тони прослухуються фонендоскопом за методом Короткова. У міру нагнітання повітря стають відчутні судинні тони, потім вони зникають, що вказує на те, що плечова артерія повністю стиснута. Подальше нагнітання повітря слід припинити, вентиль груші злегка відкрутити, завдяки чому повітря почне виходити з системи. При вимірюванні тиску треба уважно слідкувати за рухом стрілки в тонометрі, одночасно прислухаючись до звуків, що виникають у фонендоскопі. Момент появи чіткого судинного тону відповідає максимальному (систолічному) тиску. Згодом судинні тони посилюються, потім послабляються, а момент зникнення останнього звуку відповідає мінімальному (діастолічному) тиску.

Завдання 3. Обчисліть СОК ( систолічний об’єм крові ) та ХОК (хвилинний об’єм крові). Виміряйте пульс та артеріальний тиск у спокійному стані, а також через 1 хвилину після навантаження (30 присідань за 30 сек). Заповніть таблицю за даними експерименту (табл.1).

Різниця між систолічним і діастолічним тиском становить пульсовий тиск. На основі величин артеріального тиску і пульсу підраховується систолічний (або ударний) об’єм крові СОК – кількість крові, виштовхнутої лівим або правим шлуночком за одне скорочення, тобто за одну систолу.

Формула для дітей: СОК= 40 + 0,5 ПТ – 0,6 ДТ – 3,2 Вік

Формула для дорослих: СОК = 100 + 0,5 ПТ – 0,6 ДТ – 0,6 Вік,

де СОК – систолічний об’єм крові;

ПТ – пульсовий тиск;

ДТ – діастолічний тиск.

Хвилинний об’єм крові ХОК (добуток від множення систолічного об’єму крові на частоту пульсу) визначається за формулою:

ХОК = СОК х ЧП,

де ЧП – частота пульсу.

Таблиця 1.