Костопіль — місто в Україні, центр Костопільського району Рівненської області. Населення 30 467 мешканців (перепис 2001).

Місто розташоване на річці Замчисько, за 35 км на північний схід від Рівного. Залізнична станція на лінії Рівне—Сарни. У Костополі діють підприємства деревообробної та лісової промисловості, завод скловиробів, завод продтоварів та ін., що визначає місто як важливий індустріальний центр Рівненської області. Засноване у XVIII столітті. Статус міста з 1939 року.

Історія

Історична назва — Остальці. Великі та Малі Остальці як власність князів Заславських згадуються в реєстрах 1648—1658 років.

14 листопада 1783 — Леонард Ворцель отримує від короля Станіслава Авґуста привілей з правом заснувати в селі Остальцях містечко під назвою Костпіль чи Костопіль.

кінець XVIII століття — в Костополі 30 дворів із населенням 248 чоловік (172 кріпаки, 4 шляхтичі, решта — міщани і вільні поселенці).

1793 — після поділу Польщі Правобережна Україна, в т.ч. і Рівненщина, відходить до складу Російської імперії, де також панує жорстокий кріпосний гніт; проте і в нових умовах польська шляхта деякий час зберігає свої соціальні та політичні права.

1860 — в Костополі проживають 304 особи.

1861 — Костопільський маєток стає власністю князя О. Чарторийського - великого волинського магната. Він був власником 23 тисяч десятин землі

90-і роки XIX століття — прокладена залізниця Рівне—Сарни—Лунинець; пожвавлюються промислове виробництво і торгівля.

1885 — Костопіль стає центром волості.

1893 — побудовано храм св. Олександра Невського; він є зразком волинської монументальної архітектури кінця XIX—початку XX століття.

1897 — за переписом 1897 року в місті проживають 1708 осіб, із них більше тисячі євреїв.

1898 — відкрито церковнопарафіяльну школу.

1902 — відкрито двокласне народне училище.

1903 — при залізничній станції починає діяти поштово-телеграфне відділення.

початок XX століття — розвиваються традиційні ремесла: бондарство, ткацтво, ковальство, шевство, кравецтво тощо.

1914 — із початком Першої світової війни місто опинилося у прифронтовій смузі; мобілізаційні процеси вплинули на скорочення промислового виробництва.

1918—1920 — Україна стала ареною жорстокої боротьби різних суспільно-політичних сил.

1921 — за Ризьким договором Волинь входить до складу Польщі; Костопіль стає центром міської ґміни.

початок 20-х років XX століття — у Костополі 417 будинків, мешкають 2990 чоловік.

1925 — містечко стає повітовим центром.

17 вересня 1939 — Червона Армія вступає на територію Волині; Волинь входить до СРСР; починається радянізація українських земель, яка згодом перетворюється на насильницьку колективізацію, репресії і депортацію

1939 — Костопіль отримує статус міста.

1 липня 1941 — фашистські загарбники окуповують Костопіль і розпочинають криваву розправу над ні в чому невинними людьми.

1941—1943 — величезних втрат зазнає промисловість міста; найкраще обладнання вивезено в Німеччину. Села повіту згадують у Кресовій книзі справедливих на стор. 40 і др.

14 січня 1944 — регулярні війська і партизани визволяють Костопіль від німецьких загарбників.

1944—1945 — відновлюють роботу промислові підприємства, навчальні заклади, установи, організації.

1945—1957 — в місті працює педучилище, яке підготувало більше тисячі вчителів початкових класів.

1952 — відкриваються медсестринські курси.

1954 — починає діяти медучилище (сьогодні це — філія Рівненського медичного коледжу).

22 травня 1995 — відкриття пам'ятника Тарасу Шевченку.

25 вересня 1996 — виконавчий комітет Костопільської міської ради затверджує сучасний герб і прапор Костополя.

2002 — за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року в місті проживають 30 467 осіб.

2008 — Відкриття українського католицького храму Пресвятого Серця Ісуса Христа.