256. Тактичні прийоми перевірки показань на місці:

1) показання повинні перевірятися лише на тому місці, де відбувалася подія злочину, де йшов (їхав) підозрюваний (обвинувачений, свідок) до місця події, де він залишив сліди чи знаряддя злочину;

2) особа, показання якої перевіряються, повинна сама показувати, де і що відбувалося. Така особа дає згоду на перевірку показань на місці;

3) якщо перевіряються показання кількох осіб, кожна з них виводиться на місце окремо. Групова перевірка суперечить сутності слідчої дії і втрачає своє доказове значення;

4) при перевірці показань на місці неприпустимо відтворювати цинічні дії чи дії, що загрожують безпеці оточуючих осіб, принижують їх честь і гідність. Про такі дії обвинувачений може тільки розповісти на місці;

5) слідчий не повинен допускати у своїх діях чи запитаннях навідних вказівок чи слів.

Тактика перевірки показань на місці передбачає використання різних тактичних прийомів: постановку уточнюючих, доповнюючих чи контрольних запитань; аналіз відповідей особи, показання якої перевіряються; зіставлення показань, що були одержані на допиті, з реальною картиною місця події; надання свідку (обвинуваченому) можливості пояснити розбіжності між показаннями і даними місця події тощо.

257. Технічні засоби та прийоми, використання їх для перевірки показань на місці

Для фіксації ходу й результатів перевірки показань на місці використаються протокол, фото- або кінозйомка, звуко- або відеозапис і графічний спосіб фіксації. Всі пояснення потрібно записати по можливості дослівно, а пов'язані з перевіркою показань дії - послідовно й повно, при цьому пояснення викласти в першій особі, дії - у третьому. Докладний виклад у протоколі повинні знайти й пояснення допитаної особи про зміни, що происшли, в обстановці на місці. Це дозволить зробити детальне зіставлення їх з первісною обстановкою, що знайшла відбиття в інших матеріалах кримінальної справи, і більш правильно оцінити результати перевірки показань на місці. У цій же частині (описовій) протоколу фіксується застосування фотоабо кінозйомки, звуко- або відеозапису із вказівкою конкретних об'єктів зйомки, кількості дублів і порядок номерів фотокадрів, а також часу початку й закінчення кожного із сеансів зйомки й запису. У заключній частині протоколу приводяться основні відомості про застосовані науково-технічні засоби фіксації, складених планах і схемах і інших додатках до протоколу (експонована фотоплівка, кінострічка, відеострічка й ін.). Ніяких висновків і оцінних суджень слідчого в протоколі не повинне бути. При перевірці показань на місці, як ми вже відзначали, широке поширення дістали технічні засоби фіксації, особливо фотографування й звукозапис. Для позначення напрямку руху, розташування предметів і ділянок місцевості як орієнтири при фотозйомці рекомендується використати прапорці, трафарети, вішки й інші покажчики. Бажано, щоб фотозйомка (і кінозйомка) виконувалися з тих же крапок, з яких вироблялося фотографування при огляді (якщо це відповідає поясненням допитаного) із застосуванням однотипних фотооб'єктивів і фотоматеріалів, а також однакових умов зйомки й масштабу зображення. Значні переваги в порівнянні з іншими технічними способами фіксації перевірки показань на місці має відеозапис, що дозволяє синхронно фіксувати обстановку на місці, дії й пояснення допитаної особи й більш повно запам'ятовувати весь процес перевірки показань. Безсумнівні переваги відеомагнітофона й при демонстрації відеострічки в процесі попереднього й судового наслідку. Графічний спосіб фіксації (складання планів-схем місцевості) застосовується практично в кожному випадку перевірки показань на місці й дозволяє наочно зіставити її результати з результатами раніше проведеного огляду. Важливо, щоб у планах-схемах відповідно до реальної обстановки й поясненнями особи, чиї показання перевіряються, знайшли точне відбиття маршрут руху учасників слідчої дії, розташування предметів, орієнтирів, "опорних пунктів" і інших об'єктів, а також найбільш важливі в криміналістичному відношенні місця, зазначені допитаною особою.