46.Особливості спільного планування розслідування.

Планування як основа взаємодії. Як свідчить практика, взаємодія у розкритті злочинів буде конкретною та ефективною, якщо її побудувати на плановій основі. Необхідно розроблювати письмові узгоджені плани, особливо коли розслідуються неочевидні злочини і на початковому етапі розслідування відсутній підозрюваний. У планах визначається роль усіх учасників взаємодії у вирішенні поставлених питань, зазначаються необхідні заходи, конкретні виконавці та строки виконання. Плани можуть бути спільними та окремими. Спільний план оперативно-розшукових і слідчих дій складають слідчий і оперативні працівники. Після цього його узгоджують, як правило, з начальником оперативного підрозділу. Затверджує цей план вище керівництво. Окремі плани складають тоді, коли обставини потребують детального викладення оперативно-розшукових заходів, відображати які в загальному плані недоцільно.

47.Форми взаємодії слідчого з органами дізнання.

(див.+45) Форми взаємодії слідчого з оперативними підрозділами визначаються обставинами конкретної розслідуваної справи. Якщо неважко встановити обставини, які підлягають доказуванню, то слідчий взагалі може не контактувати з оперативними працівниками та спеціалістами-криміналістами, вирішуючи всі питання за допомогою слідчих дій. В окремих випадках взаємодія обмежується тим, що слідчий дає окремі доручення та вказівки для подання йому допомоги у виконанні найскладніших слідчих дій (затримання підозрюваного, перевірка та уточнення показань на місці) або для їх самостійного виконання, наприклад доручення про здійснення допиту, обшуку чи виїмки. У складних справах форми взаємодії різноманітніші. Такими є справи про складні неочевидні злочини й ті, що вчинені організованими злочинними угрупованнями, а також справи, що порушуються внаслідок реалізації оперативних матеріалів. З метою забезпечення тіснішої взаємодії у справах таких категорій створюються слідчо-оперативні групи.

48.Порядок відображення у процесуальних документах взаємодії слідчого з громадськими організаціями й органами дізнання.

ВИ ДІСТАЛИ ЦЕЙ БІЛЕТ? ФОРТУНА В ВАШИХ РУКАХ! ДИВІТЬСЯ ПИТАННЯ №43.

49.Криміналістична техніка:поняття і задачі.

У криміналістиці поняття "криміналістична техніка" виникло для позначення сукупності технічних пристроїв, пристосувань і матеріалів, які застосовують для виявлення, фіксації і дослідження матеріальних джерел інформації. Криміналістична техніка як розділ криміналістики — це сукупність наукових положень і рекомендацій щодо застосування природничо-наукових методів і технічних засобів під час розкриття злочинів. У другому значенні криміналістична техніка — це сукупність (система) спеціальних засобів і методів (у тому числі суспільнонауко-вих), які застосовують для виявлення, фіксації, дослідження, оцінювання та використання доказів під час розслідування злочинів. Завдання криміналістичної техніки:розробка технічних засобів і методів, що забезпечують залучення до процесу доказування нових джерел криміналістичної інформації; виявлення та вилучення матеріальних слідів злочину:з'ясування механізму утворення слідів і причин взаємодії;виявлення властивостей, станів, групової належності й тотожності об'єктів — джерел інформації; обробка й використання криміналістичної інформації для розслідування та попередження злочинів; розробка прийомів і технічних засобів оцінювання та подання криміналістичної інформації у правоохоронній діяльності.